Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Кимпулунга на Тисі (Соціалістична Республіка Румунія), а також вузькоколійка до селища Усть-Чорної. Населення - 7,2 тис. чоловік. Тересвянській селищній Раді підпорядковане село Криве.
Село виникло в першій половині XIV століття. Тересва згадується серед сіл, які становили власність волоського князя у 1350 році. Свою назву поселення одержало за найменуванням річки, на березі якої воно розташоване.
Заселення Тересви почалось на місці теперішніх лісових урочищ Лужки, Буковий, Букучик. Тут виросло поселення гірського типу. Згодом, із зміною русла Тиси, мешканці почали переселятися в долину ріки і освоювати там нові землі.
В 1373 році угорський король Людвик І подарував Тересву волоському воєводі Балкові та його двом синам. На початку XV століття спадкоємці Балка віддали село зі всіма угіддями і людьми Грушівському православному монастирю. Пізніше землі Тересви стали власністю феодала Татули, згодом - Довгаїв, і ще пізніше - Корнішіїв.
За переписом 1715 року, у Тересві налічувалося 31 господарство. В їхньому користуванні було 165 кобликів землі, 26 косашів луків. Серед жителів села згадуються прізвища, які збереглися до наших днів. Це - Мартинич, Лазар, Марусанич, Грицик, Церкуник та інші.
Осношзіш заняттям населення було землеробство і тваринництво. Одна частина земель засіпалась озимими або ярими культурами (здебільшого кукурудзою і вівсом), друга залишалась під паром і використовувалась для випасу худоби. Селяни були залежними від поміщика Й. Бетлена, наджупана Мармароського комітату. У 1720 році в селі проживало три власники, які мали по 4 коблики, 6 - по 3, а решта від 0,5 до 2 кобликів землі.
Не поліпшилось становище селян і після запровадження т. зв. урбаріальної реформи, якою було встановлено нові розміри селянських повинностей, податків та земельних наділів. Складання урбаріїв було в руках поміщиків, які діяли в інтересах свого класу. Селянам виділили невеликі клаптики землі, що були далеко в горах.
Селяни Тересви, як і всієї Мармарощини, у своїх піснях, що збереглись до наших днів, нарікали на свою важку долю, бажали лиха панові. Ось слова однієї з пісень:
Бодай тобі, чортів дане, палата згоріла,
Ой, як мені, молодому, панщина доїла,
Ой, панщина мі та й доїла, побили м'я злидні,
Урбарія великая та панщини три дні.
Наприкінці XVIII - початку XIX століття кріпосні селяни Тересви, крім феодальних повинностей поміщикам Майошу та Реті, змушені були сплачувати і церковний податок - десятину від кожного двора по одній мірі (корець) кукурудзи вартістю 1 форинт і вівса - вартістю 30 крейцерів. В 1806 році сплачена 61 селянином десятина становила 102 форинти. Крім того, було внесено попові понад 56 форинтів штоли (за виконання релігійних обрядів).
Обтяжені непосильними поборами поміщикові й церкві селяни ухилялися від їх сплати. У 1778 році, підчас відвідання церковних приходів Мармароського комітату, епіскоп Мукачівської греко-католицької єпархії М. Ольшавський зафіксував у щоденнику, що в Тересві 34 господарства не сплатили десятини попові.
За переписом 1827 року, в селі проживало 146 чоловік дорослого населення (віком від 18 до 60 років), налічувалося 49 селянських та 6 желярських дворів, 13 піджелярських. Вони мали 343 коблики землі, 44 воли, 39 корів, 10 телят та 13 свиней. Чимало мешканців сплавляли на плотах ліс, сіль та інші вантажі. Набували поширення і такі види промислів, як візникування та обробка дерева. Коли з міста Тячева через Тересву прокладалася шосейна дорога на Сігет, багато мешканців села тут працювали.
Ріст кількості населення села в добу феодалізму був повільним. У 1839 році в Тересві мешкало 586 чол., лише на 99 чоловік більше, ніж у 1782 році.
