Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Міжгір’я

Міжгір'я (до 1953 року Волове) - селище міського типу, центр району. Селищній Раді підпорядковані села: Запереділля і Стригальня. Розташоване
за 154 км на схід від обласного центру, в гірській улоговині, яку оточують полонини Боржава й Красна. Найвищі вершини, що знаходяться поблизу, на пів­нічному сході - Кам'янка (1587 м над рівнем моря) і на південному заході - Кук (1365 м). Міжгір'я сполучене автомобільними шляхами з Ужгородом, Льво­вом. Мукачевим, Хустом та з іншими населеними пунктами. Через селище проходять автошляхи: Хуст - Міжгір'я - Воловець і Міжгір'я - Долина. До найближ­чої залізничної станції Воловець - 46 км, до Хуста - 53 км. Населення - 7700 чоловік.
Полове виникло близько 700 років тому. Перший документ про нього відно­ситься до 1415 року. З нього довідуємось, що Волове належало сім'ї угорських феодалів Урмезеїв.
Назву «Волове», за переказами, село одержало в зв'язку з тим, що колись на його території жителі раніше виниклих сіл Сойм і Вучкового випасали худобу, і, зокрема, волів. Спочатку тут з'явилися літні табори, а потім і зимівки - колиби та курені для худоби. Пізніше виникло постійне поселення.
Коли населення Волового збільшилось і випасів біля нього стало значно менше, багато його жителів почали виганяти худобу на випас у віддалені місця, де теж будувались літні табори й зимівки для худоби і людей. Деякі з зимівок перетворювалися на місця постійного мешкання людей. Так утворились присілки Запереділля, Стригальня, Дешеве, Поточина. За народними переказами, Запереділля одержало назву від пішохідного перевалу Переділля, за яким воно розташоване, Стригаль­ня від того, що тут весною стригли овець; Дешеве - тому, що в його районі можна
було дешево придбати високогірні пасовища, Поточина - через те, що вона розта­шована вздовж двох гірських струмків, які називаються «потоками».
Місцеве населення здавна займалося тваринництвом, землеробством, а також мисливством і рибальством.
Ще до виникнення поселень, понад тисячу років тому, через Торунський перевал і долину Ріки проходив шлях з Русі в Угорщину. На ньому часто зустрічалися з своїми товарами руські та угорські купці.
Гірські полонини, придатні для випасання великої рогатої худоби і овець, ліси з багатою мисливською здобиччю, зариблені притоки Ріки, зручний торговий шлях - все це привертало увагу феодалів. Вони добиваються від угорських королів розподілу ерарних маєтків і лісів на Мармароській Верховині. Магнати Урмезеї, як уже згадувалось, оволоділи Воловим та іншими селами у верхів'ях Ріки, Довгаї одержали полонину Кук. В 1467 році Довгаї купують у Урмезеїв поселення Волове, Сойми, Репинне і Келечин.
Заволодівши цими землями, магнати накладають на селян різні повинності, а далі й закріпачують їх. Жителі Волового мусили здавати Довгаям шкурки цінних звірів і рибу, забезпечувати їх дровами, відбувати панщину тощо.
Поступово феодали обмежують мисливські й рибальські заняття селян, а далі й зовсім забороняють їх, привласнивши собі право бити диких звірів і птицю, ловити рибу тощо. Вони приїздили на полювання великими юрбами, з усіма своїми підлеглими й прислужниками. Розважаючись, пани витоптували селянські посіви, захоплювали худобу.
В XV столітті в басейні ріки утворюється феодальний маєток Ліпчаїв, до якого переходять від Довгаїв 13 сіл, в т. ч. й Волове. Один з них Жігмонт Ліпчай зали­шив опис повинностей підлеглих йому селян за 1646 рік. На першому місці тут були грошові й натуральні данини. На панщину селяни в основному виходили лише під час сівби, жнив і косовиці. Від цілого лану (наділу) жителі Волового платили по 2 флорини, по 1 шкурці куниці, по 2 літри вівса і по 2 птиці щороку. Роз­мір данин встановлювався залежно від заможності селян. У примітці до опису Ж. Ліпчай зазначав: «З підданих, що зобов'язані платити оброк («дань»), коли з божої ласки збагатіють, вільно буде мені брати більше дані, але якщо збідніють, то доведеться приписати їм менше». Дозволяв собі цей феодал ділити селянські родини на дві, встановлюючи для кожної з них окремі повинності.
Терпіли селяни Волового і від війн та нападів іноземних військ. Великих збитків завдав їм, зокрема, напад татар у 1594 році, похід трансільванського князя Дєрдя її Ракоці на Польщу в 1657 році та напад на Закарпаття польських військ.
Особливо посилились бідування населення в роки загарбання Закарпаття австрійськими Габсбургами. По селах тоді стояли німецькі гарнізони, які нещадно грабували всіх жителів. В 1686 році вони довністю розорили і спалили Волове та ряд інших сіл Верховини.
Не менш тяжкими були наслідки різних стихійних лих (напади сарани, епіде­мії холери та чуми), що сніткали Волове в другій половині XVII століття. Багато селян Померли в той час.
З кожним роком посилювалося національно-релігійне гноблення. Особливо нестерпним воно стало після запровадження унії. За відмову приймати уніатстпо селян катували, ув'язнювали, страчували; від православних


Cучасна карта - Міжгір’я