Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
можуть їх обробляти, бо на нашій шиї сидить граф Шенборн. Його приказчики завжди женуть людей на різні роботи, надокучають нам».
Одним із проявів боротьби між міською біднотою і заможною верхівкою був виступ міщан проти міських властей у 1840 році. Біднота ввірвалася в будинок
міського управління і провела збори, на яких було обрано нове міське управління. Багатії ввернулися до жупного управління з проханням покарати бунтівників.
Звістку про революцію 1848-1849 pp. в Угорщині населення Берегового зустріло великим піднесенням. Зразу ж після зачитання постанови голови угорського революційного уряду від 17 березня 1848 року про створення національної гвардії було подано 60 заяв добровольців. Протягом кількох днів берегівський загін національної гвардії значно збільшився і 14 червня 1848 року був відряджений в розпорядження 10-ї угорської дивізії в м. Надькалло. Через 6 днів після початку революції Березьке жупне управління схвалило постанову, в якій вимагало від австрійських властей звільнення італійських солдат, ув'язнених у Сегедському замку за участь у революційних виступах проти Габсбургів. 6 червня 1848 року в Береговому вперше відбулися вибори депутатів до угорського парламенту.
Проте міська біднота, як і жителі навколишніх сіл, була незадоволена наслідками буржуазної революції, від якої вони так і не дочекались землі. В місті почалися хвилювання, які набрали такого розмаху, що власті змушені були викликати війська з Мукачевого.
Революція 1848-1849 pp., що скасувала кріпосне право, внесла деякі зміни в становище Берегового, яке стало на шлях капіталістичного розвитку. Розвиткові міста сприяло і надання йому самоврядування: у 1869 році Берегове було зараховане до складу міст з так званим упорядоченим управлінням. Було обрано бургомістра та міське представництво, причому половина його членів призначалась з числа великих платників податку і чиновників жупи та міста, а половина - обиралася.
З другої половини XIX століття починається порівняно швидкий розвиток міста. Зростає його населення (у 1857 році налічувалось 3800 чол., у 1870-6270, 1900-9630, у 1912 році - 12 933 чол.) та кількість будов (у 1881 році було 839 будинків., 1900-1593 будинки). Але економічне становище біднішої частини населення Берегового не покращало. Від панщини та натуральних і грошових повинностей на користь поміщика були звільнені лише мешканці міста, що володіли землею. Але й вони повинні були виконувати повинності або платити гроші за користування лісами та пасовиськами. Желяри та напівжеляри, що орендували землю, і після 1848 року виконували старі феодальні повинності на користь землевласника. Більшість землі й виноградників поступово перейшла до рук поміщиків, угорської та єврейської буржуазії, церкви, а основна частина населення міста або орендувала землю на кабальних умовах, або ставала напівпролетарями, позбавленими засобів існування, і жила з поденної праці. На 1869 рік у Береговому налічувалося 27 великих і середніх землевласників, 237 міщан володіли малими наділами землі, а 375 - були желярами і поденниками. Поденна плата желярів та поденників була мізерною: у 1861 році - 50 крейцерів, у 1874-63, у 1904 році – 50-70 крейцерів.
Становище населення Берегового погіршувалось внаслідок непосильних податків на користь держави та церкви. Особливо великі податки були на землю, худобу, дорожний, військовий та інші. Церкві жителі міста сплачували так звану «коблину» (натуральний податок) та відробляли на попівських землях «роковину», (до 10 днів на рік). В 1875 році, наприклад, населення Берегового виплатило податків на суму 31347 форинтів; у 1908 році податки складали вже 257 893 крони. Процес розорення міщан Берегового, зайнятих у сільському господарстві, неухильно зростав.
На другу половину XIX століття припадає початок промислового розвитку Берегового. Перші промислові підприємства були в основному дрібними, з малою кількістю робітників, з надзвичайно примітивною технікою виробництва. Це були, головним чином, підприємства по переробці сільськогосподарської сировини, а також деревообробні та будівельних матеріалів. На них працювало лише по 5-10 робітників.
У 1870 році в Береговому побудовано паровий млин, в 1876 році - відкрито дві винокурні, з 1896 року почав діяти завод по виробництву шпалер, цегли та черепиці, де 20 робітників виготовляли 500-600 тис. штук цегли на рік. У 1898 році було відкрито другий цегельно-черепичний завод, на якому працювало вже 70-80 робітників. У 1899 році розпочалось будівництво електричної підстанції, в 1904 році була побудована льонопереробна фабрика, у 1910 - маслозавод, у 1912 - третій цегельно-черепичний завод та 2 фабрики штучних квітів.
