Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Берегове

Берегове - місто, районного, підпорядкування, центр Берегівського району. З півночі та південного сходу місто оточують вкриті виноградниками
височини вулканічного походження. Місто пересікає канал Верке, який з'їднує річки Боржаву і Латорицю. Через Берегове проходить залізнична лінія Чоп-Солотвина, а також шосе Ужгород-Рахів. Віддаль до Ужгорода - 70 кіло­метрів. Населеппя - 27,5 тис. чоловік.
На території Берегового виявлено залишки пізньопалеолітичної стоянки (по­над 12 тис. років тому), поселення епохи неоліту (4-3 тисячоліття до н. е.), доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), часу гуннів (IV-V століття), поселення слов'ян X-XI століть.
Зайнявши наприкінці X століття закарпатські землі, угорські феодали почали будувати тут свої опорні пункти, одним з яких в XI столітті стало новозасноване місто Лампертсас, або Лупрехтсас. Дещо згодом воно одержало назву Берегсас (слов'янська назва жупи - Берег).
У 1241 році орди хана Батия настільки спустошили місто, що угорський король змушений був переселити сюди нових поселенців і надати жителям ряд привілеїв: право вільного пересування, користування лісом, а з 1247 року - вільної торгівлі по суботах. У 1342 році Береговому було надано статут королівського міста. Пізніше Берегове одержало право користування печаткою. Проте надані права постійно порушувались, черговими володарями міста - сербськими, трансільванськими князями, угорськими магнатами; становище населення міста погіршу­валося.
У 1271 році місто стало центром Березької жупи. Адміністративним та су­довим органом Берегового була рада, на чолі якої стояв староста і 15 радників, яких обирало заможне міщанство за списком, погодженим з управителем домінії.
Переважну більшість населення Берегового складали залежні від феодалів селяни з наділом - йоббаді, желяри і напівжеляри. Це буда найбільш визиску­вана, безправна частина населення. Селяни змушені були відбувати панщину та інші повинності, платити землевласникам натуральну данину, десятину з вина і зерна, сплачувати різноманітні податки на користь феодала і держави.
У 1649 році у Береговому було 127 дворів, 353 чол. населення, у т. ч. 170 се­лян з наділом, 72 желяри і 37 ремісників. До XVIII століття переважна більшість населення Берегового займалася сільським господарством, починаючи з XVII сто­ліття в місті зростає число ремісників і торгівців. Перша згадка про ремісничий цех шевців відноситься до 1446 року. Ремісники, що об'єднувалися в цехи, шили взуття, одяг, обробляли шкіри, виробляли гудзики, стрічки тощо. Жваво розви­валося у Береговому і гончарство. В 1680 році в місті було 11 кравців, 19 шевців, З бондарі, 4 гончари, 5 ковалів, 5 кушнірів та інші.
Вже в XIII-XIV століттях Берегове було значним торговельним центром. З розвитком ремесла в Береговому починають періодично провадитись великі ярмарки, на яких продавалися хліб, худоба, господарські товари, одяг тощо. На ярмарки привозили товари з Угорщини, Галичини, австрійських міст. Часто ярмаркове мито йшло на користь володарів Мукачівського замку.
Отже, Берегове, починаючи з XVII століття, поступово перетворювалося на ремісничий і торговельний центр. Та феодальна залежність і великі повинності спричиняли до зубожіння основної маси населення міста. Негативно впливали на розвиток Берегового і різні військові побори.
Непривабливим був зовнішній вигляд міста. Воно потопало в болоті, більшість будинків мала жалюгідний вигляд. Тісні хати міщан та ремісників мало чим відрізнялися від селянських. Лише деякі будинки, що належали феодалу, купцям та духовенству, виділялися своїм багатством і оригінальною архітектурою.
Пригноблювані народні маси Берегового не мирилися з феодально-кріпосниць­ким гнітом. Однією з поширених форм протесту жителів міста було подання скарг королю та королівському намісництву на утиски власників Мукачівського замку і їх управителів. Так, у 1568 році жителі Берегового скаржились на те, що всупереч
королівським привілеям власники Мукачівського замку вимагали від міста утримання солдатів.
У 1612 році власник Мукачівського замку граф Естергазі пограбував Берегове, забравши понад 100 бочок вина. Коли жителі міста поскаржились на це королю, Естергазі послав у Берегове солдатів. Міщани змушені були переховуватися в горах.
Пізніше власники Мукачівського замку - трансільванські князі Бетлен Габор, Юрій Ракоці, Імре Текелі, хоч і надавали Береговому деякі привілеї, але постійні феодальні війни з іншими магнатами та суперечки з сусідньою Польщею приводили до розорення населення та пограбування міста. В 1566 році місто спустошили татарські полчища. У 1657 році Берегове було спалене військами польської
шляхти.


Cучасна карта - Берегове