Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
чол. Сгредпянській сільраді підпорядковані села: Вовкове, Чертіж та Лемківці.
Територія Середнього була заселена людьми в глибоку давнину. Археологічні лам'ятки, виявлені тут, відносяться до неоліту (IV тисячоліття до н. е.) та доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). В письмових джерелах село вперше згадується в XIV столітті. Назву воно одержало, очевидно, від того, що знаходиться на півдорозі між містами Ужгородом і Мукачевим. Збереглися перекази, ніби жителі села тричі переселялися на нові місця. Теперішнє Середнє знаходиться там, де колись єзуїтський орден тамплієрів збудував замок для поширення католицизму серед місцевого населення. Після розпаду ордену тамплієрів в 1312 році замком оволоділи монахи ордену св. Павла. З XVI ст., коли населення Закарпаття прогнало монахів-католиків, замок належав різним феодалам, а також власникам Ужгородського замку, з яким, за народними переказами, був з'єднаний підземним ходом.
Колись село було оточене густими лісами. Його мешканці займалися землеробством і скотарством. Поступово вони вирубували ліси й насаджували виноградники. В письмовій згадці про Середнє 1417 року говориться, що воно славилося своїм н виноградниками. Це було велике село, в якому, крім кріпаків, проживали й дворяни. В XV столітті Середнє одержало офіційний привілей і назву містечка.
З другої половини XV століття розвиток виноградарства затримується, бо на селян-виноградарів були накладені непосильні податки й феодальні повинності. Вони змушені були платити десятину від вина церкві, віддавати дев'ятину феодалові і обробляти панські та церковні виноградники. Крім того, вільний продаж селянського вина дозволявся лише після того, як панське вино було продане на території домінії.
В XIV-XV століттях в Середньому розвивається свинарство на базі дешевого корму великих дубових лісів, що росли навколо. Частина жителів займалася також мисливством та домашніми промислами. Для Середнього велике значення мало те, ідо в період середньовіччя через нього проходив торговий шлях із Львова до Ужгорода.
Основну масу жителів села становили закріпачені селяни, які виконували на феодала різні роботи в маєтку, біля худоби та перевозили панські вантажі. Вони також платили оброк панові, податки церкві та державі.
В XVII столітті економічне й політичне гноблення селян посилюється внаслідок дальшого зростання феодального землеволодіння. В господарствах феодалів провідне місце займало й далі виноградарство. Є відомості про те, що середнянські інша вже в XVII-XVIII століттях вивозились у різні країни Європи і навіть до царського двору Петра І. Це викликало ріст феодальних повинностей. У 50-60-роках XVII століття панщина середнянських кріпаків досягала 3-4 днів на тиждень. Значним тягарем для селян була поміщицька монополія на горілку, пиво, сіль та інші товари. Кріпаки, що не вживали спиртних напоїв, а згодом і всі селяни платили податок, так звану суху корчму (від 21 до 36 флоринів з кожного двора).
Непосильний кріпосницький гніт викликав численні виступи проти феодалів- кріпосників. Під впливом визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. на Закарпатті активізується діяльність опришків, які доходили і до Середнього. Тут вони під керівництвом Степана Форгача в ніч з 5 на 6 вересня 1652 року напали на шляхтичів і орендарів, захопили грамоти й листи, в яких були записані податки й недоїмки. В цьому ж році на поміщиків Середнього здійснив напад повстанський загін на чолі з М. Шотвошем.
Під час селянського повстання 1672-1676 pp. на Мармарощині виступали й селяни Середнього. В селах Ужанської жупи повстанці спалили 7 маєтків графи Другета. Багато середнянців в 1703-1711рр. влилося в ряди угорської повстанської армії. Австрійські регулярні війська після поразки визвольної війни жорстоко розправлялися з її учасниками, не шкодуючи ні дітей, ні жінок, ні старих. Чимало середнянських кріпаків розбіглося тоді по навколишніх горах і лісах, і село кілька років підряд залишалося напівпустим.
В 1720 році в ньому налічувалося лише 2 корінні та 19 переселенських родини селян і 11 родин дворян.
Протягом XVIII століття населення Середнього займалося в основному виноградарством, з чого кріпаки платили дев'ятину, а також виконували різні повинності.
