Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Хуст

Хуст - місто районного підпорядкування, центр Хустського району. Розташований у підніжжі гір на просторій рівнині. Бурхливі води Тиси, зливаючись з Рікою, наче обіймають місто з двох боків. В центрі міста тече річка Хустець, від якої, очевидно, й походить назва міста. Через Хуст
проходить головна шосейна дорога Ужгород - Рахів та залізнична магістраль, яка зв'язує його з Ужгородом, Мукачевим. Відстань від Ужгорода залізницею - 122 км, автомобільним шляхом через Берегове - 132 км, через Іршаву - 109 км. Чисельність населення - 25 100 чоловік. Хустській міській Раді підпорядковано села Зарічне, Кіреші і Чертіж.
Археологічні розкопки, проведені працівниками Академії наук УРСР в Хусті на Замковій горі та його околицях у 1947-1961 pp., свідчать про те, що на терито­рії сучасного міста ще на початку нашої ери жили носії культури карпатських кур­ганів - безпосередні предки однієї з великих слов'янських груп,- літописних білих хорватів.
Хуст, як укріплений населений пункт, існував уже в X-XI століттях.
У 1191 році в Хусті закінчили споруджувати замок-фортецю (будували його понад 100 років). Замок служив для захисту Мармароських солекопалень, розташованих за 50 км, а також для оборони від нападу ворогів. У фортеці розміщувалися урядовці соляних копалень.
Хустський замок не раз перебудовувався. В'їзні ворота з південно-східного боку захищала башта, спрямована гострим кутом назовні. В зовнішньому дворі були господарські та житлові приміщення, а також великі резервуари для води, У внутрішньому дворі палацові споруди та інші приміщення і, крім того, колодязь завглибшки в 160 метрів.
Протягом століть Хустська фортеця відбивала напади ворогів. Великий бій
оборонці фортеці дали татаро-монгольським ордам хана Батия в 1242 році. Лише після впертих, тривалих битв фортеця була здобута і спустошена.
Після відступу татаро-монголів замок було знову відбудовано. У 1281    
1321 pp. він входив до складу Галицько-Волинського князівства. Із зростанням стратегічної ролі фортеці, навколо неї збільшувалося поселення. У 1329 році Хуст одержав право коронного міста.
На протязі XIII-XV століть угорські королі поселили в пониззі річки Тиси багато німецьких колоністів. Частина з них прибула також і в район Хуста. В 1455 році у Хусті було побудовано перший великий кам'яний будинок - реформатську каплицю, про що свідчить напис на її південній стіні.
Утримання фортеці в належному стані, постачання її необхідними продуктами вимагало важкої роботи кріпосних селян, а також ремісників, дрібних торговців, які охороняли замок і мусили йому підкорятись.
Переважна більшість населення Хуста займалась землеробством. Жителі міста, як і навколишніх поселень, на протязі століть виконували різні повинності тіл користь фортеці.
У 1511 році король Владислав II віддав Хустську фортецю з усіма її маєтками за 20 тис. золотих у заклад угочанському жупану Табору Перст. Під час селян­ського повстання під проводом Д. Дожі населення Хуста здобуло замок-фортецю.
Після поразки угорців у битві з турками під містом Могачем 1526 року, коди розпалося Угорське королівство, Хустський замок потрапив до складу Трансільваті ського князівства.
В 1546 році військо імператора Фердинанда одержало перемогу над Янонюм Заполі і оволоділо Хустським замком. Однією з причин падіння фортеці було те. що під час її тривалої облоги тут виникла велика епідемія.
Протягом другої половини XVI і XVII століть Хуст разом з фортецею був одним з центрів міжусобних війн між трансільванськими князями і Габсбургами.
В 1556 році генерал армії австрійського імператора Лазар Швенді оточив фортецю, але взяти її не зміг, бо на допомогу оборонцям прибуло військо з Трансільванії під керівництвом Яноша Жігмонда і темешварського паші Хусейна. З 1557 року Хустом знову володіли трансільванські князі. Влітку 1594 року на Хуст напала 80-тисячна орда хана Гірея, яка дуже спустошила околицю, але фортецю не змогла взяти.
В середині XVII століття на Закарпатті стали частими набіги кримських татар. У 1657 році на Хуст напало польське військо під керівництвом князя Любомирського, але фортецю теж не взяло. Від навал татар та численних міжфеодальних усобиць і війн дуже страждало населення Хуста, його околиць. Особливо великою була татарська навала в 1659 році. Рятуючись від неї, трансільванський воєвода Немеш прибув з армією до Хустської фортеці і вирішив тут дати бій ворогам. Однак татари не наважились брати фортецю, а пограбували ряд населених пунктів і відступили.
Протягом 1661 - 1662 pp. Хуст не раз штурмували турки. Однак і вони не змогли перемогти опір ратних людей замку, які не лише оборонялися, але й примусили ворогів відступити. Пізніше татари знову робили спроби оволодіти Хустською фортецею, але кожного разу зазнавали невдачі.
На початку визвольної війни угорського народу під керівництвом Ференца II



Cучасна карта - Хуст