Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
височини вулканічного походження. Місто пересікає канал Верке, який з'їднує річки Боржаву і Латорицю. Через Берегове проходить залізнична лінія Чоп-Солотвина, а також шосе Ужгород-Рахів. Віддаль до Ужгорода - 70 кілометрів. Населеппя - 27,5 тис. чоловік.
На території Берегового виявлено залишки пізньопалеолітичної стоянки (понад 12 тис. років тому), поселення епохи неоліту (4-3 тисячоліття до н. е.), доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), часу гуннів (IV-V століття), поселення слов'ян X-XI століть.
Зайнявши наприкінці X століття закарпатські землі, угорські феодали почали будувати тут свої опорні пункти, одним з яких в XI столітті стало новозасноване місто Лампертсас, або Лупрехтсас. Дещо згодом воно одержало назву Берегсас (слов'янська назва жупи - Берег).
У 1241 році орди хана Батия настільки спустошили місто, що угорський король змушений був переселити сюди нових поселенців і надати жителям ряд привілеїв: право вільного пересування, користування лісом, а з 1247 року - вільної торгівлі по суботах. У 1342 році Береговому було надано статут королівського міста. Пізніше Берегове одержало право користування печаткою. Проте надані права постійно порушувались, черговими володарями міста - сербськими, трансільванськими князями, угорськими магнатами; становище населення міста погіршувалося.
У 1271 році місто стало центром Березької жупи. Адміністративним та судовим органом Берегового була рада, на чолі якої стояв староста і 15 радників, яких обирало заможне міщанство за списком, погодженим з управителем домінії.
Переважну більшість населення Берегового складали залежні від феодалів селяни з наділом - йоббаді, желяри і напівжеляри. Це буда найбільш визискувана, безправна частина населення. Селяни змушені були відбувати панщину та інші повинності, платити землевласникам натуральну данину, десятину з вина і зерна, сплачувати різноманітні податки на користь феодала і держави.
У 1649 році у Береговому було 127 дворів, 353 чол. населення, у т. ч. 170 селян з наділом, 72 желяри і 37 ремісників. До XVIII століття переважна більшість населення Берегового займалася сільським господарством, починаючи з XVII століття в місті зростає число ремісників і торгівців. Перша згадка про ремісничий цех шевців відноситься до 1446 року. Ремісники, що об'єднувалися в цехи, шили взуття, одяг, обробляли шкіри, виробляли гудзики, стрічки тощо. Жваво розвивалося у Береговому і гончарство. В 1680 році в місті було 11 кравців, 19 шевців, З бондарі, 4 гончари, 5 ковалів, 5 кушнірів та інші.
Вже в XIII-XIV століттях Берегове було значним торговельним центром. З розвитком ремесла в Береговому починають періодично провадитись великі ярмарки, на яких продавалися хліб, худоба, господарські товари, одяг тощо. На ярмарки привозили товари з Угорщини, Галичини, австрійських міст. Часто ярмаркове мито йшло на користь володарів Мукачівського замку.
Отже, Берегове, починаючи з XVII століття, поступово перетворювалося на ремісничий і торговельний центр. Та феодальна залежність і великі повинності спричиняли до зубожіння основної маси населення міста. Негативно впливали на розвиток Берегового і різні військові побори.
Непривабливим був зовнішній вигляд міста. Воно потопало в болоті, більшість будинків мала жалюгідний вигляд. Тісні хати міщан та ремісників мало чим відрізнялися від селянських. Лише деякі будинки, що належали феодалу, купцям та духовенству, виділялися своїм багатством і оригінальною архітектурою.
Пригноблювані народні маси Берегового не мирилися з феодально-кріпосницьким гнітом. Однією з поширених форм протесту жителів міста було подання скарг королю та королівському намісництву на утиски власників Мукачівського замку і їх управителів. Так, у 1568 році жителі Берегового скаржились на те, що всупереч
королівським привілеям власники Мукачівського замку вимагали від міста утримання солдатів.
У 1612 році власник Мукачівського замку граф Естергазі пограбував Берегове, забравши понад 100 бочок вина. Коли жителі міста поскаржились на це королю, Естергазі послав у Берегове солдатів. Міщани змушені були переховуватися в горах.
Пізніше власники Мукачівського замку - трансільванські князі Бетлен Габор, Юрій Ракоці, Імре Текелі, хоч і надавали Береговому деякі привілеї, але постійні феодальні війни з іншими магнатами та суперечки з сусідньою Польщею приводили до розорення населення та пограбування міста. В 1566 році місто спустошили татарські полчища. У 1657 році Берегове було спалене військами польської
шляхти.
Берегове
Сторінка 1 з 11
Берегове - місто, районного, підпорядкування, центр Берегівського району. З півночі та південного сходу місто оточують вкриті виноградниками На території Берегового виявлено залишки пізньопалеолітичної стоянки (понад 12 тис. років тому), поселення епохи неоліту (4-3 тисячоліття до н. е.), доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), часу гуннів (IV-V століття), поселення слов'ян X-XI століть.
Зайнявши наприкінці X століття закарпатські землі, угорські феодали почали будувати тут свої опорні пункти, одним з яких в XI столітті стало новозасноване місто Лампертсас, або Лупрехтсас. Дещо згодом воно одержало назву Берегсас (слов'янська назва жупи - Берег).
У 1241 році орди хана Батия настільки спустошили місто, що угорський король змушений був переселити сюди нових поселенців і надати жителям ряд привілеїв: право вільного пересування, користування лісом, а з 1247 року - вільної торгівлі по суботах. У 1342 році Береговому було надано статут королівського міста. Пізніше Берегове одержало право користування печаткою. Проте надані права постійно порушувались, черговими володарями міста - сербськими, трансільванськими князями, угорськими магнатами; становище населення міста погіршувалося.
У 1271 році місто стало центром Березької жупи. Адміністративним та судовим органом Берегового була рада, на чолі якої стояв староста і 15 радників, яких обирало заможне міщанство за списком, погодженим з управителем домінії.
Переважну більшість населення Берегового складали залежні від феодалів селяни з наділом - йоббаді, желяри і напівжеляри. Це буда найбільш визискувана, безправна частина населення. Селяни змушені були відбувати панщину та інші повинності, платити землевласникам натуральну данину, десятину з вина і зерна, сплачувати різноманітні податки на користь феодала і держави.
У 1649 році у Береговому було 127 дворів, 353 чол. населення, у т. ч. 170 селян з наділом, 72 желяри і 37 ремісників. До XVIII століття переважна більшість населення Берегового займалася сільським господарством, починаючи з XVII століття в місті зростає число ремісників і торгівців. Перша згадка про ремісничий цех шевців відноситься до 1446 року. Ремісники, що об'єднувалися в цехи, шили взуття, одяг, обробляли шкіри, виробляли гудзики, стрічки тощо. Жваво розвивалося у Береговому і гончарство. В 1680 році в місті було 11 кравців, 19 шевців, З бондарі, 4 гончари, 5 ковалів, 5 кушнірів та інші.
Вже в XIII-XIV століттях Берегове було значним торговельним центром. З розвитком ремесла в Береговому починають періодично провадитись великі ярмарки, на яких продавалися хліб, худоба, господарські товари, одяг тощо. На ярмарки привозили товари з Угорщини, Галичини, австрійських міст. Часто ярмаркове мито йшло на користь володарів Мукачівського замку.
Отже, Берегове, починаючи з XVII століття, поступово перетворювалося на ремісничий і торговельний центр. Та феодальна залежність і великі повинності спричиняли до зубожіння основної маси населення міста. Негативно впливали на розвиток Берегового і різні військові побори.
Непривабливим був зовнішній вигляд міста. Воно потопало в болоті, більшість будинків мала жалюгідний вигляд. Тісні хати міщан та ремісників мало чим відрізнялися від селянських. Лише деякі будинки, що належали феодалу, купцям та духовенству, виділялися своїм багатством і оригінальною архітектурою.
Пригноблювані народні маси Берегового не мирилися з феодально-кріпосницьким гнітом. Однією з поширених форм протесту жителів міста було подання скарг королю та королівському намісництву на утиски власників Мукачівського замку і їх управителів. Так, у 1568 році жителі Берегового скаржились на те, що всупереч
королівським привілеям власники Мукачівського замку вимагали від міста утримання солдатів.
У 1612 році власник Мукачівського замку граф Естергазі пограбував Берегове, забравши понад 100 бочок вина. Коли жителі міста поскаржились на це королю, Естергазі послав у Берегове солдатів. Міщани змушені були переховуватися в горах.
Пізніше власники Мукачівського замку - трансільванські князі Бетлен Габор, Юрій Ракоці, Імре Текелі, хоч і надавали Береговому деякі привілеї, але постійні феодальні війни з іншими магнатами та суперечки з сусідньою Польщею приводили до розорення населення та пограбування міста. В 1566 році місто спустошили татарські полчища. У 1657 році Берегове було спалене військами польської
шляхти.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь
- Косини
- Вари
- Береги