Сторінка 1 з 14
Мукачеве - місто обласного підпорядкування, центр Мукачівського району. Розташоване на стику останніх відрогів вулканічних Карпат і Закарпатської низовини, по середній течії річки Латориці, по обох її берегах на висоті - 120
м над рівнем моря, за 42 км від обласного центру. Площа - 30 кв. км, лення - 58,3 тис. чоловік. Тут проживають: українці, росіяни, угорці, болгари та інші національності, що складають дружну трудову сім'ю.
За розміром і економічно-політичним значенням Мукачеве друге місто в області, велика станція Львівської залізниці. Через місто проходить шосе з Ужгорода на Рахів, Івано-Франківськ, Чоп, Іршаву. В Мукачевому зосереджені численні підприємства промисловості, будівництва, транспорту і торгівлі.
Навколишні гори створили велетенський природний амфітеатр, звернений в бік середньовічної фортеці, що височить на мальовничому горбі на околиці міста. Гори надійно охороняють Мукачеве і південні передгір'я Карпат від вторгнення холодних мас повітря з півночі і сходу. Клімат характеризується м'якою зимою і нежарким літом з великою кількістю сонячних днів (180-200 на рік) і значними опадами. Парки і сади Мукачевого багаті різноманітною рослинністю, в т. ч. рідкісними екзотичними деревами і кущами, батьківщиною яких є Японія, Китай, Індія та узбережжя Середземного моря.
Околиці Мукачевого досить багаті корисними копалинами: високоякісними гонарними глинами, вулканічними туфами і каменем, перлітами і цементною сировиною.
В районі Мукачевого археологи відкрили знаряддя праці пізньопалеолітичного часу (10-12 тис. до н. е.). Інтерес викликає також пізньонеолітичне поселення на Малій горі (III тис. до н. е.). На горах Кам'янка, Червона гора та в Підмонастирі виявлено залишки поселень бронзового віку (III-II тис. до н. е.), а на горі Голіш - поселення пізньої бронзи (II тис. до н. е.) та раннього заліза (VI - ІІІ століття до н. е). Цікавою пам'яткою першої чверті 1 тисячоліття до н. е. є городище на горі
Тупчій поблизу села Шелестового. Воно було тимчасовим оборонним сховищем для жителів найближчих поселень під час нападу войовничих племен. Унікальною пам'яткою є залізоробний центр (VI-III століття до н. е.), розташований поміж схилами гір Голіш та Ловачка. Тут виявлено 24 напівземлянкові житла, кілька ковальських майстерень з набором професійних інструментів і залишки горнів, а також понад тисячу залізних знарядь (наральники, серпи, коси) та ювелірні вироби з бронзи й заліза. Виявлені матеріали свідчать про високий технічний рівень ремісництва і землеробства у місцевих племен Закарпаття. На території Мукачевого виявлені ще слов'янські поселення VIII-IX століть н. е. За народними переказами Мукачеве виросло поблизу феодального замку, будівництво якого принесло багато мук і страждань простим людям. Звідси пішла й назва Мукачеве. Інша легенда пов'язує цю назву з словом мука (борошно), яке вироблялося тут на водяному млині.
У X-XI століттях в числі інших населених пунктів Закарпаття Мукачеве входило до складу Київської Русі. Князівські міжусобиці ослабили могутню Русь, і угорські королі, скориставшись цим, загарбали землі Закарпаття. Іноземні володарі перетворили Мукачеве у центр феодального володіння.
Перші офіційні згадки про місто зустрічаються в хроніці «Сesta Hungarrum» безіменного угорського літописця XII століття. У древніх джерелах зазначається, що місто спустошили монголо-татари, які вдерлися на Закарпаття в 1241-1242 роках.
В кінці XIII століття галицький князь Лев Данилович на деякий час поширив свій вплив на частину Закарпаття, в т. ч. і на Мукачеве, населення якого прагнуло до возз'єднання з рештою руських земель. Після смерті князя місто знову переходить у власність угорських королів. У зв'язку з тим, що фортеця на протязі всього середньовіччя відігравала значну оборонну функцію, невелике місто Мукачеве було відоме далеко за межами краю.
Замок-фортеця височить на горі вулканічного походження висотою 68 м над рівнем міста. Серед рівнини, недалеко від гірського масиву, Замкова гора здалеку скидається на штучно насипану конусоподібну висоту. Гадають, що в середині XI століття фортеця вже існувала, а в 1086 році під час нападу половців була зруйнована. Така ж доля спіткала її і в 1241 році. Докорінну перебудову замку було проведено в 1396-1414 роках, коли ним володів подільський князь Федір Корятович. Тоді було побудовано кріпосну стіну з 4 круглими баштами, три з яких уціліли й досі.
В часи Корятовича в Мукачевому спостерігався помітний розвиток торгівлі та дрібного ремесла. Тут було засновано монастир, який до середини XVII століття був одним з осередків боротьби проти уніатства й католицизму. По смерті Корятовича в 1414 році місто разом з домінією переходило до рук різних феодалів і королів.
В 1376 році місто одержало право на власну печатку, нею користувалися для скріплення різних цінних паперів і купчих. У 1445 році Мукачеве дістало право на самоуправління і формальну незалежність від феодалів. На цей
Дивиться також інші населені пункти району: