Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вилок

Сторінка 2 з 7
селян полягло в боях з австрійськими військами при Овварі та Сатмарській облозі.
Після поразки селянського повстання під проводом Ф. Ракоці не
припинялися руйнівні війни. У 1717 році кримські татари, які напали на південні закарпатські комітати, зруйнували Вилок і захопили в неволю 17 чол. В 1718 році у Вилову була розквартирована рота Арембергського піхотного австрійського полку. Селяни, які і без того голодували, тільки в листопаді повинні були дати для прохарчування солдатів 172,5 продовольчих пайків, 11 фуражних пайків та 273 форинти готівкою.
Рятуючись від знущань та насильства, мешканці Вилока тікали в гори та ліси або в інші села. В 1715 році у селі залишилось тільки 26 кріпацьких родин.
У другій половині XVIII століття населення Вилока дещо зросло. У 1775 році тут нараховувалось 47 феодально-зобов'язаних родин, у т. ч. 16 желярів і 8 піджелярів. Дворян, що мали землю, було 14. Крім того, в селі жило чимало дворян, які служили в соляному управлінні. Феодальні повинності селян були великі. Обсяг панщини становив 104 і більше днів на рік. Крім того, необхідно було спла­тити грошовий податок, дев'ятину натурою, дати десятину церкві та виконувати інші повинності. Панщину примушували відробляти в найбільш гарячу пору сіль­ськогосподарських робіт. На своєму ж полі селянин міг працювати тільки в свята та вночі.
Чимало кріпаків працювало на соляних складах та транспортуванні солі. Селяни, які йшли сюди на роботу, могли відкупитися від панщини грішми. В 1770 році казна викупила селян у поміщика. Від того часу вони відробляли феодальні повинності на користь соляного управління.
Селяни зазнавали великого утиску від соляного управління, якому в 1828 році належало вже 72 селянські родини. Воно фактично управляло селом, чинило суд над його мешканцями. При управлінні постійно перебував загін гайдуків для наве­дення «порядку», була в'язниця. В'язнів жорстоко били. А. Карпинець був засуджений за вбивство чиновника до страти. Після того, коли король замінив йому шибеницю шістьма роками ув'язнення, Карпинця через кожного півроку шмагали 30 рази палицею.
У зв'язку з розширенням соляного промислу в середині XIX століття у Вилоку кожним роком оселялося багато селян з Галичини, які втікали від непосильного гніту панів. Вони сприяли розвиткові ремесла й торгівлі, якими починали займа­тися також селяни-кріиаки соляного управління. За переписом 1828 року, з 72 кріпацьких родин Вилока дві займались торгівлею і 12 ремеслом. Один з селян-кріпаків торгував шерстяними тканинами у власній лавці і продавав щорічно на 1000 форинтів товарів. Другий - займався пересувною торгівлею на возі, про­даючи різних виробів ремесла на 400 форинтів. Серед ремісників було 2 кравці, 4 шевці, 2 шкіроправи, 3 столяри, 2 ковалі, один мотузяр. Ремісники виготовляли свої вироби вдома, а реалізували торговцям або на ярмарках у Вилоку, які від­бувалися по б-8 разів на рік. Дохід від риночних мит у першій половині XIX сто­ліття становив 100 форинтів щорічно.
У 1843 році за 450 форинтів селяни викупили свої повинності у соляного управління. Судове право, яке до цього йому належало, перейшло до комітатського управ­ління.
Мешканці Вилока брали активну участь у революції 1848-1849 pp. в Угор­щині. На заклик революційного уряду в червні 1848 року тут було створено загін національної гвардії, до якого записалось 168 чоловік. Загін увійшов до складу другої роти національної гвардії Угочанської жупи і ніс військову службу на кордонах з Австрією в районі села Торунь, брав участь у боях. Уродженець Вилока Пертолан Ілошваї за революційну діяльність у 1849 році був засуджений австрій­ським судом на 20 років каторги.
В другій половині XIX століття Вилок дещо починає зростати. Тут було зведено ряд будинків з цегли і каміння, з черепичними покрівлями. Та більшість жител була з глини, під соломою. В 1900 році у Вилоку налічувалося 519 будинків. Зрос­тала кількість населення. З 1857 по 1900 рік вона подвоїлася і досягла 3008 чол. З них 342 чол. були зайняті в ремеслі, 106 - у сільському господарстві, 139 - у торгівлі, 58 - на транспорті. Крім того, тут мешкало 61 службовець, 155 поденщиків, 117 прислуг.
Сільське господарство, через нестачу землі (в 1900 році кадастр села становив лише 1376 гольдів), відігравало відносно незначну роль. В ньому було зайнято понад 10 проц. всього населення. Значна частина селян втратила свою землю. Її за безцінь скуповували лихварі. Так, Штейнбергер прибрав до своїх рук у 1895 році 109 кадастральних гольдів. У його господарстві був локомобіль, молотарка, сі­валка, 40 голів великої рогатої худоби.
Значна частина мешканців села займалася ремісництвом. В березні 1863 року у Вилоку було створено спілку ремісників. Оскільки з кожним роком зростали кількість ремісників та види ремесла, то у 1878 році було створено ще три нові спілки: об'єднане товариство ремісників, ремісниче товариство чоботарів і товари­ство різних ремісників. Вони об'єднували понад 100


Cучасна карта - Вилок