Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
проходить головна шосейна дорога Ужгород - Рахів та залізнична магістраль, яка зв'язує його з Ужгородом, Мукачевим. Відстань від Ужгорода залізницею - 122 км, автомобільним шляхом через Берегове - 132 км, через Іршаву - 109 км. Чисельність населення - 25 100 чоловік. Хустській міській Раді підпорядковано села Зарічне, Кіреші і Чертіж.
Археологічні розкопки, проведені працівниками Академії наук УРСР в Хусті на Замковій горі та його околицях у 1947-1961 pp., свідчать про те, що на території сучасного міста ще на початку нашої ери жили носії культури карпатських курганів - безпосередні предки однієї з великих слов'янських груп,- літописних білих хорватів.
Хуст, як укріплений населений пункт, існував уже в X-XI століттях.
У 1191 році в Хусті закінчили споруджувати замок-фортецю (будували його понад 100 років). Замок служив для захисту Мармароських солекопалень, розташованих за 50 км, а також для оборони від нападу ворогів. У фортеці розміщувалися урядовці соляних копалень.
Хустський замок не раз перебудовувався. В'їзні ворота з південно-східного боку захищала башта, спрямована гострим кутом назовні. В зовнішньому дворі були господарські та житлові приміщення, а також великі резервуари для води, У внутрішньому дворі палацові споруди та інші приміщення і, крім того, колодязь завглибшки в 160 метрів.
Протягом століть Хустська фортеця відбивала напади ворогів. Великий бій
оборонці фортеці дали татаро-монгольським ордам хана Батия в 1242 році. Лише після впертих, тривалих битв фортеця була здобута і спустошена.
Після відступу татаро-монголів замок було знову відбудовано. У 1281
1321 pp. він входив до складу Галицько-Волинського князівства. Із зростанням стратегічної ролі фортеці, навколо неї збільшувалося поселення. У 1329 році Хуст одержав право коронного міста.
На протязі XIII-XV століть угорські королі поселили в пониззі річки Тиси багато німецьких колоністів. Частина з них прибула також і в район Хуста. В 1455 році у Хусті було побудовано перший великий кам'яний будинок - реформатську каплицю, про що свідчить напис на її південній стіні.
Утримання фортеці в належному стані, постачання її необхідними продуктами вимагало важкої роботи кріпосних селян, а також ремісників, дрібних торговців, які охороняли замок і мусили йому підкорятись.
Переважна більшість населення Хуста займалась землеробством. Жителі міста, як і навколишніх поселень, на протязі століть виконували різні повинності тіл користь фортеці.
У 1511 році король Владислав II віддав Хустську фортецю з усіма її маєтками за 20 тис. золотих у заклад угочанському жупану Табору Перст. Під час селянського повстання під проводом Д. Дожі населення Хуста здобуло замок-фортецю.
Після поразки угорців у битві з турками під містом Могачем 1526 року, коди розпалося Угорське королівство, Хустський замок потрапив до складу Трансільваті ського князівства.
В 1546 році військо імператора Фердинанда одержало перемогу над Янонюм Заполі і оволоділо Хустським замком. Однією з причин падіння фортеці було те. що під час її тривалої облоги тут виникла велика епідемія.
Протягом другої половини XVI і XVII століть Хуст разом з фортецею був одним з центрів міжусобних війн між трансільванськими князями і Габсбургами.
В 1556 році генерал армії австрійського імператора Лазар Швенді оточив фортецю, але взяти її не зміг, бо на допомогу оборонцям прибуло військо з Трансільванії під керівництвом Яноша Жігмонда і темешварського паші Хусейна. З 1557 року Хустом знову володіли трансільванські князі. Влітку 1594 року на Хуст напала 80-тисячна орда хана Гірея, яка дуже спустошила околицю, але фортецю не змогла взяти.
В середині XVII століття на Закарпатті стали частими набіги кримських татар. У 1657 році на Хуст напало польське військо під керівництвом князя Любомирського, але фортецю теж не взяло. Від навал татар та численних міжфеодальних усобиць і війн дуже страждало населення Хуста, його околиць. Особливо великою була татарська навала в 1659 році. Рятуючись від неї, трансільванський воєвода Немеш прибув з армією до Хустської фортеці і вирішив тут дати бій ворогам. Однак татари не наважились брати фортецю, а пограбували ряд населених пунктів і відступили.
Протягом 1661 - 1662 pp. Хуст не раз штурмували турки. Однак і вони не змогли перемогти опір ратних людей замку, які не лише оборонялися, але й примусили ворогів відступити. Пізніше татари знову робили спроби оволодіти Хустською фортецею, але кожного разу зазнавали невдачі.
