Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вилок

Сторінка 1 з 7
Вилок - селище міського типу (з 1959 року), центр Вилоцької селищної Ради. Розташований на правому березі р. Тиси, за 16 км на південний захід від районного центру, на залізничній лінії Чоп - Солотвина і автостраді Ужгород - Рахів. Населення - 3,5 тис. чоловік. На території села виявлено поселення перших століть н. е..
У XІІІ столітті на місці сучасного Вилока було село Ніртелек, яке з 1270 року належало великим угорським феодалам із знатного тоді роду Гунт-Пазмань, братам королівського канцлера і печського епіскопа Ахіллеса, які одержали від короля ряд маєтків на р. Тисі. Від того періоду це поселення згадується у деяких писемних джерелах, де говориться, що його мешканці займалися виноградарством, зазнавали ворожих нападів тощо.
В кінці XIII століття село перестало існувати. Вірогідно, що воно було знесене Тисою під час повені. Землі, що належали селу, угорський король Андрій ІІІ передав у 1300 році синам графа Марцелавса. В 1304 році на місці колишнього Ніртелека виникло нове село, яке дістало назву Уйлок, що означає нове поселення. Називали його також Вуйлоком. Але з часом ці назви втратили своє значення й вийшли з ужитку. Село стали називати Вилок. Уже в 1332 році це був досить великий населений пункт, що мав католицьку парафію.
Нові перспективи розвитку Вилока відкрилися у XV столітті, коли тут в 1417 р(щі було побудовано великий перевалочний склад, в якому зберігалась сіль, що сплавлялася по Тисі із Сігета. Мешканці села перевозили також сіль возами. Це була важка і небезпечна для життя праця, за яку селяни одержували мізерну плату.
На посилення гніту селяни відповідали заворушеннями і виступами. Коли в 1425 роді на Мармароських соляних копальнях виникло повстання, його активно підтримали робітники Вилоцького складу. Королівське соляне управління змушене було дещо поліпшити умови праці. Селяни Вилока прийняли участь у селянській війні 1514 року.
У 16 столітті Вилок занепадає внаслідок частих воєн та стихійних лих. В 1567 році тут було 7 дрібних дворян, які мали по 2-4 кріпацькі телеки (земельні наділи). Їм належала 21 кріпацька родина. 15 з них були желяри, 3 кріпаки - з землею по одному телеку, і 3 - по півтелека. Платили податок лише 2 кріпаки, які мали по півтелека. Інші - або тільки поселились, або були зовсім бідні. 18 кріпацьких телеків були незаселені.
31 березня 1632 року у Вілоку відбулись збори делегатів сусідніх комітатів північно-східної Угорщини, на яких обговорювались їх спільні заходи щодо за­хисту від нападу турецьких військ. В мандатах та інструкціях делегатам наказу­валось «не вступати ні в які стосунки з турецькими представниками та відстоювати сучасні і майбутні інтереси батьківщини». Та це не врятувало Вилок від руйнування турецькими військами.
У 1569 році село було зруйноване польськими військами, які вдерлися у Карпати під час війни Польщі з Трансільванією. І не встигло воно піднятися з попелу та руїн, як через нього в 1661 році пройшли, знищуючи все на своєму шляху, ту­рецькі війська, що воювали з Австрією. Село зовсім занепало. Якщо у 1580 році тут жила 51 кріпацька сім'я, то в 1663 році - лише 28. Становище їх було нестерпним. Вони змушені були виплачувати великі податки виконувати десятки різних повинностей. Під час збирання податків, які проводила влада за допомогою військових загонів, не раз відбувались заворушення й сутички.
Посилювався наступ католицизму. В 1674 році наджупан Габор Переній особисто приїжджав у Вилок і нацьковував католиків на протестантів та православних. В зв'язку з антиавстрійським повстанням 1678-1688 pp. у Семиградді (на Північній Угорщині) під керівництвом Імре Текелі село було переповнене німецькими військами, які грабували населення, знущались над ним. Багато селян втекло у ліс.
У 1697-1698 pp. у зв'язку з повстаннями на Закарпатті в селі відбулися попі виступи поневоленого селянства. В ніч на 9 липня 1697 року повстанці напали на збирача податків, забрали його майно, знищили всі записи і вигнали з Вилока. Для придушення цього виступу було вислано військові кінний і піший загони.
Антифеодальна боротьба значно посилилася в кінці XVII на початку XVIII сто, літь. 17 жовтня 1702 року група селян на чолі з Томашем Есе напала на Вилоцький соляний склад, знищила кількох солдатів, вчинила розправу над ненависними чиновниками і захопила гроші та цінності, які були використані для нового пов­стання. Воно почалося в травні 1703 року під керівництвом Т. Есе. Повсталі у селі Вилок перейшли на правобережжя Тиси і 24 травня знову напали на соляний склад. Вони розігнали австрійських солдат, повбивали офіцерів, збирачів податків, чиновників, захопили поромну переправу і касу соляного управління. Беручи участь у визвольній війні угорського народу 1703-1711 pp., Вилок дав до повстанської армії Ф. Ракоці 52 солдати - набагато більше, ніж сусідні села. Це пояснюється ве­ликою ненавистю вилоцьких селян і робітників соляних складів до німецьких сол­датів і чиновників, котрі нещадно знущались над ними. Багато вилоцьких


Cучасна карта - Вилок