Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Рахів

Рахів - місто районного підпорядкування, центр району, лежить у мальовничій улоговині над рікою Тисою за 209 км від Ужгорода. Зі Львовом - залізничне сполучення, з Ужгородом - автобусне. Населення - 11,8 тис.
чол., у т. ч. 8180 українців, 1400 угорців, 520 росіян, а також представники інших національностей. На території Рахова виявлено скарб бронзових предметів пізньо- бронзової доби (початок І тисячоліття до нашої ери).
Назва міста пов'язується з рухом опришків, які ніби-то в цій місцевості раху­вали відібране у багатіїв добро та розподіляли його між бідняками. Не виключено, що назва населеного пункту походить від слов'янського власного імені Pax.
Перша документальна згадка про місто датується 1447 роком. Першими поселенцями Рахова напевне були селяни Закарпаття та Галичини, що тікали сюди від феодальної сваволі. Тай тут вони не знаходили порятунку від кріпосницького гніту - їх закріпачують місцеві феодали Форінтвері та Драгфі. З XVI століття Рахів попадає в кріпосну залежність від Великобичківської казенної домінії. На 1600 рік у Рахові налічувалось 14 господарів, з них - два землевласники, які мали по два господарські двори. Вже на той час досить різко виявляється майнова нерівність селян. Якщо всього в селі налічувалось 13 коней, 12 волів, 60 корів та 920 овець, то у власності одного із господарів було 6 корів, 6 коней та 300 овець, а в іншого - 4 воли і 300 овець. Провідну роль у тогочасному господарському житті відігравало вівчарство. Населення займалося також рибальством, зокрема ловлею форелі в Тисі та мисливством у навколишніх лісах, багатих цінними хутровими звірами, у т. ч. й куницями, шкірки яких були платою за користування панськими наділами та пасовиськами. У 1600 році, наприклад, кріпаки Рахова змушені були платити домінії десятину від овець, 14 шкірок куниць та тисячу штук форелі.
З часом Рахів зростає. З середини XVII століття більш інтенсивно заселяється правий берег Тиси, де розпочинається видобуток солі, яка сплавляється вниз по
річці до Великого Бичкова, де зна­ходиться солянотранспортне управління. За переписом 1720 року в Рахові було вже 54 селянські дво­ри: селяни-кріпаки обробляли на той час 77 кобликів орної землі та 140 косашів луків.
Кам'яниста, важка для обробітку малородюча земля не могла забезпечити селянські господарства хдічом. Урожайність жита стано­вила, наприклад, сам-два, вівса - сам-три. Дещо вищою була врожай­ність картоплі, але через мізерність селянських наділів її не вистачало для прохарчування. У 1720 році 14 кріпаків Рахова мали всього по одному коблику землі, 6 - по півкоблика. Певного розвитку набуло ско­тарство. Селяни вирощували худобу
і для власних потреб, і на продаж. Рахів лежав на торговому шляху із Галичини до Трансільванії, Молдавії та Угорщини, тому торгівля худобою була тут досить жвавою. У 1720 році прибуток населення від продажу худоби становив 770 фо­ринтів. За виручені гроші селяни закупляли хліб, переважно кукурудзу, сплачуючи все зростаючі грошові податки.
До середини XVIII століття із селян Рахова щорічно стягали до 200 форинтів поборів (десятина з урожаю), кріпаків змушували також відробляти по 3 дні папщини, платити по 18 форинтів за вівцю, по 4 крейцери від кожного вулика бджіл та по 7 крейцерів від вівці за право випасу на казенних пасовиськах. Крім того, селяни здавали домінії хміль, по вимозі повинні були давати в користування до папського двору своє майно, посуд, худобу.
У XVIII столітті кріпосний гніт посилюється. Управителі Великобичківської казенної домінії заставляють селян-кріпаків працювати виключно на заготівлі та сплавлюванні лісу. Крім твердих порід деревини, масово заготовлявся смерековий кругляк, який по річці спускався до Великого Бичкова, а звідти в глибину Угорщини. Зокрема у 1720 році кріпаками Рахова було сплавлено по Тисі до Великого Бичкова 94 плоти деревини. Наприкінці XVIII століття заготівля і транспортування лісу проводились виключно кріпаками за рахунок відбування панщини.
За урбаріальною реформою Марії-Терезії 120 селянських дворів Рахова одер­жали 30 земельних наділів. За користування ними селяни повинні були відбувати щорічно 1180 днів панщини з тяглом, 3760 днів пішої панщини, платити 153 форинти замість дев'ятини врожаю, 120 форинтів за хату, здавати 36 сажнів дров, 72 курчат, понад 430 яєць тощо. Насправді повинності селян були ще вищі, ніж передбачалось урбарієм. Селянин Михайло Друляк за півнаділу землі змушений був відробляти поміщику 30 днів з волами, 61 день пішої роботи, платив 2 форинти
45 крейцерів дев'ятини, 1 форинт за хату та інші побори. У 1782 році силами кріпаків було побудовано перший дерев'яний міст через Тису.
У XVIII столітті кріпаки Рахова брали активну участь у опришківському русі зокрема в загонах Івана Пинті, Федора Бойка, Івана Пискливого, а пізніше Олекси Довбуша, Василя Баюрака та інших, що діяли в горах поблизу Рахова.



Cучасна карта - Рахів