Лазещина - село, центр сільської Ради. Розташована вздовж річки Лазещини у підніжжі гори Говерли за 36 км від районного центру. Через Лазещину проходить залізнична лінія Рахів-Івано-Франківськ та автомагістраль Уж
город-Рахів-Івано-Франківськ. Населення - 3748 чоловік.
Назва села походить від шляху-перелазу, що йде через село на Яблонецький перевал.
На території села розміщені Лазещинське і Лопушанське лісництва Ясинянського лісокомбінату «Радянські Карпати». Загальна площа їх лісних масивів - 11 тис. га. На Зімірському лісопункті працюють - бригадир електропильщиків бригади комуністичної праці ім. XXIII з'їзду КПРС комуніст І. Д. Гутелюк, нагороджений орденом Леніна, делегат XXIII з'їзду КПРС електропильщик Д. О. Стусюк та депутат Верховної Ради УРСР крановщик І. В. Манівчук. В селі міститься комплексна бригада колгоспу ім. Борканюка, за якою закріплено 1066 га угідь, у т. ч. 90 га орної землі; вона має 550 голів великої рогатої худоби (у т. ч. 225 корів) і 350 овець.
В Лазещині є восьмирічна, дві початкові школи і середня школа робітничої молоді. Близько 60 випускників цих шкіл вже одержали вищу і середню спеціальну освіту. Працюють тут З бібліотеки, клуб на 100 місць, дитячий садок на 25 місць, амбулаторія, два здоровпункти, відділення зв'язку, дві їдальні тощо. До дня 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції збудовано їдальню на нижньому складі лісокомбінату, добудовано чотири класні кімнати при восьмирічній школі, автостанцію, торговельний комбінат і новий дитячий садок.
Засноване село в кінці XVII століття. В 1724 році поблизу села в урочищі Стебний зведено греблю і шлюзи для лісосплаву.
В Лазещині не раз бував з своїми опришками Олекса Довбуш. В жовтні 1914 року через Лазещину було здійснено прорив російських військ.
В 1944 році жителі села надали матеріальну допомогу партизанським загонам С. І. Ковпака.
24 вересня 1944 року бійці окремого гвардійського корпусу генерал-лейтенанта А. Й. Гастиловича визволили село. Понад 60 чоловік добровільно вступили в ряди Червоної Армії. Вдячні жителі Лазещини спорудили у 1967 році обеліск Слави на вшанування пам'яті односельчан, які загинули в боротьбі за Радянську владу, та воїнів, що загинули, визволяючи село.
В селі багато народних умільців-вишивальниць - О. К. Дячук, М. В. Ковбаснюк, М. М. Манівчук, її донька О. І. Ступчук, Є. І. Хоменко та інші.
З архітектурних пам'яток XVIII століття збереглася дерев'яна церква.
Дивиться також інші населені пункти району: