Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Берегове

Наприкінці XVII століття Трансільванське князівство потрапило під владу Габсбургів, що привело до дальшого погіршення становища насе­лення
Берегового. Боротьба проти феодального гніту загострюється у 1514 році, в період селянської війни шд керівництвом Дердя Дожа, в місті неодноразово виникають заворушення. Активну участь брали жителі міста і в національно-визвольній боротьбі проти Габсбургів під керівництвом Ференца II Ракоці в 1703-11 роках. Характерно, що цей рух почався саме в Березькій жупі. 21 травня 1703 року під керівництвом Томаша Есе виступили селяни сіл Вари і Тара. Повстанці рушили на Берегове. Розгромивши під селом Добросіллям загін комітатських ратників, вони вступили в місто, де були гостинно зустрінуті міщанами. На міській площі, названій згодом іменем Ракоці, були вперше розгорнуті бойові прапори куруців. Жителі міста разом з селянами навколишніх сіл приєд­налися до повстанців. Після розгрому повстання в 1711 році Берегове було позбавлене прав міста, в 1728 році воно стало власністю австрійського графа Шенборна-Бухгейма.
Під владою Мукачівської домінії графа і Шенборна становище жителів Берегового мало чим відрізнялося від становища кріпаків. Лише в середині XVIII сто­ліття берегівчани почали викуповувати свої повинності за гроші. В 1749 році жителі міста уклали з домінією угоду про те, що вони щорічно виплачуватимуть їй по 700 форинтів за користування мостами та шляхами.
Серед жителів міста проходить майнове розшарування. В 40-х pp. XVIII сто­ліття виноградниками в Береговому володіли 286 дворів, яким належало 359 копа­шів. З них лише 12 дворів мали виноградники розміром від 2 до 7 копашів. Решта ж Володіла наділами до 1-2 копашів. На початку XIX століття третина земельних наділів, у т. ч. й виноградників міста, перейшла у володіння Шенборнів.
Виноградники, що належали феодалам, селяни обробляли за мізерну плату, що становила 10-12 крейцерів на день. Так, у 1789 році 292 берегівських жителі відробили на виноградниках графа Шенборна 3633 дні за 805 форинтів 16 крейце­рів. Міським жителям заборонялося виробляти горілку, варити пиво, продавати спиртні напої.
Рух проти феодалів вилився у судовий процес міста з домінією, який тривав, починаючи з 1752 року, майже 100 років. Судова тяганина коштувала мешканцям міста великих грошей, але не дала позитивних наслідків, претензії Шенборнів були узаконені. За угодою 1814 року між Шенборном і міськими властями, всіх берегівчан було оголошено «хазош-желярами», які були зобов'язані платити данину своєму феодалу з будинку і присадибної ділянки (по 1 форинту). Кожен мешканець повинен був щороку відробити на полях або виноградниках феодала 18 днів (або заплатити відкуп за кожний день по 10 крейцерів), внести домінії десятину від урожаю зернових та винограду. Найбільше від феодальних поборів страждала бідніша частина населення міста, яка втрачала землі та виноградники. Надзви­чайно тяжким становище населення Берегового було у 1787-88 роках, коли через неврожай у місті лютував голод. У 1813 році міське управління у скарзі до коро­лівського намісництва писало про свавілля управителя Мукачівської домінії, який «...намагається забрати наші позиції і в ремеслі, і в землеробстві, щоб довести нас до повних злиднів... Місто зовсім послаблено»,- зазначалось у скарзі.
На початку XVIII століття в Береговому налічувалось 12 цехів, що були ві­домі ще з часів середньовіччя. За переписом населення 1820 року у Береговому було 364 ремісники, в 1839 році - 390.
Берегівські гончарі були вмілими майстрами по виготовленню полива, кахлю, черепиці, череп'яного посуду, що оздоблювався ліпним орнаментом. Частину виробів ремісники виготовляли на замовлення, багато товарів збувалося на місце­вому ринку.
На початку XIX століття в місті значно збільшилась кількість ярмарків. У 1824 році Берегове дістало право проводити ярмарки 12 разів на рік. Розмір товаро­обороту на цих ярмарках видно з обсягу ярмаркового мита, що збиралось міським управлінням. У 1828 році було зібрано 1267 форинтів 36 крейцерів, у 1832 році - 1655 форинтів 40 крейцерів.
Розвиткові торгівлі в місті багато шкоди завдавали феодали та їх управляючі, які забороняли міщанам торгувати тими чи іншими товарами, конфісковували реміс­ничі вироби, підвищували ціни на власні товари тощо. Так, Шенборнівська домінія заборонила жителям міста торгувати вином протягом півроку. Жителям міста, які мали виноградники за його межами, домінія взагалі забороняла продавати вино в Береговому. Мешканці міста продовжували нести видатки на військо. Так, у 1826 році берегівські міщани заплатили 1886 форинтів 43 крейцери військового податку.
Про неймовірно важку панщину та інші утиски берегівчани писали у 1829 році в одній із своїх скарг: «Через наше місто лежить шлях до Галичини, Марамарощини, Саболчської жупи. По ньому проходять війська і завжди зупиняються в на­шому місті. Ми мусимо давати їм приміщення і продукти харчування. За це нічого не платиться. Жупа розпочала великі будови:


Cучасна карта - Берегове