Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дубове

Дубове - село, центр Дубівської сільської Ради, розташоване у долині річки Тересви, за 32 км на північний схід від районного центру. Це одне з найбільших сіл області. Населення - 6407 чоловік. Через село проходять вузькоколійна залізниця Тересва-Усть-Чорна та шосейна дорога Тячів-Усть-
Чорна. Дубівській сільраді підпорядковані населені пункти Нижній Дубовець і Вишній Дубовець.
Перша згадка про це поселення в історичних джерелах належить до першої полонини XVI століття. Народна легенда пов'язує походятення назви з тим, що в центрі теперішнього села стояли великі старезні дуби. Напевно, й село оточував дубовий ліс. Найдавнішими поселенцями були українці. Вони становили переваж­ну більшість жителів усіх сіл, що лежали на північ від р. Тиси. Поміщики Татули, намагаючись якнайшвидше заселити свої володіння, дозволяли і всіляко заохочували поселення селян-втікачів на територію теперішнього села, звільняли їх від усяких повинностей на 6-12 років.
В долину річки Тересви йшло два потоки селян-втікачів: перший і основний - з низинних районів Закарпаття, а другий - з-за Карпат, Галичини.
Найдавніші жителі села займалися вирубним, підсічно-вогневим землеробством. Про це свідчать назви окремих урочищ, що й досі збереглися. Очищену від лісу ділянку землі й тепер називають «чертіж». Викорчовування лісу і чагарників було під силу тільки сімейній общині або патронімічній групі. Це зумовило безсистем­ну забудову села, забудову окремими кутками, в яких оселялася сімейна община. Ще й тепер за окремими кутками села збереглись власні назви патронімічних груп і сімейних общин, наприклад, Бережниківський берег, Ребарівський потік тощо. Тільки в середині XVII століття такі кутки були з'єднані вулицями і село починає набирати вуличної забудови.
У першій половині XVII століття родина Татулів вимерла, і всі землі Тересвянської долини, у т. ч. і села Дубового, перейшли у державну власність. В другій половині XVII століття Дубове належало Хустському замку, а наприкінці XVІІ -початку XVIII століття переходить у володіння феодала Довгая, який в часи повстання Ференца II Ракоці був ішпаном Мармароша та головним начальником Хустського замку.
В кінці XVII і на початку XVIII століття населення Дубового було закріпачено. Кожна селянська родина користувалась земельним наділом у 8,2 коблика та луками, з яких збирала 16 возів сіна. В середині XVIII століття селяни Дубо­вого виконували феодальні повинності не тільки на користь поміщиків, але й церкви.
В другій половині XVIII століття (1775-1777 pp.) на території села по селю­ки вся німці-колоністи, які займались видобуванням солі в околицях Дубового.
З розвитком капіталістичних відносин в XIX столітті Дубове стає найбільшим пмом Тересвянської долини. У 1827 році тут проживало 129 сімей. Більшість з лих була закріпачена і користувалась невеличким земельним наділом, 58 сімей належали до желярів, 2 сім'ї - піджелярів.
На початку XIX століття посилюється експлуатація селян. На їх плечі непосильним тягарем лягли різні податки і повинності. Крім церковного податку - коплини, селяни обробляли 75 гольдів землі, які належали церкві.
Наприкінці XVIII і в першому десятиріччі XIX століття частина жителів пра­цювала в лісовому господарстві. Лісозаготовками в основному займалися німецькі колоністи, яких налічувалось тут 74 чол. Основна маса жителів і далі перебувала в кріпосній залежності від поміщиків та церкви.
При скасуванні кріпосного права лише частина населення, а саме урбаріальні селяни-кріпаки, звільнялась від феодальних повинностей. Орендарі залишилися і надалі залежними, відбували різні повинності. Внаслідок проведення реформи селяни Дубового були пограбовані. За 3853 гольди 219 сажнів землі вони змушені були виплатити державі і поміщикам до 1897 року 28 942 форинти. Та реформа не привела до повної ліквідації великих землеволодінь.
На другу половину XIX століття припадає швидке зростання села. У 1857 році тут налічувалося 1748 жителів, а в 1900 році мешкало 3377 чоловік.
На початку XX століття в Дубовому було 177 господарств сільсько господарських орендарів, 192 дрібних господарства, з яких постійно йшли на промисли, 808 чоловік жило з поденної праці. Незначна кількість жителів села була зв'язала з ремісництвом і промисловістю.
Щоб зберегти недробленим своє маленьке господарство, селяни не виділяли одружених синів в окремі сім'ї. Тому в Дубовому було багато великих сімей, які господарювали спільно і жили в одній невеликій хатині. В такій курній хаті мешкало 3-4 малі родини, що налічували 25-30 чол. У внутрішніх взаємовідносинах родини панували напівпатріархальні відносини з виключною владою батька-господаря. Жіночою і дитячою половиною дому керувала жінка-мати, але вона сама була у повній залежності від чоловіка. Прикладом такої сім'ї може бути родина Івана Піцури, що в першому десятилітті XX століття господарював разом з своїми синами та жив з ними в одній хаті.



Cучасна карта - Дубове