На початку визвольної війни угорського народу під керівництвом Ференца II
Хуст
Сторінка 1 з 13
Хуст - місто районного підпорядкування, центр Хустського району. Розташований у підніжжі гір на просторій рівнині. Бурхливі води Тиси, зливаючись з Рікою, наче обіймають місто з двох боків. В центрі міста тече річка Хустець, від якої, очевидно, й походить назва міста. Через Хуст Археологічні розкопки, проведені працівниками Академії наук УРСР в Хусті на Замковій горі та його околицях у 1947-1961 pp., свідчать про те, що на території сучасного міста ще на початку нашої ери жили носії культури карпатських курганів - безпосередні предки однієї з великих слов'янських груп,- літописних білих хорватів.
Хуст, як укріплений населений пункт, існував уже в X-XI століттях.
У 1191 році в Хусті закінчили споруджувати замок-фортецю (будували його понад 100 років). Замок служив для захисту Мармароських солекопалень, розташованих за 50 км, а також для оборони від нападу ворогів. У фортеці розміщувалися урядовці соляних копалень.
Хустський замок не раз перебудовувався. В'їзні ворота з південно-східного боку захищала башта, спрямована гострим кутом назовні. В зовнішньому дворі були господарські та житлові приміщення, а також великі резервуари для води, У внутрішньому дворі палацові споруди та інші приміщення і, крім того, колодязь завглибшки в 160 метрів.
Протягом століть Хустська фортеця відбивала напади ворогів. Великий бій
оборонці фортеці дали татаро-монгольським ордам хана Батия в 1242 році. Лише після впертих, тривалих битв фортеця була здобута і спустошена.
Після відступу татаро-монголів замок було знову відбудовано. У 1281
1321 pp. він входив до складу Галицько-Волинського князівства. Із зростанням стратегічної ролі фортеці, навколо неї збільшувалося поселення. У 1329 році Хуст одержав право коронного міста.
На протязі XIII-XV століть угорські королі поселили в пониззі річки Тиси багато німецьких колоністів. Частина з них прибула також і в район Хуста. В 1455 році у Хусті було побудовано перший великий кам'яний будинок - реформатську каплицю, про що свідчить напис на її південній стіні.
Утримання фортеці в належному стані, постачання її необхідними продуктами вимагало важкої роботи кріпосних селян, а також ремісників, дрібних торговців, які охороняли замок і мусили йому підкорятись.
Переважна більшість населення Хуста займалась землеробством. Жителі міста, як і навколишніх поселень, на протязі століть виконували різні повинності тіл користь фортеці.
У 1511 році король Владислав II віддав Хустську фортецю з усіма її маєтками за 20 тис. золотих у заклад угочанському жупану Табору Перст. Під час селянського повстання під проводом Д. Дожі населення Хуста здобуло замок-фортецю.
Після поразки угорців у битві з турками під містом Могачем 1526 року, коди розпалося Угорське королівство, Хустський замок потрапив до складу Трансільваті ського князівства.
В 1546 році військо імператора Фердинанда одержало перемогу над Янонюм Заполі і оволоділо Хустським замком. Однією з причин падіння фортеці було те. що під час її тривалої облоги тут виникла велика епідемія.
Протягом другої половини XVI і XVII століть Хуст разом з фортецею був одним з центрів міжусобних війн між трансільванськими князями і Габсбургами.
В 1556 році генерал армії австрійського імператора Лазар Швенді оточив фортецю, але взяти її не зміг, бо на допомогу оборонцям прибуло військо з Трансільванії під керівництвом Яноша Жігмонда і темешварського паші Хусейна. З 1557 року Хустом знову володіли трансільванські князі. Влітку 1594 року на Хуст напала 80-тисячна орда хана Гірея, яка дуже спустошила околицю, але фортецю не змогла взяти.
В середині XVII століття на Закарпатті стали частими набіги кримських татар. У 1657 році на Хуст напало польське військо під керівництвом князя Любомирського, але фортецю теж не взяло. Від навал татар та численних міжфеодальних усобиць і війн дуже страждало населення Хуста, його околиць. Особливо великою була татарська навала в 1659 році. Рятуючись від неї, трансільванський воєвода Немеш прибув з армією до Хустської фортеці і вирішив тут дати бій ворогам. Однак татари не наважились брати фортецю, а пограбували ряд населених пунктів і відступили.
Протягом 1661 - 1662 pp. Хуст не раз штурмували турки. Однак і вони не змогли перемогти опір ратних людей замку, які не лише оборонялися, але й примусили ворогів відступити. Пізніше татари знову робили спроби оволодіти Хустською фортецею, але кожного разу зазнавали невдачі.
На початку визвольної війни угорського народу під керівництвом Ференца II
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стеблівка
- Сокирниця
- Рокосів
- Нижнє Селище
- Нижній Бистрий
- Монастирець
- Липча
- Липецька Поляна
- Крива
- Кошелеве
- Копашневе
- Золотареве
- Драгове
- Данилове
- Горінчове
- Вільшани
- Велятин
- Боронява
- Березове
- Іза
- Вишкове