Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Уже в пізньому палеоліті (40-12 тисяч років тому), як свідчать археологічні знахідки, в районі Ужгорода жила людина. На території Ужгорода та його околиць виявлено також пам'ятки епохи неоліту (IV тисячоліття до н. е.), бронзи та раннього заліза (II-І тисячоліття до н. е.). В першій половині І тисячоліття н. е. в районі Ужгорода жили предки літописного слов'янського племені білих хорватів. В межах сучасного обласного міста досліджувалися виявлені три слов'янські поселення (VI-IX ст. н. е.). На одному з них у 50-х роках нинішньою століття знайдено житла з речами домашнього вжитку.
В угорській хроніці Аноніма, складеній у другій половині XII століття, згадується, що вже наприкінці IX століття угорські племена, які вдерлися на Закарпатську Русь, знайшли тут Ужгород з укріпленим замком. Ці племена розбили військо князя Лаборця і захопили його володіння.
Багато феодальної знаті осідало в Ужгороді, укріплена фортеця якого відігравала важливу стратегічну роль. Близько другої половини XII століття угорські королі створили Ужанську жупу (комітат) з центром в Ужгороді.
Внаслідок феодального роздроблення і міжусобних воєн Ужгород часто переходив у власність різних феодалів. У 1290 роді ним заволодів палатин В. Амодей, а в 1322 році - вихідці з Італії - Другети. У їхньому володінні Ужгород перебував 350 років.
До XVI століття Ужгород являв
собою невеличке укріплене місто- «кастеллум», більшість населення його становили кріпаки. За переписом 1567 року, в ньому налічувалось
34 кріпацькі і 4 желярські двори.
Кріпаки та желяри відбували панщину в маєтках доміній та працювали 12 днів на будівельно-ремонтних роботах у замку. Наприкінці
XVI століття було побудовано перший поверх цього замку, що існує й досі.
Протягом XVII-XVIII століть у зв'язку з розвитком ремесла, торгівлі поступово зростає і Ужгород. В 1631 році у місті було 238 земельних наділів: з них 206 кріпацьких і 32 дворянські. А всього в Ужгороді жило близько 1200 мешканців. Місто розбивалося на 10 вулиць. Одна з них (головна) називалася Замковою і була забудована з обох боків, решта 9 вулиць - лише з одного боку. Всі вулиці розташовувались на правому березі ріки Уж, лівобережжя було заболочене аж до присілка Радванка - Болотина. На схід від замку і до ріки Уж (вона тоді протікала під пригородом Радванка) були розташовані парк і заповідник. Старі велетні-платани збереглися з тих часів до наших днів.
У місті досить швидко розвивались ремесло і торгівля. В 1569 році тут були засновані цехи кравців і ювелірів. Пізніше створились цехи гончарів, цирульників, кожухарів, шевців та інші. На кінець XVII століття в Ужгороді вже було 9 цехів.
Діяльність міської управи контролювалась феодалами Другетами, а з початку XVIII століття - центральним урядом. Адміністративні й судові функції виконував сенат, що складався з старости та радників. Старосту обирало заможне міщанство з наступним затвердженням його домінією. Міський суд розглядав як цивільні, так і кримінальні справи. В 1635 році-місто одержало право на користування печаткою. На ній було написано: «Печать міста Ужгорода, р. 1635», а в середині герба - зображено виноградний кущ з гронами.
Ужгород не раз спустошувався під час міжусобних воєн. Часто ці війни відбувалися під релігійною оболонкою. Переможцями вийшли католики, підтримані Габсбургами. На початку 40-х років XVII століття єзуїтську колегію і гімназію з Гуменного Другет переніс до Ужгорода. Єзуїти, що переселилися сюди, дуже швидко ліквідували протестанство. Карл Маркс відмічав, що єзуїтський орден запровадив у Трансільванії та в Угорщині систему терору проти всіх ворогів папи. У 1646 році під тиском єзуїтів в Ужгороді було прийнято унію, силою зброї насаджувалось серед населення уніатство.
В цей час Ужгород неодноразово був ареною гострої класової боротьби. Форми її мінялись в залежності від конкретних умов: протести підмайстрів і учнів, заворушення кріпаків, виступи проти унії тощо. В кінці XVII століття трудяще населеним і дрібне дворянство активно підтримували повстанську армію на чолі з Імре Текелі. Повстанці оволоділи містом, розправилися з гнобителями народних мас - Другетами та їх союзниками - єзуїтами. В результаті кровопролитних боїв місто було зруйноване, а Другета у 1684 році страчено в Копііце. Після смерті останнього представника роду Другетів - Валентина Другета в квітні 1691 року Ужгород разом з усією домінією було передано новому феодалу М. Берчені.