Дальший розвиток товарно-грошових відносин викликає підвищення податків і посилення експлуатації населення. В 1804 році селяни Середнього заплатили поміщикам тільки одних грошових податків 233 форинти, не зважаючи на те, що більшість із них не мала земельних наділів. В користуванні 85 сімей знаходилось лише 68 гольдів землі, а 49 сімей були
Середнє
Сторінка 1 з 6
Середнє - село, центр однойменної сільської Ради. Розташоване за 22 км на схід під міста Ужгорода, на автомагістралі Ужгород-Мукачеве. Біля села проходить вузькоколійна залізниця Ужгород-Антонівка. Населення - 3025 Територія Середнього була заселена людьми в глибоку давнину. Археологічні лам'ятки, виявлені тут, відносяться до неоліту (IV тисячоліття до н. е.) та доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). В письмових джерелах село вперше згадується в XIV столітті. Назву воно одержало, очевидно, від того, що знаходиться на півдорозі між містами Ужгородом і Мукачевим. Збереглися перекази, ніби жителі села тричі переселялися на нові місця. Теперішнє Середнє знаходиться там, де колись єзуїтський орден тамплієрів збудував замок для поширення католицизму серед місцевого населення. Після розпаду ордену тамплієрів в 1312 році замком оволоділи монахи ордену св. Павла. З XVI ст., коли населення Закарпаття прогнало монахів-католиків, замок належав різним феодалам, а також власникам Ужгородського замку, з яким, за народними переказами, був з'єднаний підземним ходом.
Колись село було оточене густими лісами. Його мешканці займалися землеробством і скотарством. Поступово вони вирубували ліси й насаджували виноградники. В письмовій згадці про Середнє 1417 року говориться, що воно славилося своїм н виноградниками. Це було велике село, в якому, крім кріпаків, проживали й дворяни. В XV столітті Середнє одержало офіційний привілей і назву містечка.
З другої половини XV століття розвиток виноградарства затримується, бо на селян-виноградарів були накладені непосильні податки й феодальні повинності. Вони змушені були платити десятину від вина церкві, віддавати дев'ятину феодалові і обробляти панські та церковні виноградники. Крім того, вільний продаж селянського вина дозволявся лише після того, як панське вино було продане на території домінії.
В XIV-XV століттях в Середньому розвивається свинарство на базі дешевого корму великих дубових лісів, що росли навколо. Частина жителів займалася також мисливством та домашніми промислами. Для Середнього велике значення мало те, ідо в період середньовіччя через нього проходив торговий шлях із Львова до Ужгорода.
Основну масу жителів села становили закріпачені селяни, які виконували на феодала різні роботи в маєтку, біля худоби та перевозили панські вантажі. Вони також платили оброк панові, податки церкві та державі.
В XVII столітті економічне й політичне гноблення селян посилюється внаслідок дальшого зростання феодального землеволодіння. В господарствах феодалів провідне місце займало й далі виноградарство. Є відомості про те, що середнянські інша вже в XVII-XVIII століттях вивозились у різні країни Європи і навіть до царського двору Петра І. Це викликало ріст феодальних повинностей. У 50-60-роках XVII століття панщина середнянських кріпаків досягала 3-4 днів на тиждень. Значним тягарем для селян була поміщицька монополія на горілку, пиво, сіль та інші товари. Кріпаки, що не вживали спиртних напоїв, а згодом і всі селяни платили податок, так звану суху корчму (від 21 до 36 флоринів з кожного двора).
Непосильний кріпосницький гніт викликав численні виступи проти феодалів- кріпосників. Під впливом визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. на Закарпатті активізується діяльність опришків, які доходили і до Середнього. Тут вони під керівництвом Степана Форгача в ніч з 5 на 6 вересня 1652 року напали на шляхтичів і орендарів, захопили грамоти й листи, в яких були записані податки й недоїмки. В цьому ж році на поміщиків Середнього здійснив напад повстанський загін на чолі з М. Шотвошем.
Під час селянського повстання 1672-1676 pp. на Мармарощині виступали й селяни Середнього. В селах Ужанської жупи повстанці спалили 7 маєтків графи Другета. Багато середнянців в 1703-1711рр. влилося в ряди угорської повстанської армії. Австрійські регулярні війська після поразки визвольної війни жорстоко розправлялися з її учасниками, не шкодуючи ні дітей, ні жінок, ні старих. Чимало середнянських кріпаків розбіглося тоді по навколишніх горах і лісах, і село кілька років підряд залишалося напівпустим.
В 1720 році в ньому налічувалося лише 2 корінні та 19 переселенських родини селян і 11 родин дворян.
Протягом XVIII століття населення Середнього займалося в основному виноградарством, з чого кріпаки платили дев'ятину, а також виконували різні повинності.
Дальший розвиток товарно-грошових відносин викликає підвищення податків і посилення експлуатації населення. В 1804 році селяни Середнього заплатили поміщикам тільки одних грошових податків 233 форинти, не зважаючи на те, що більшість із них не мала земельних наділів. В користуванні 85 сімей знаходилось лише 68 гольдів землі, а 49 сімей були
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ярок
- Яворове
- Худльове
- Холмок
- Холмець
- Тарнівці
- Струмківка
- Соломонове
- Соловка
- Ратівці
- Пацканьове
- Оноківці
- Мінеральне
- Мала Добронь
- Коритняни
- Комарівці
- Кибляри
- Ірлява
- Дібрівка
- Горяни
- Глибоке
- Галоч
- Великі Лази
- Великі Геївці
- Баранинці
- Чоп