Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
налічувалось 736 безробітних, в лютому 1923-1073, в лютому 1925 року - 498 чоловік.
Дорожнеча, злиденна зарплата прирікали робітників на напівголодне існування. Про жахливі умови життя і праці цегельників Берегового в 20-х роках розповідав у своїй книзі активний діяч революційного руху на Закарпатті І. М. Ваш. Він пише: «Важко працювали цегельники на заводі Конта, але ще важчим були тут побутові умови сезонних робітників. Жили вони на території заводу, всі разом - чоловіки і жінки - у великому, сирому і темному сараї... Спали, не роздягаючись, покотом на цегляній підлозі, прикритій нетовстим шаром соломи. Її не міняли цілий сезон, і вже на початку літа в цій «постелі» заводилася сила-силенна блох. Вони табунами накидалися на робітника, коли той приходив з роботи і знесилений падав па солому».
Великі державні податки, повинності на користь церкви,- все це тягарем лягало на плечі трудящих, ще більше погіршувало їх становище, викликало масовий голод, епідемії. У відповідь на посилення капіталістичного гніту трудящі Берегового все активніше включалися в боротьбу за свої права. Цьому сприяло створення в березні 1920 року берегівської організації Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі, що виникла 8 лютого 1920 року (з червня 1921 року - Берегівська окружна організація Комуністичної партії Чехословаччини). На 1 січня 1930 року в Береговому діяла партійна організація, що налічувала 70 комуністів.
Під керівництвом комуністів революційні виступи робітників Берегового набрали більш організованого характеру. Вже 1 травня 1920 року відбулась велика святкова демонстрація трудящих міста. В кінці березня 1921 року на Берегівіцині відбувся великий страйк сільськогосподарських робітників, підтриманий трудящими міста. В 1921-1922 pp. тричі страйкували робітники цегельних заводів, вимагаючи підвищення заробітної плати.
Смерть вождя пролетарів усього світу В. І. Леніна тяжким болем відізвалась у серцях трудівників Берегового. У великому залі готелю «Орослан», де зібралося понад 500 чол., з промовою виступив один із керівників окружної організації КПЧ Бела Кашеляк. Свою промову він закінчив словами впевненості, що «...ідеї Леніна будуть ширити ту велику істину, яка грунтується на вічній правді і живе в душі кожного пролетаря».
Трагічні події сталися в Береговому у травні 1925 року, коли застрайкували понад 500 робітників цегельного заводу Копта. В результаті сутички з викликаною підприємцем жандармерією була вбита робітниця Єлизавета Капоста, мати чотирьох дітей. Багато робітників (Шандор Капінський, Йозеф Дері та ін.) були тяжко поранені. На знак солідарності з страйкарями по всьому Закарпаттю та в ряді міст Чехословаччини прокотилася хвиля протесту проти розстрілу робітників у Береговому.
Трудящі міста з кожним роком все активніше включалися в боротьбу за соціальне і національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. Широко був відзначений антивоєнний день 1 серпня 1929 року - п'ятнадцята річниця з дня початку першої світової війни. Незважаючи на заборону властей і арешт 25 активістів комуністичної організації, демонстрація вилилася у гнівний протест проти війни, реакції і дорожнечі.
Під безпосереднім керівництвом берегівської комуністичної організації і при підтримці всіх робітників міста проходили страйки виноградарів Берегівщини. Особливо великі страйки відбулися в 1922 і 1936 pp. У березні - квітні 1929 року, протягом місяця, страйкували близько 3000 виноградарів. Завдяки стійкості страйкарів, активній допомозі з боку окружкому і крайкому партії, а також підтримці будівельників Берегового, Мукачевого, Севлюша, мукачівських та севлюських виноградарів, страйкуючі добились певних успіхів: заробітна плата була підвищена з 7-20 крон до 16-29 крон на день, скорочено робочий день, поліпшено умови праці. Про розмах страйкового руху в Береговому свідчить той факт, що протягом 1920-1937 pp. тут відбулось 40 страйків.
Берегівська комуністична організація приділяла увагу популяризації серед населення успіхів соціалістичного будівництва в Радянському Союзі, вихованню трудящих міста - українців, угорців, представників інших національностей,- в дусі
інтернаціоналізму. В 1927 році трудящі Берегового висловили свою бойову солідарність угорськими робітниками, неодноразово виступали проти білого терору в хортистській Угорщині. Борючись за єдиний антифашистський фронт в умовах посилення загрози війни і фашизму, Берегівський окружком партії організував 1 травня 1936 року велику демонстрацію трудящих міста і сусідніх сіл.
