Верхнє Водяне (до 1946 p.- Вишня Ашпа) - село, центр сільської Ради. Розташоване а а 41 км від районного центру і за 7 км від залізничної станції
Солотвина. Сільраді підпорядковане село Стримба. За 4 км від села проходить автомагістраль Ужгород-Рахів. Населення - 4714 чоловік.
Колгосп «Перше травня» має 1200 голів великої рогатої худоби і понад 2500 овець. Понад 70 проц. доходів колгосп одержує від тваринництва. За колгоспом закріплено 5,9 тис. та угідь. З них 340 га орної землі, близько 500 га садів та понад 1,5 тис. га сінокосів. Машинно-тракторний парк налічує 9 тракторів, 13 автомобілів та іншу техніку. На території села розміщене Верхньоводянське лісництво Великобичківського лісокомбінату.
В селі - середня, 2 восьмирічні і 2 початкові школи, дитячий садок і ясла, лікарня на 25 ліжок, аптека, 4 бібліотеки, 2 клуби з кіноустановкою, відділення зв'язку, колгоспний профілакторій. До 50-річчя Жовтня тут побудовано торговельний комбінат «Дружба», приміщення аптеки, 8 класних кімнат середньої школи. Споруджено обеліск Слави односельчанам і радянським воїнам, що полягли в боях за свободу Батьківщини.
Вперше Верхнє Водяне згадується у письмових джерелах XIV століття. В 1514 році його жителі брали участь в селянській війні, у XVIII столітті - в загонах опришків Олекси Довбуша. В 1919 році верхнєводянці боролися за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
Партійна група крайової організації комуністів на чолі з Г. М. Марущаком виникла у 1925 році.
Вже в перші роки діяльності за нею йшло понад 50 проц. мешканців села. Щороку комуністи організовували вшанування пам'яті В. І. Леніна, в 1930-х роках керували «голодними походами» селян та інше.
14 жовтня 1944 року радянські війська визволили Верхнє Водяне від угорсько-фашистської окупації. 82 юнаки села пішли добровольцями до лав Червоної Армії.
За роки Радянської влади із села вийшли 30 учителів, 15 медичних працівників, 6 агрономів, 20 інших спеціалістів народного господарства. 15 передовиків народного господарства нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. В селі проживає 6 матерів-героїнь: В. М. Гамор, В. П. Лета, О. М. Мадяр, П. І. Мазар, Г. Ф. Росущан, Г. Ф. Ярема.
Дивиться також інші населені пункти району: