Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Королеве

Сторінка 2 з 7
виконувати панщину, здавати дев'ятину та чинш, платити податки, знищували межові знаки, рубали панський ліс, захоплювали землю тощо. Великий вплив на розвиток селянського руху в Королевому мало повстання у Східній Словаччині у 1831 році.
У цей період в селі спалахнула епідемія холери. В Угочанській жупі смертність від цієї страшної хвороби становила 64,7 проц. Серед селян поширювалися чутки, що поміщики отруїли колодязі і «розпускають холеру». Це викликало ще більшу ненависть до панів. Селянський рух у Королевому розгортався з новою силою.
Із скасуванням кріпацтва після буржуазно-демократичної революції 1848 року в Угорщині соціально-економічне становище трудящих Королевого й далі залишилось важким. Барон Перені та церква захопили у свої руки кращі родючі землі. За свої мізерні наділи селяни повинні були протягом багатьох років сплачувати викупні платежі. Велике незадоволення викликало в селі проведення так званої комасації, тобто врегулювання землеволодіння в поміщиків і селян. Коли в 1862 році у Королеве прийшла комісія і землеміри почали ділити землю на користь барона, селяни обступили їх, забрали інструменти і вигнали із села. Для їх втихомирення до Королевого було надіслано військо.
Незважаючи на колоніальну політику австро-угорських властей, які галь­мували розвиток закарпатських міст і сіл, Королеве зростало, розширювало свої межі. Якщо на початку 30-х років XIX століття тут налічувалось 95 будинків і 527 жителів, то згідно статистичних даних за 1873 рік в селі нараховувалось 1101 чол., які мали 233 хати. Зростанню кількості населення сприяло прокладання через село залізничної магістралі Чоп-Солотвина та Королеве-Дякове, а також споруджепня мостів через Тису, нового вокзалу, механічних майстерень тощо. Село поступово перетворювалося у чималий залізничний вузол. На північно-східній околиці села було відкрито каменоломню, яка забезпечувала будівництво за­лізниці. Тому тут знаходили роботу не тільки мешканці Королевого, а й жителі навколишніх сіл.
Становище робітників на будівництві залізниці було жахливим. Вони працю­вали по 14-16 годин на добу за мізерну зарплату (1-2 крони в день). Робітники були безправними і залежали від підрядчиків та майстрів, які часто знущалися над українцями. Поганими були житлові умови робітників. Вони мешкали у бруд­них дощатих бараках або хатах, зроблених з смерекових колод, покритих соломою. Ті  хати, де тулилося по дві-три сім'ї, були більше схожими на тюремні камери, ніж на житло. Спали на нечі або ліжку з дерев'яних жердин, укритих соломою. В стелі, посередині кімнати, був зроблений отвір, через який виходив дим. В хаті лежав також сільськогосподарський реманент, домашнє начиння, капуста, картопля, буряки, кукурудзяна мука - основні харчі бідняка. Нерідко, особливо взимку, разом з мешканцями у приміщенні знаходилась корова, вівці та кури. Це все справ­ляло жахливе видовище. У таких «житлах» мешкала значна частина робітників аж до возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
Не краще було в селі і з освітою, шкільною справою. Більшість селян не вміла ні читати, ні писати. Церковнопарафіальну школу тут відкрито лише у 1880 році. В ній навчалося всього 40 дітей, здебільшого заможних селян, хоч кількість насе­лення становила 2750 чол. Тому, селяни Королевого були поголовно неписьменні. Ломіщпкові та куркулям було вигідно тримати їх у темряві та неуцтві.
Імперіалістична війна 1914 року принесла селянам нові бідування. Трудящі не могли навіть розпоряджатися сільськогосподарськими продуктами з своїх господарств. Весь урожай зерна, картоплі, а також худоба, коні підлягали суворому обліку, а потім - реквізиції. Поміщик Допші і барон Перені посилювали свавілля і насильство щодо мирного населення. Вони нажили великі капітали, продаючи голодуючим продукти по надмірно високих цінах.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції у Росії і встановлення Радянської влади на Україні боротьба трудящих села за землю, за поліп­шення економічного становища, за політичні права загострилася. Мешканці села разом з солдатами, які повернулися з полону і були свідками подій у Радянській Росії, 1 листопада 1918 року напали на будинок сільського управління, де перебу­вав нотар і стали вимагати повернення реквізованих у них продуктів. На Хустському з'їзді 21 січня 1919 року делегат Королевого М. Кашнець заявив від імені трудящих села: «Хочемо возз'єднатися з Радянською Україною».
Великою віхою в історії трудящих Закарпаття була перемога пролетарської революції в Угорщині. 22 березня 1919 року Радянську владу проголошено в Угочанській жупі, якій було підпорядковане Королеве. В селі було створено Раду робітників і селян у складі М. Годгазі, Б. Пінтя, Л. Маринича, М. Чернянчука та інших. Для боротьби з контрреволюцією було організовано народну міліцію


Cучасна карта - Королеве