За прик'ладом радянського народу, берегівчани активно допомагали народові Іспанії в його боротьбі проти фашизму. 16 представників берегівської партійної організації в 1937 році стали бійцями Інтернаціональних бригад. На фронтах Іспанії смертю хоробрих загинули
Берегове
Сторінка 6 з 11
пожвавлення торгівлі не могло поліпшити економічного становища трудящих міста. Промислові робітники-сезонники, які жили на заробітну плату, страждали від безробіття. Так, у грудні 1922 року в Береговому Дорожнеча, злиденна зарплата прирікали робітників на напівголодне існування. Про жахливі умови життя і праці цегельників Берегового в 20-х роках розповідав у своїй книзі активний діяч революційного руху на Закарпатті І. М. Ваш. Він пише: «Важко працювали цегельники на заводі Конта, але ще важчим були тут побутові умови сезонних робітників. Жили вони на території заводу, всі разом - чоловіки і жінки - у великому, сирому і темному сараї... Спали, не роздягаючись, покотом на цегляній підлозі, прикритій нетовстим шаром соломи. Її не міняли цілий сезон, і вже на початку літа в цій «постелі» заводилася сила-силенна блох. Вони табунами накидалися на робітника, коли той приходив з роботи і знесилений падав па солому».
Великі державні податки, повинності на користь церкви,- все це тягарем лягало на плечі трудящих, ще більше погіршувало їх становище, викликало масовий голод, епідемії. У відповідь на посилення капіталістичного гніту трудящі Берегового все активніше включалися в боротьбу за свої права. Цьому сприяло створення в березні 1920 року берегівської організації Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі, що виникла 8 лютого 1920 року (з червня 1921 року - Берегівська окружна організація Комуністичної партії Чехословаччини). На 1 січня 1930 року в Береговому діяла партійна організація, що налічувала 70 комуністів.
Під керівництвом комуністів революційні виступи робітників Берегового набрали більш організованого характеру. Вже 1 травня 1920 року відбулась велика святкова демонстрація трудящих міста. В кінці березня 1921 року на Берегівіцині відбувся великий страйк сільськогосподарських робітників, підтриманий трудящими міста. В 1921-1922 pp. тричі страйкували робітники цегельних заводів, вимагаючи підвищення заробітної плати.
Смерть вождя пролетарів усього світу В. І. Леніна тяжким болем відізвалась у серцях трудівників Берегового. У великому залі готелю «Орослан», де зібралося понад 500 чол., з промовою виступив один із керівників окружної організації КПЧ Бела Кашеляк. Свою промову він закінчив словами впевненості, що «...ідеї Леніна будуть ширити ту велику істину, яка грунтується на вічній правді і живе в душі кожного пролетаря».
Трагічні події сталися в Береговому у травні 1925 року, коли застрайкували понад 500 робітників цегельного заводу Копта. В результаті сутички з викликаною підприємцем жандармерією була вбита робітниця Єлизавета Капоста, мати чотирьох дітей. Багато робітників (Шандор Капінський, Йозеф Дері та ін.) були тяжко поранені. На знак солідарності з страйкарями по всьому Закарпаттю та в ряді міст Чехословаччини прокотилася хвиля протесту проти розстрілу робітників у Береговому.
Трудящі міста з кожним роком все активніше включалися в боротьбу за соціальне і національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. Широко був відзначений антивоєнний день 1 серпня 1929 року - п'ятнадцята річниця з дня початку першої світової війни. Незважаючи на заборону властей і арешт 25 активістів комуністичної організації, демонстрація вилилася у гнівний протест проти війни, реакції і дорожнечі.
Під безпосереднім керівництвом берегівської комуністичної організації і при підтримці всіх робітників міста проходили страйки виноградарів Берегівщини. Особливо великі страйки відбулися в 1922 і 1936 pp. У березні - квітні 1929 року, протягом місяця, страйкували близько 3000 виноградарів. Завдяки стійкості страйкарів, активній допомозі з боку окружкому і крайкому партії, а також підтримці будівельників Берегового, Мукачевого, Севлюша, мукачівських та севлюських виноградарів, страйкуючі добились певних успіхів: заробітна плата була підвищена з 7-20 крон до 16-29 крон на день, скорочено робочий день, поліпшено умови праці. Про розмах страйкового руху в Береговому свідчить той факт, що протягом 1920-1937 pp. тут відбулось 40 страйків.
Берегівська комуністична організація приділяла увагу популяризації серед населення успіхів соціалістичного будівництва в Радянському Союзі, вихованню трудящих міста - українців, угорців, представників інших національностей,- в дусі
інтернаціоналізму. В 1927 році трудящі Берегового висловили свою бойову солідарність угорськими робітниками, неодноразово виступали проти білого терору в хортистській Угорщині. Борючись за єдиний антифашистський фронт в умовах посилення загрози війни і фашизму, Берегівський окружком партії організував 1 травня 1936 року велику демонстрацію трудящих міста і сусідніх сіл.
За прик'ладом радянського народу, берегівчани активно допомагали народові Іспанії в його боротьбі проти фашизму. 16 представників берегівської партійної організації в 1937 році стали бійцями Інтернаціональних бригад. На фронтах Іспанії смертю хоробрих загинули
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь
- Косини
- Вари
- Береги