Під час національно-визвольної війни в Угорщині 1703-1711 pp. Ужгород був свідком важливих подій. Налякані повстанням народних мас, в Ужгородській фортеці оселились десятки поміщиків разом з озброєними загонами, що
Ужгород
Сторінка 1 з 20
Ужгород (Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар, Унгород) - місто, обласний центр Закарпатської області. Розташований в її західній частині, в передгір'ях Карпат. Через місто протікає ріка Уж (Унг). Населення-62 тис. В угорській хроніці Аноніма, складеній у другій половині XII століття, згадується, що вже наприкінці IX століття угорські племена, які вдерлися на Закарпатську Русь, знайшли тут Ужгород з укріпленим замком. Ці племена розбили військо князя Лаборця і захопили його володіння.
Багато феодальної знаті осідало в Ужгороді, укріплена фортеця якого відігравала важливу стратегічну роль. Близько другої половини XII століття угорські королі створили Ужанську жупу (комітат) з центром в Ужгороді.
Внаслідок феодального роздроблення і міжусобних воєн Ужгород часто переходив у власність різних феодалів. У 1290 роді ним заволодів палатин В. Амодей, а в 1322 році - вихідці з Італії - Другети. У їхньому володінні Ужгород перебував 350 років.
До XVI століття Ужгород являв
собою невеличке укріплене місто- «кастеллум», більшість населення його становили кріпаки. За переписом 1567 року, в ньому налічувалось
34 кріпацькі і 4 желярські двори.
Кріпаки та желяри відбували панщину в маєтках доміній та працювали 12 днів на будівельно-ремонтних роботах у замку. Наприкінці
XVI століття було побудовано перший поверх цього замку, що існує й досі.
Протягом XVII-XVIII століть у зв'язку з розвитком ремесла, торгівлі поступово зростає і Ужгород. В 1631 році у місті було 238 земельних наділів: з них 206 кріпацьких і 32 дворянські. А всього в Ужгороді жило близько 1200 мешканців. Місто розбивалося на 10 вулиць. Одна з них (головна) називалася Замковою і була забудована з обох боків, решта 9 вулиць - лише з одного боку. Всі вулиці розташовувались на правому березі ріки Уж, лівобережжя було заболочене аж до присілка Радванка - Болотина. На схід від замку і до ріки Уж (вона тоді протікала під пригородом Радванка) були розташовані парк і заповідник. Старі велетні-платани збереглися з тих часів до наших днів.
У місті досить швидко розвивались ремесло і торгівля. В 1569 році тут були засновані цехи кравців і ювелірів. Пізніше створились цехи гончарів, цирульників, кожухарів, шевців та інші. На кінець XVII століття в Ужгороді вже було 9 цехів.
Діяльність міської управи контролювалась феодалами Другетами, а з початку XVIII століття - центральним урядом. Адміністративні й судові функції виконував сенат, що складався з старости та радників. Старосту обирало заможне міщанство з наступним затвердженням його домінією. Міський суд розглядав як цивільні, так і кримінальні справи. В 1635 році-місто одержало право на користування печаткою. На ній було написано: «Печать міста Ужгорода, р. 1635», а в середині герба - зображено виноградний кущ з гронами.
Ужгород не раз спустошувався під час міжусобних воєн. Часто ці війни відбувалися під релігійною оболонкою. Переможцями вийшли католики, підтримані Габсбургами. На початку 40-х років XVII століття єзуїтську колегію і гімназію з Гуменного Другет переніс до Ужгорода. Єзуїти, що переселилися сюди, дуже швидко ліквідували протестанство. Карл Маркс відмічав, що єзуїтський орден запровадив у Трансільванії та в Угорщині систему терору проти всіх ворогів папи. У 1646 році під тиском єзуїтів в Ужгороді було прийнято унію, силою зброї насаджувалось серед населення уніатство.
В цей час Ужгород неодноразово був ареною гострої класової боротьби. Форми її мінялись в залежності від конкретних умов: протести підмайстрів і учнів, заворушення кріпаків, виступи проти унії тощо. В кінці XVII століття трудяще населеним і дрібне дворянство активно підтримували повстанську армію на чолі з Імре Текелі. Повстанці оволоділи містом, розправилися з гнобителями народних мас - Другетами та їх союзниками - єзуїтами. В результаті кровопролитних боїв місто було зруйноване, а Другета у 1684 році страчено в Копііце. Після смерті останнього представника роду Другетів - Валентина Другета в квітні 1691 року Ужгород разом з усією домінією було передано новому феодалу М. Берчені.
Під час національно-визвольної війни в Угорщині 1703-1711 pp. Ужгород був свідком важливих подій. Налякані повстанням народних мас, в Ужгородській фортеці оселились десятки поміщиків разом з озброєними загонами, що