Поміщицький гніт позначався і на освіті селян Тересви. Письменними на селі були тільки піп і дяк. В одній із заяв селян за 1781 рік зазначалося, що її писав дяк Тересуський, а замість підписів жителів села - Григорія
Тересва
Сторінка 1 з 8
Тересва - селище міського типу (з 1957 року), центр Тересвянської селищної Ради. Розташована на лівому березі р. Тересви, на головній автомагістралі Ужгород-Рахів, за 10 км від районного центру. Від залізничного вузла Тересва розходяться лінії в напрямку до станцій Чоп, Солотвина та Село виникло в першій половині XIV століття. Тересва згадується серед сіл, які становили власність волоського князя у 1350 році. Свою назву поселення одержало за найменуванням річки, на березі якої воно розташоване.
Заселення Тересви почалось на місці теперішніх лісових урочищ Лужки, Буковий, Букучик. Тут виросло поселення гірського типу. Згодом, із зміною русла Тиси, мешканці почали переселятися в долину ріки і освоювати там нові землі.
В 1373 році угорський король Людвик І подарував Тересву волоському воєводі Балкові та його двом синам. На початку XV століття спадкоємці Балка віддали село зі всіма угіддями і людьми Грушівському православному монастирю. Пізніше землі Тересви стали власністю феодала Татули, згодом - Довгаїв, і ще пізніше - Корнішіїв.
За переписом 1715 року, у Тересві налічувалося 31 господарство. В їхньому користуванні було 165 кобликів землі, 26 косашів луків. Серед жителів села згадуються прізвища, які збереглися до наших днів. Це - Мартинич, Лазар, Марусанич, Грицик, Церкуник та інші.
Осношзіш заняттям населення було землеробство і тваринництво. Одна частина земель засіпалась озимими або ярими культурами (здебільшого кукурудзою і вівсом), друга залишалась під паром і використовувалась для випасу худоби. Селяни були залежними від поміщика Й. Бетлена, наджупана Мармароського комітату. У 1720 році в селі проживало три власники, які мали по 4 коблики, 6 - по 3, а решта від 0,5 до 2 кобликів землі.
Не поліпшилось становище селян і після запровадження т. зв. урбаріальної реформи, якою було встановлено нові розміри селянських повинностей, податків та земельних наділів. Складання урбаріїв було в руках поміщиків, які діяли в інтересах свого класу. Селянам виділили невеликі клаптики землі, що були далеко в горах.
Селяни Тересви, як і всієї Мармарощини, у своїх піснях, що збереглись до наших днів, нарікали на свою важку долю, бажали лиха панові. Ось слова однієї з пісень:
Бодай тобі, чортів дане, палата згоріла,
Ой, як мені, молодому, панщина доїла,
Ой, панщина мі та й доїла, побили м'я злидні,
Урбарія великая та панщини три дні.
Наприкінці XVIII - початку XIX століття кріпосні селяни Тересви, крім феодальних повинностей поміщикам Майошу та Реті, змушені були сплачувати і церковний податок - десятину від кожного двора по одній мірі (корець) кукурудзи вартістю 1 форинт і вівса - вартістю 30 крейцерів. В 1806 році сплачена 61 селянином десятина становила 102 форинти. Крім того, було внесено попові понад 56 форинтів штоли (за виконання релігійних обрядів).
Обтяжені непосильними поборами поміщикові й церкві селяни ухилялися від їх сплати. У 1778 році, підчас відвідання церковних приходів Мармароського комітату, епіскоп Мукачівської греко-католицької єпархії М. Ольшавський зафіксував у щоденнику, що в Тересві 34 господарства не сплатили десятини попові.
За переписом 1827 року, в селі проживало 146 чоловік дорослого населення (віком від 18 до 60 років), налічувалося 49 селянських та 6 желярських дворів, 13 піджелярських. Вони мали 343 коблики землі, 44 воли, 39 корів, 10 телят та 13 свиней. Чимало мешканців сплавляли на плотах ліс, сіль та інші вантажі. Набували поширення і такі види промислів, як візникування та обробка дерева. Коли з міста Тячева через Тересву прокладалася шосейна дорога на Сігет, багато мешканців села тут працювали.
Ріст кількості населення села в добу феодалізму був повільним. У 1839 році в Тересві мешкало 586 чол., лише на 99 чоловік більше, ніж у 1782 році.
Поміщицький гніт позначався і на освіті селян Тересви. Письменними на селі були тільки піп і дяк. В одній із заяв селян за 1781 рік зазначалося, що її писав дяк Тересуський, а замість підписів жителів села - Григорія
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля