Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Королеве

Сторінка 1 з 7
Королеве - селище міського типу (з 1947 року), розташоване на лівому березі Тиси, за 10 км на схід від районного центру, залізничний вузол на магістралі Ужго­род -Солотвина. Населення - 6 тис. чоловік.
На території сучасного селища і його околиць знайдено ряд пам'яток первіс­нообщинного ладу та раннього середньовіччя: кам'яні свердлені сокири, крем'яні наконечники стріл, відщепи та уламки глиняних посудин. Вони свідчать про пе­ребування тут людей новокам'яної доби (IV-III тис. до н. е.). Під час спорудження залізниці в західній частині села було знайдено горщик з бронзовим бо­новим чекано-молотом, наконечником стріли та браслетом. Ці знахідки належать до кінця II і початку І тис. до н. е.
В північно-східній частині селища біля гори, яку місцеві жителі називають Городищем, існувало поселення слов'ян IX-X століть. На місці колишнього городища у XIII столітті угорський король Стефан 5 спорудив укріплену резиденцію - замок, в якому зупинявся, коли приїжджав у ці краї полювати на зубрів. Укріплення використовувалося також для охорони водного шляху по Тисі, якою здавна сплавляли сіль.
Місцевість, де лежить селище, була заселена ще в сиву давнину. Але вперше у письмових джерелах Королеве згадується за 1262 рік.
Як свідчать народні перекази, назва поселення Королеве пішло від замку, який називали королівським.
У королівській дарчій грамоті за 1378 рік зазначено, що замок і навколишні жилки переходять в власність воєводи Драги. З цього часу Королеве перетво­рюється у феодальний маєток. У 1405 році замок ї навколишні землі разом з се­лянами були передані барону Перені.
Але селяни Королевого не мирилися з своїми визискувачами. Вони брали актив­ну участь у селянській війні в 1514 році. Повстанці, очолені Гергеєм Кермешем, оточили Королівський замок, де переховувалися від народного гніву сім'я барона Пероні та інша знать. Бій в підніжжі замку був тривалим. Але слабо озброєні се­лянські загони не змогли протистояти регулярній кінноті короля і феодалів. Пов­станці героїчно відбивали наступ вершників, але врешті решт змушені були здатися. Дворяни вчинили жорстоку й криваву розправу над переможеними селянами.
Після придушення повстання дворянство рядом актів так званого «дикого сейму» остаточно закріпило свою перемогу над народом. Селян було позбавлено права переходу до іншого власника і повністю закріпачено. Поміщикам було надано право встановлювати повинності для своїх кріпаків. У володіннях
барона Перені В Королевому земельна рента до 8 форинтів з наділу вносилась двічі на рік, натуральні поставки - на різдво, великдень та зелені свята. Якщо селянин вчасно не сплатив по­датку, поміщик мав право забрати земельний наділ. У 1567 році в Королевому був тільки один кріпак з повним наділом. В селі мешкало 7 безземельних селян.
Як інші закарпатські села, Королеве зазнавало руйнівних нападів ворожих орд. Так, у липні 1661 року на село із Трансільванії напали турецькі яничари Вони підпалили його, знищили всі посіви. Заклавши табір біля замку, де перебу­вав невеликий гарнізон, яничари цілий місяць грабували Королеве. Потім, забравши велику кількість селян в полон, з грабованим добром повернулися до Трансільванії. Після цього спустошливого нападу село тривалий час залишалося майже без жителів. Замок у 1672 році за наказом австрійського імператора був зруйнований.
Коли Закарпаття охопило полум'я нового повстання проти соціального і національного гніту (1703-1711 pp.), у рядах визвольної  армії, очоленої Ф. ІІ Ракоці. було 10 кріпаків з села Королевого. Через шість років після придушення повстання в 1717 році у село вдруге вторглись турки з Трансільванії. Вони захопили в полон 58 селян, забрали всю худобу.
Минали роки, десятиліття, і селяни знову відбудовували рідне село. За відомос­тями 1774 року в Королевому мешкало 429 чоловік, з них 377 кріпаків, які мали наділи. Селянин-кріпак повинен був платити на рік один форинт грошової рентг приносити поміщикові 2 курки, 12 яєць, м'ясо, масло та інші продукти. Панщина була фактично необмеженою. Желяр, який мав будинок, повинен був відпрацювати у поміщика 18 днів, а той, що не мав хати - 12 днів.
Намагаючись за рахунок кріпаків забезпечити собі розкішне життя, поміщик посилював феодально-кріпосницькі утиски. Селяни відповідали на те антифеодаль­ною боротьбою, що набирала різних форм. Вони в численних скаргах до влади розповідали про страхітливі знущання барона Перені і його лакеїв над кріпаками Королевого. Селяни писали про надмірну панщину, внаслідок чого могли збирати урожай на своїх наділах лише пізно восени, коли випадав сніг і багато хліба та картоплі гинуло, про тілесні покарання, накладання штрафів тощо.
Поширеною формою протесту проти жорстокої експлуатації поміщика були також втечі селян, здебільшого у східну Трансільванію. Селяни часто вдавалися також до більш рішучих методів боротьби: відмовлялися


Cучасна карта - Королеве