Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1918 року у Береговому створюється Робітнича Рада, яку очолює Золтан Фабіян, та Солдатська Рада на чолі з комуністом Іваном Шербаном. В січні 1919 року трудящі вигнали з комітатського будинку службовців і розмістили там Робітничу Раду. Під її керівництвом трудящі проводили зібрання, демонстрації. Під час демонстрації 15 лютого 1919 року робітники вивісили на будинку жупного управління червоний прапор.
Звістку про перемогу пролетарської революції в Угорщині трудящі міста зустріли з величезною радістю. Ввечері 22 березня 1919 року в Береговому була встановлена Радянська влада. В місті була створена об'єднана Рада трудящих та її виконавчий орган - директоріум. Органи революційної влади міста очолили Іван Шербан, Ласло Сепеші, Людвіг Дечеї, Золтан Фабіян та інші.
Новостворені органи Радянської влади провели націоналізацію підприємств, складів, великих крамниць, здійснили різноманітні заходи, спрямовані на соціалістичну перебудову життя міста і навколишніх сіл. Близько 200 берегівчан вступило в загони Русинської Червоної гвардії, яка ввійшла до складу Угорської Червоної Армії.
Незважаючи на героїчні зусилля трудящих міста і загонів Червоної Армії, Радянська влада в Береговому, як і на всьому Закарпатті, проіснувала тільки 40 днів. В ніч з 26 на 27 квітня 1919 року місто захопили війська боярської Румунії. Біля Чопа закарпатські червоногвардійці (в т. ч. і берегівчани) протягом десяти днів захищали міст через ріку Тису від загонів чеських легіонерів і цим забезпечили відхід з території Закарпаття частин Угорської Червоної Армії і ядра Русинської Червоної дивізії.
На згадку про героїчні дні Радянської влади в Береговому на будинку райвиконкому встановлено меморіальну дошку, на якій українською та угорською мовами викарбувано: «В цьому будинку з 22 березня по 26 квітня 1919 р. відбувалися засідання міської Ради робітників, солдатів і селяк-бідняків та її виконавчого органу - Директоріуму». В числі славних борців за Радянську владу в Береговому були І. Шербан, Д. Катко, 3. Фабіян, Я. Ковач, Б. Шнекаль, С. Попович, А. Вар'ю та багато інших.
Після придушення Радянської влади в Угорщині, Берегове, як і все Закарпаття, опинилось в лещатах режиму воєнної диктатури, який встановили румунські, а згодом чеські окупанти. Місто було позбавлено права самоврядування, в 1920 році сюди був призначений урядовий комісар. У 1923 році Берегове одержує право на самоврядування, тут було створено т. зв. міське представництво.
Незважаючи на значний ріст населення (в 1921 році-13846 чол., в 1930 - 19 007 чол.). Берегове і в період 20-річного панування чеської буржуазії залишалось слабо розвиненим в промисловому відношенні містечком, більшість населення якого займалась сільським господарством. Земля та виноградники і надалі залишались у руках поміщиків, куркулів та великих орендарів. Не внесла великих змін і так звана земельна реформа: внаслідок її з'явився новий прошарок експлуататорів - куркулі-колоністи. Так, у 1932 році, після 10 років «земельної реформи», поміщику Вайсу належало 283 кадастральних угрів землі, Бобликову - 174, Суньогу - 401 кадастральний угор. Більшість населення Берегового не мала землі і жила з поденної праці на поміщицьких та куркульських виноградниках, одержуючи за це дуже низьку плату. В 1920 році поденна зарплата виноградаря становила З0-45 крон, тоді як 1 цнт борошна коштував 2400 крон, пара чобіт - 2000 крон, 1 куб. м дров - 200 крон.
У скрутному становищі опинилась промисловість Берегового. Це пояснювалося втратою угорського ринку, післявоєнною розрухою, а також економічною політикою чеської буржуазії, яка свідомо душила конкуруючі галузі промисловості. На 1932 у місті налічувалось 7 підприємств (3 цегельно-черепичні заводи, парова лісопилка, лісосклад, тютюнова фабрика і паровий млин). За 20 років чеського панування було збудовано лише лісопилку, тютюнову фабрику, млин, скотобойню.
Становище трудящих особливо погіршилось у роки економічної кризи, коли скорочувалось і без того невелике виробництво. В 1933 році, наприклад, було закрито цегельпо-черепичні заводи Берегового і звільнено з роботи всіх 576 робітників. З приводу цього міське представництво писало в своєму меморандумі уряду: «Господарське життя падає, виноградарство і сільське господарство значно скоротилось. Ціни на сільськогосподарські продукти впали. Внаслідок конкуренції великих підприємств Закарпаття ремесло в місті скоротилось. Господарська і фінансова криза відбилася на темпах будівництва, яке також значно скоротилось». В 1933 році місто мало заборгованість на суму 7 410 547 крон.