Берегове
Сторінка 3 з 11
будинок для офіцерів, аптеку, тюрму. Нас виганяють на перевезення будівельних матеріалів та інші роботи. Жителі, які мають виноградники, не Одним із проявів боротьби між міською біднотою і заможною верхівкою був виступ міщан проти міських властей у 1840 році. Біднота ввірвалася в будинок
міського управління і провела збори, на яких було обрано нове міське управління. Багатії ввернулися до жупного управління з проханням покарати бунтівників.
Звістку про революцію 1848-1849 pp. в Угорщині населення Берегового зустріло великим піднесенням. Зразу ж після зачитання постанови голови угорського революційного уряду від 17 березня 1848 року про створення національної гвардії було подано 60 заяв добровольців. Протягом кількох днів берегівський загін національної гвардії значно збільшився і 14 червня 1848 року був відряджений в розпорядження 10-ї угорської дивізії в м. Надькалло. Через 6 днів після початку революції Березьке жупне управління схвалило постанову, в якій вимагало від австрійських властей звільнення італійських солдат, ув'язнених у Сегедському замку за участь у революційних виступах проти Габсбургів. 6 червня 1848 року в Береговому вперше відбулися вибори депутатів до угорського парламенту.
Проте міська біднота, як і жителі навколишніх сіл, була незадоволена наслідками буржуазної революції, від якої вони так і не дочекались землі. В місті почалися хвилювання, які набрали такого розмаху, що власті змушені були викликати війська з Мукачевого.
Революція 1848-1849 pp., що скасувала кріпосне право, внесла деякі зміни в становище Берегового, яке стало на шлях капіталістичного розвитку. Розвиткові міста сприяло і надання йому самоврядування: у 1869 році Берегове було зараховане до складу міст з так званим упорядоченим управлінням. Було обрано бургомістра та міське представництво, причому половина його членів призначалась з числа великих платників податку і чиновників жупи та міста, а половина - обиралася.
З другої половини XIX століття починається порівняно швидкий розвиток міста. Зростає його населення (у 1857 році налічувалось 3800 чол., у 1870-6270, 1900-9630, у 1912 році - 12 933 чол.) та кількість будов (у 1881 році було 839 будинків., 1900-1593 будинки). Але економічне становище біднішої частини населення Берегового не покращало. Від панщини та натуральних і грошових повинностей на користь поміщика були звільнені лише мешканці міста, що володіли землею. Але й вони повинні були виконувати повинності або платити гроші за користування лісами та пасовиськами. Желяри та напівжеляри, що орендували землю, і після 1848 року виконували старі феодальні повинності на користь землевласника. Більшість землі й виноградників поступово перейшла до рук поміщиків, угорської та єврейської буржуазії, церкви, а основна частина населення міста або орендувала землю на кабальних умовах, або ставала напівпролетарями, позбавленими засобів існування, і жила з поденної праці. На 1869 рік у Береговому налічувалося 27 великих і середніх землевласників, 237 міщан володіли малими наділами землі, а 375 - були желярами і поденниками. Поденна плата желярів та поденників була мізерною: у 1861 році - 50 крейцерів, у 1874-63, у 1904 році – 50-70 крейцерів.
Становище населення Берегового погіршувалось внаслідок непосильних податків на користь держави та церкви. Особливо великі податки були на землю, худобу, дорожний, військовий та інші. Церкві жителі міста сплачували так звану «коблину» (натуральний податок) та відробляли на попівських землях «роковину», (до 10 днів на рік). В 1875 році, наприклад, населення Берегового виплатило податків на суму 31347 форинтів; у 1908 році податки складали вже 257 893 крони. Процес розорення міщан Берегового, зайнятих у сільському господарстві, неухильно зростав.
На другу половину XIX століття припадає початок промислового розвитку Берегового. Перші промислові підприємства були в основному дрібними, з малою кількістю робітників, з надзвичайно примітивною технікою виробництва. Це були, головним чином, підприємства по переробці сільськогосподарської сировини, а також деревообробні та будівельних матеріалів. На них працювало лише по 5-10 робітників.
У 1870 році в Береговому побудовано паровий млин, в 1876 році - відкрито дві винокурні, з 1896 року почав діяти завод по виробництву шпалер, цегли та черепиці, де 20 робітників виготовляли 500-600 тис. штук цегли на рік. У 1898 році було відкрито другий цегельно-черепичний завод, на якому працювало вже 70-80 робітників. У 1899 році розпочалось будівництво електричної підстанції, в 1904 році була побудована льонопереробна фабрика, у 1910 - маслозавод, у 1912 - третій цегельно-черепичний завод та 2 фабрики штучних квітів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь
- Косини
- Вари
- Береги