Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Королеве

Сторінка 3 з 7
і революційний суд. За адміністративним поділом Угорської Радянської Республіки Королево стало районним центром.
Тут формувалися загони Червоної гвардії, які на околиці села дали бій
румунським інтервентам. Коли Червона Армія залишила Хуст і відійшла до Короле­вого, трудящі села, робітники залізничної станції, червоногвардійці активно допомагали їй. Мужньо захищали Радянську владу Федір Деак, Василь Сирохман, Федір Келемен, Бела Дорі, Михайло Годгазі, Михайло Чернянчук та інші. Та сили були нерівні. В ніч на 20 квітня червоноармійці змушені були відступити. Об'єднані сили одного з підрозділів Угорської Червоної Армії за допомогою броне, поїзду, надісланого Чопським командуванняді, щшагалися визволити Королеве від частин боярської румунської армії. Ранком 21 квітня зав'язався бій за село. Але вигнати інтервентів не вдалося. В боях за Королеве віддали своє життя 50 червоних воїнів, а 150 - було поранено.
Захопивши село, румунські окупанти жорстоко знущалися над учасниками революційних подій. Вони поставили в центрі села шибеницю для розправи з червоногвардійцями, а діайдан обгородили колючим дротом, де допитували і катува­ли всіх підозрілих у співчутті революції.
І після того, як у 1920 році Закарпаття попало під владу буржуазної Чехосло­ваччини, трудящі села продовжували боротися за своє соціальне і національне визволення. Ту боротьбу очолила організація КПЧ, яка була створена у Короле­вому в 1921 році. Першими її членами були Ю. Івегеш, В. Крайняя, Ю. Ференц та інші активісти села.
На боротьбу з експлуататорами стали також юнаки і дівчата Королевого, які 23 вересня 1925 року створили організацію комуністичної молоді, що налічувала понад 30 чол. Першими комсомольцями села були Л. Лебович, В. Громовчук, В. Шандалі, М. Касинець, Б. Якоб та інші. Комуністи і комсомольці села були організаторами першотравневих демонстрацій, зборів і виступів селян, викривали антинародну політику чехословацької буржуазії, боролися проти жорстокої експлуа­тації робітників, що працювали на залізниці и каменоломнях.
В центрі уваги було й земельне питання. 70 проц. селянських господарств мали зєдїєльні наділи менше 2 га. В той час третина всієї землі перебувала в руках поміщиків Перені, Допші та уніатської церкви. Селяни-бідняки змушені були оренду­вати землю на кабальних умовах у поміщиків і за це віддавали їм 1/3 частину врожаю. Земельна реформа теж нічого не дала селянам. Це був лише маневр бур­жуазії, щоб відвернути увагу широких народних мас від революційної боротьби. Про це, зокрема, з гнівом говорив на зборах трудящих села 13 вересня 1925 року комуніст М. Сидоряк. Промовець закликав робітників і селян бути пильними, бо буржуазія готувалася до війни проти Країни Рад. Він сказав також, що Закар­паття не отримало обіцяної автономії, що нічого не робилося в галузі народної освіти, що трудящі маси і надалі залишаються неписьменними.
Комуністи села відкрито ставали на боротьбу з експлуататорами. Це викликало занепокоєння у місцевих органів влади і церкви. Піп з амвона закликав віруючих не втручатися у політичне життя, не читати газет, а жандарми постійно проводили репресії проти трудящих, розганяли збори і демонстрації.
Дружина комуніста А. В. Міговка - Ганна Василівна згадує про ті часи: «Одного разу, коли власті уже побачили, що погрозами, навіть висилкою далеко від сім'ї не зладіати чоловіка, вирішили взяти його іншим, способом. Вони пообі­цяли йому дефинитиву на залізниці (постійну службу), добру платню, якщо перейде до аграрної партії. Мій Антон лише розсміявся.
- Ти не смійся, ти подумай. У тебе восьмеро дітей. Усі обідрані, голодні..
пожалій хоч їх...,- натискував на нього якийсь агент аграрників. Дехто може й спокусився б на таке. Але Антон не роздумуючи випалив їм: «Чи бачили ви десь в упрязі свиню з конем? Ні! І не побачите. Я теж не годжуся у супрягу з вами, ви - буржуї, а я - пролетар. У нас різні дороги, різна мораль. Вас можна купити, продати і ви на свою мірку берете й робочу людину...»
Це дали йому договорити, вигнали з канцелярії».
Нестерпно важким було становище селян в роки світової економічної кризи, у грудні 1932 року в селі нараховувалось 199 безробітних. Вони були позбав­лені будь-якої матеріальної допомоги. В ті роки посилювалися репресії. В Коро­левому було засуджено 39 чол. тільки за те, що вони вимагали роботи і хліба.
Комуністам Королевого доводилося працювати в надзвичайно важких умовах. У селі діяли й буржуазні та дрібнобуржуазні партії - соціал-демократична, народно-соціалістична та чимало інших, які вводили в оману людей, підри­вали віру мешканців села в свої власні сили, відкидали ідею єдиного фронту тру­дящих. Досить сказати, що в парламентських виборах у 1925 році брало участь 12 буржуазних та реформістських партій. Не важко уявити собі той демагогічний ажіотаж, який ці партії, спираючись на підтримку властей, розпалювали, серед трудящих села і спрямовували його проти комуністів. Але комуністам на згаданих зборах вдалося зібрати понад


Cучасна карта - Королеве