Як і раніше, Берегове було одним із торговельних центрів Закарпаття. Літом, а особливо восени до міста прибувала велика кількість торговців з Угорщини, які везли продавати зерно, овець, свиней тощо. Проте деяке
Берегове
Сторінка 5 з 11
гніту. Вже 24 листопада 1917 року робітники берегівських цегельних заводів влаштували мітинг солідарності з революційною Росією. В листопаді-грудні Звістку про перемогу пролетарської революції в Угорщині трудящі міста зустріли з величезною радістю. Ввечері 22 березня 1919 року в Береговому була встановлена Радянська влада. В місті була створена об'єднана Рада трудящих та її виконавчий орган - директоріум. Органи революційної влади міста очолили Іван Шербан, Ласло Сепеші, Людвіг Дечеї, Золтан Фабіян та інші.
Новостворені органи Радянської влади провели націоналізацію підприємств, складів, великих крамниць, здійснили різноманітні заходи, спрямовані на соціалістичну перебудову життя міста і навколишніх сіл. Близько 200 берегівчан вступило в загони Русинської Червоної гвардії, яка ввійшла до складу Угорської Червоної Армії.
Незважаючи на героїчні зусилля трудящих міста і загонів Червоної Армії, Радянська влада в Береговому, як і на всьому Закарпатті, проіснувала тільки 40 днів. В ніч з 26 на 27 квітня 1919 року місто захопили війська боярської Румунії. Біля Чопа закарпатські червоногвардійці (в т. ч. і берегівчани) протягом десяти днів захищали міст через ріку Тису від загонів чеських легіонерів і цим забезпечили відхід з території Закарпаття частин Угорської Червоної Армії і ядра Русинської Червоної дивізії.
На згадку про героїчні дні Радянської влади в Береговому на будинку райвиконкому встановлено меморіальну дошку, на якій українською та угорською мовами викарбувано: «В цьому будинку з 22 березня по 26 квітня 1919 р. відбувалися засідання міської Ради робітників, солдатів і селяк-бідняків та її виконавчого органу - Директоріуму». В числі славних борців за Радянську владу в Береговому були І. Шербан, Д. Катко, 3. Фабіян, Я. Ковач, Б. Шнекаль, С. Попович, А. Вар'ю та багато інших.
Після придушення Радянської влади в Угорщині, Берегове, як і все Закарпаття, опинилось в лещатах режиму воєнної диктатури, який встановили румунські, а згодом чеські окупанти. Місто було позбавлено права самоврядування, в 1920 році сюди був призначений урядовий комісар. У 1923 році Берегове одержує право на самоврядування, тут було створено т. зв. міське представництво.
Незважаючи на значний ріст населення (в 1921 році-13846 чол., в 1930 - 19 007 чол.). Берегове і в період 20-річного панування чеської буржуазії залишалось слабо розвиненим в промисловому відношенні містечком, більшість населення якого займалась сільським господарством. Земля та виноградники і надалі залишались у руках поміщиків, куркулів та великих орендарів. Не внесла великих змін і так звана земельна реформа: внаслідок її з'явився новий прошарок експлуататорів - куркулі-колоністи. Так, у 1932 році, після 10 років «земельної реформи», поміщику Вайсу належало 283 кадастральних угрів землі, Бобликову - 174, Суньогу - 401 кадастральний угор. Більшість населення Берегового не мала землі і жила з поденної праці на поміщицьких та куркульських виноградниках, одержуючи за це дуже низьку плату. В 1920 році поденна зарплата виноградаря становила З0-45 крон, тоді як 1 цнт борошна коштував 2400 крон, пара чобіт - 2000 крон, 1 куб. м дров - 200 крон.
У скрутному становищі опинилась промисловість Берегового. Це пояснювалося втратою угорського ринку, післявоєнною розрухою, а також економічною політикою чеської буржуазії, яка свідомо душила конкуруючі галузі промисловості. На 1932 у місті налічувалось 7 підприємств (3 цегельно-черепичні заводи, парова лісопилка, лісосклад, тютюнова фабрика і паровий млин). За 20 років чеського панування було збудовано лише лісопилку, тютюнову фабрику, млин, скотобойню.
Становище трудящих особливо погіршилось у роки економічної кризи, коли скорочувалось і без того невелике виробництво. В 1933 році, наприклад, було закрито цегельпо-черепичні заводи Берегового і звільнено з роботи всіх 576 робітників. З приводу цього міське представництво писало в своєму меморандумі уряду: «Господарське життя падає, виноградарство і сільське господарство значно скоротилось. Ціни на сільськогосподарські продукти впали. Внаслідок конкуренції великих підприємств Закарпаття ремесло в місті скоротилось. Господарська і фінансова криза відбилася на темпах будівництва, яке також значно скоротилось». В 1933 році місто мало заборгованість на суму 7 410 547 крон.
Як і раніше, Берегове було одним із торговельних центрів Закарпаття. Літом, а особливо восени до міста прибувала велика кількість торговців з Угорщини, які везли продавати зерно, овець, свиней тощо. Проте деяке
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь
- Косини
- Вари
- Береги