Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З великою пошаною говорять жителі села і про свого земляка І. М. Магулу, заслуженого вчителя школи УРСР, директора Хустської школи-інтернату,
однієї з кращих на Україні. Важке дитинство випало на долю І. М. Магули. Народившись в сім'ї селянина-бідняка, він тільки мріяти міг про освіту. Возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною відкрило йому шлях до вищої освіти, до особистого щастя. Радянський уряд високо оцінив самовіддану працю педагога, нагородити його орденом Леніна.
З пошаною і любов'ю ставляться трудящі села до простого трудівника, колгоспного вівчара В. І. Декета. Голодом і тяжкою батрацького працею увійшло в його життя дитинство. Народившись в сім'ї селянина-злидаря, в якій було аж - 12 дитячих голодних ротів, він підлітком пішов випасати куркульських овець. Визволення Закарпаття поклало край важкій долі родини Декетів. Один за одним виходили у життя його брати й сестри, які працюють тепер на підприємствах. Василь вступив до колгоспу і пішов випасати овець на вільних карпатських полонинах. Кращий тваринник району В. І. Декет завжди добивається хороших трудових успіхів. Щороку він одержує по 115-120 ягнят на кожні 100 вівцематок та настригає по 2 кг вовни на кожну вівцю.
Така ж доля і в іншого колгоспного вівчаря, постійного товариша і суперника соціалістичному змаганні М. М. Ребаря. З часу заснування колгоспу працює в рі.іьничій. бригаді проста трудівниця М. М. Марічак. Своєю самовідданою і чесною працею вона добилась пошани, визнання. З 1950 року М. М. Марічак очолює одну з кращих ланок колгоспу, яка в умовах високогір'я збирає по 400 цнт зеленої маси кукурудзи, по 370 цнт цукрових буряків та 110 цнт картоплі з кожного гектара посіву. Марічак стала не тільки хорошою трудівницею, а й активним громадським діячем. Як депутат вона бере активну участь у роботі сільради, входить до складу жіночої ради, товариського суду.
Серед односельчан багато передових людей, що трудяться на Усть-Чорнянському лісокомбінаті, вузькоколійній залізниці, Тересвянському деревообробному комбінаті. В районному об'єднанні «Сільгосптехніка».
Докорінно змінився зовнішній вигляд села. Широкий розмах житлового будівництва тут чи не найбільш переконливий доказ заможності мешканців. За 22 роки помад 1050 родин справили новосілля. Кожен будинок має 2-3 світлиці, кухню, комору, ванну. Лише де-не-де, як музейна рідкість, зберігаються похилі одно- двокімнатні хатини, в яких колись мешкало по 15-20 чоловік, ціла неподільна сім'я.
Свідченням зростання добробуту трудящих є також влаштованість домашнього побуту. Майже в кожній хаті меблі виробництва закарпатських умільців. І не тільки меблі, а й холодильники, пральні машини, пилососи, електропраски, швейні машини, що стали невід'ємною частиною сільського побуту. В багатьох світлицях є радіоприймачі і телевізори. Домотканий одяг повністю зник з ужитку, поліпшилось харчування кожної родини. 12 жителів мають легкові автомомобілі, 35 - стали власниками мотоциклів. На 1967
рік в Дубовому налічувалося 496 пенсіонерів, яким щомісяця виплачується 17 456 карбованців, 1968 р.
Прикрасою села стали торговельні підприємства: сільський універмаг, меблевий магазин, чайна, книжковий, продуктовий та інші магазини. В них зосереджено усі галузі торгівлі і громадського харчування. Річний товарообіг Дубівського ССТ становить 2,7 млн. карбованців.
Радянська держава постійно піклується про здоров'я по.имі. В селі є лікарня на 50 ліжок, яка має пологове, терапевтичне, хірургічне та педіатричне відділення. На присілках працюють три фельдшерсько-акушерські пункти. Дошкільнята виховуються в дитячому садку та яслах.
Радянська влада відкрила трудівникам села доступ до освіти. Тут працюють 2 середні, восьмирічна та початкова школи. В них навчається 1556 дітей. У Дубовому деснтки шоферів, трактористів, механіків, 15 інженерів, 75 вчителів, 5 лікарів. Понад три десятки рядових колгоспників мають вищу і середню спеціальну освіту. 382 жителі здобули середню освіту та 32 навчаються у
вищих і середніх спеціальних навчальних кладал. В 1965 році до колгоспу повернувся молодші агроном, колгоспний стипендіат Ганна Дурунда, яка закінчила Львівський сільськогосподарський інститут. В Московській сільськогосподарській академії здобуває спеціальність економіста М. Канюка. В артілі дбають і про зростання загального освітнього рівня механізаторів, тваринників.
В селі є багато пристрасних книголюбів. Іх власні бібліотечки налічують сотні томіц. Ніколи не бувають безлюдними три бібліотеки, фонди яких становлять 22384 примірники, а читанням літератури охоплено 5647 жителів села. В селі нема сім'ї, яка б не одержувала періодичних видань. Жителі села передплачують 5300 примірників газет і журналів.
