Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Хуст

інші). В Росії І. С. Орлай став членом Російської Академії наук. Цей та інші факти яскраво свідчать про те, що, незважаючи на іноземну окупацію, зв'язки населення Хуста не припинялись з російськими і українськими братами по той бік Карпат.

Майже все життя прожив у Хусті один з угорських еволюціоністів додарвінської епохи Йосиф Дьердь. У 1839 році він 26-річним юнаком, після закінчення навчання, був призначений головним лікарем колишнього Мармароського комітату (нині Хустського, Міжгірського, Тячівського і Рахівського районів). Й. Дьєрдь намагався поліпшити охорону здоров'я, займався дослідженням місцевих мінераль­них джерельних вод тощо. Його син Аладар, який народився в Хусті, став журна­лістом. Він не раз зустрічався і спілкувався з Карлом Марксом, перебував під впли­вом його вчення. Аладар Дьєрдь став активним популяризатором, захисником вчення і перекладачем праць К. Маркса. Його статті про Маркса та 1-й Інтерна­ціонал мають значну цінність. Вони були одними з перших матеріалів, що знайомили угорських читачів з найважливішими теоретичними положеннями наукового ко­мунізму, з питань стратегії і тактики міжнародного комуністичного руху, очолюва­ного Марксом і Енгельсом.
В другій половині XIX століття у Хусті виникає перше деревообробне підприєм­ство, млин, з 1909 року почав працювати цегельно-черепичний завод. Розвивалось
Ремісництво, збільшувався обсяг торгівлі. Місто, як і раніше, було одним з важливих центрів торгівлі худобою та різними речами ремісницького виробництва.
З розвитком капіталістичних відносин, що проникли в цехове ремесло, погли­бився процес майнового та соціального розшарування. За даними перепису 1895 року, в Хусті налічувалося понад 300 ремісників різних спеціальностей. 10 власни­ків майстерень використовували найману працю 10-20 робітників. З введенням у 1870 році в експлуатацію залізниці Чоп - Королеве частина жителів Хуста працювала на постійній та сезонних роботах на залізниці. Досить широко викорис­товувалась наймана праця і в сільському господарстві. Наприкінці XIX століття в Хусті було вже 405 сільськогосподарських робітників.
На рубежі XIX і XX століть з 2286 чол. працездатного населення, яке жило и місті, в сільському господарстві було зайнято 1584, у ремеслі 514, в торгівлі 188 чоловік. Отже, переважна кількість населення займалась сільським госпо­дарством.
В умовах розвитку капіталістичних відносин відбувалось дальше розорення бідного селянства, а господарства поміщиків, багатіїв зростали. Причому землю концентрували в своїх руках не лише дворяни, але й торговці та власники майсте­рень. Їм у Хусті належало 10 523 кадастральні гольди землі. Становище промис­лових, а особливо сільськогосподарських робітників було дуже важким. Робочий день, як правило, тривав від зорі до ночі. Заробітна плата була мізерною і вдвічі нижчою від зарплати сільськогосподарських робітників центральних районів Угорщини.
Тяжким було становище і тих робітників, які працювали в кустарних майстер­нях, тіа підприємствах, будівництві по 12-14 годин на добу. Робітників жорстоко експлуатували, чинили над ними сваволю і насильство. В місті зростало безробіття, бо кілька невеликих кустарних підприємств, що тут діяли, не могли забезпечити псіх роботою.
Особливо погіршало становище робітників і селян в роки першої світової імперіалістичної війни, оскільки Хуст опинився у прифронтовій зоні. Від трудящих забрали худобу, зерно та інші сільськогосподарські продукти. Ціни на хліб зросли в 2-3 рази, а на інші товари (цукор, сіль, гас) - в 2-5 разів.
Населення Хуста чинило опір гнобителям, допомагало наступаючим росій­ським військам. Вшановуючи пам'ять тих, що полягли на фронтах першої світової війни, населення Хуста та російські військовополонені в 1915 році побудували біля Замкової гори пам'ятник-піраміду.
Широкий відгук серед населення мали події, які відбувались у Росії в 1917 році. Про них розповідали військовополонені, що повертались зі Сходу і були очевидцями встановлення Радянської влади. Серед них були М. Шкробинець, В. Костяиець та інші.
Буржуазний уряд жонглював різними обіцянками, щоб перешкодити револю­ційному рухові, стримати потяг трудящих до Країни Рад. Хустське окружне управ­ління в одному з оголошень писало: «Всі бідні солдати та інваліди, які будуть поводити себе добре, залишаться вірними угорській державі і не будуть вимагати відриву від держави, возз'єднання з Україною, одержать від угорської влади 10 гольдів землі».
Після того, як розпалася Австро-Угорщина, населення Хуста 10 листопада 1918 року першим висловилося за возз'єднання Закарпаття з Радянською Ук­раїною.
Українські буржуазні націоналісти в листопаді 1918 року створили в Хусті т. зв. Руську народну раду, яка встановила зв'язок з галицькими буржуазними націоналістами та іноземними імперіалістами. Ця «рада», граючи на


Cучасна карта - Хуст