Дубове
Сторінка 6 з 7
бажаний гість у рідному верховинському селі, письменник виступає перед земляками з своїми літературними звітами.З великою пошаною говорять жителі села і про свого земляка І. М. Магулу, заслуженого вчителя школи УРСР, директора Хустської школи-інтернату,
З пошаною і любов'ю ставляться трудящі села до простого трудівника, колгоспного вівчара В. І. Декета. Голодом і тяжкою батрацького працею увійшло в його життя дитинство. Народившись в сім'ї селянина-злидаря, в якій було аж - 12 дитячих голодних ротів, він підлітком пішов випасати куркульських овець. Визволення Закарпаття поклало край важкій долі родини Декетів. Один за одним виходили у життя його брати й сестри, які працюють тепер на підприємствах. Василь вступив до колгоспу і пішов випасати овець на вільних карпатських полонинах. Кращий тваринник району В. І. Декет завжди добивається хороших трудових успіхів. Щороку він одержує по 115-120 ягнят на кожні 100 вівцематок та настригає по 2 кг вовни на кожну вівцю.
Така ж доля і в іншого колгоспного вівчаря, постійного товариша і суперника соціалістичному змаганні М. М. Ребаря. З часу заснування колгоспу працює в рі.іьничій. бригаді проста трудівниця М. М. Марічак. Своєю самовідданою і чесною працею вона добилась пошани, визнання. З 1950 року М. М. Марічак очолює одну з кращих ланок колгоспу, яка в умовах високогір'я збирає по 400 цнт зеленої маси кукурудзи, по 370 цнт цукрових буряків та 110 цнт картоплі з кожного гектара посіву. Марічак стала не тільки хорошою трудівницею, а й активним громадським діячем. Як депутат вона бере активну участь у роботі сільради, входить до складу жіночої ради, товариського суду.
Серед односельчан багато передових людей, що трудяться на Усть-Чорнянському лісокомбінаті, вузькоколійній залізниці, Тересвянському деревообробному комбінаті. В районному об'єднанні «Сільгосптехніка».
Докорінно змінився зовнішній вигляд села. Широкий розмах житлового будівництва тут чи не найбільш переконливий доказ заможності мешканців. За 22 роки помад 1050 родин справили новосілля. Кожен будинок має 2-3 світлиці, кухню, комору, ванну. Лише де-не-де, як музейна рідкість, зберігаються похилі одно- двокімнатні хатини, в яких колись мешкало по 15-20 чоловік, ціла неподільна сім'я.
Свідченням зростання добробуту трудящих є також влаштованість домашнього побуту. Майже в кожній хаті меблі виробництва закарпатських умільців. І не тільки меблі, а й холодильники, пральні машини, пилососи, електропраски, швейні машини, що стали невід'ємною частиною сільського побуту. В багатьох світлицях є радіоприймачі і телевізори. Домотканий одяг повністю зник з ужитку, поліпшилось харчування кожної родини. 12 жителів мають легкові автомомобілі, 35 - стали власниками мотоциклів. На 1967
рік в Дубовому налічувалося 496 пенсіонерів, яким щомісяця виплачується 17 456 карбованців, 1968 р.
Прикрасою села стали торговельні підприємства: сільський універмаг, меблевий магазин, чайна, книжковий, продуктовий та інші магазини. В них зосереджено усі галузі торгівлі і громадського харчування. Річний товарообіг Дубівського ССТ становить 2,7 млн. карбованців.
Радянська держава постійно піклується про здоров'я по.имі. В селі є лікарня на 50 ліжок, яка має пологове, терапевтичне, хірургічне та педіатричне відділення. На присілках працюють три фельдшерсько-акушерські пункти. Дошкільнята виховуються в дитячому садку та яслах.
Радянська влада відкрила трудівникам села доступ до освіти. Тут працюють 2 середні, восьмирічна та початкова школи. В них навчається 1556 дітей. У Дубовому деснтки шоферів, трактористів, механіків, 15 інженерів, 75 вчителів, 5 лікарів. Понад три десятки рядових колгоспників мають вищу і середню спеціальну освіту. 382 жителі здобули середню освіту та 32 навчаються у
вищих і середніх спеціальних навчальних кладал. В 1965 році до колгоспу повернувся молодші агроном, колгоспний стипендіат Ганна Дурунда, яка закінчила Львівський сільськогосподарський інститут. В Московській сільськогосподарській академії здобуває спеціальність економіста М. Канюка. В артілі дбають і про зростання загального освітнього рівня механізаторів, тваринників.
В селі є багато пристрасних книголюбів. Іх власні бібліотечки налічують сотні томіц. Ніколи не бувають безлюдними три бібліотеки, фонди яких становлять 22384 примірники, а читанням літератури охоплено 5647 жителів села. В селі нема сім'ї, яка б не одержувала періодичних видань. Жителі села передплачують 5300 примірників газет і журналів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва
- Солотвина