Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Довге засноване наприкінці XIII - початку XIV століття. Вперше село згадується в письмових джерелах 1383 року під назвою «Долга». У 1417 році за тогочасних власників Довгого - феодалів Довгаїв, у селі було збудовано замок та дерев'яну церкву, тут налічувалось 23 кріпацькі господарства. Село адміністративно підпорядковувалось спочатку Березькій, а з 1454 року - Мармароській жупі. В період визвольної війни угорського народу 1703-1711 pp. під Довгим 7 червня 1703 року відбулася битва повстанців-куруців, в числі яких були і жителі села, проти військ Габсбургів. Та сили були нерівними і повстанці зазнали поразки. На братській могилі загиблих куруців у 1908 році було споруджено пам'ятник з викарбуваним написом: «За вітчизну і свободу».
З 1711 року Довге переходить у власність графів Телекі. У центрі села був збудований укріплений поміщицький палац, обведений міцними стінами з наріжними баштами.
Навколо палацу, поза мурами, тулились убогі халупи кріпаків, підданих графа. Селяни змушені були відробляти непосильну панщину, виконувати на користь поміщика ряд повинностей. Так, у 50-х роках XVIII століття вони повинні були щотижня три дні ходити на панщину, утримувати графську худобу, виконувати гужову повинність, розширювати графські посівні площі, викорчовуючи чагарі тощо. Тяжке становище селян погіршувалося внаслідок безземелля - майже вся земля в околицях Довгого належала графу Телекі. До того ж і земля навколо села була малородючою. Так, у 1767 році по всьому довжанському маєтку було зібрано озимого жита тільки 19 кобликів, ярого жита - 8, гречки - 10, а кукурудзи - всього 4 коблики.
Майже не поліпшилось становище селян і після урбаріальної реформи Марії- Терезії, проведеної в інтересах поміщиків. У другій половині XVI11 століття, з розкладом феодально-кріпосницьких відносин, в селі з'являються поміщицькі промислові підприємства, що працювали для ринку. Уже в 1751 році в Довгому випалювали вапно, виготовляли на продаж покрівельний матеріал, дещо згодом стала діяти паперова фабрика, переведена з с. Лисичева. Пожвавлюються також і домашні промисли, зокрема ткацтво. У селі була створена ткацька майстерня, де перероблялись коноплі і льон, що вирощувались у маєтках графа. В одному з листів до економа граф Телекі наполягав, щоб селяни сіяли якнайбільше конопель, бо це дає йому дуже високі прибутки.
Скасування кріпацтва в 1848 році майже не поліпшило становища селян. Хоч вони і стали особисто вільними, та земля і надалі залишалась власністю графів Телекі. Основна селянська маса, як і до звільнення, повинна була виконувати повинності за користування лісами і пасовиськами.
У 1850 році в Довгому став діяти залізоробний завод «Гамора». Вже в 1854 році тут було пущено в дію доменну піч висо тою 28 метрів, розраховану на 14 тис. цнт металу. Залізну руду для заводу добували в самому Довгому, Білках, Лисичеві та в Хусті. Продукція підприемства - чавунні плити, грубки, дрібні сільськогосподарські знаряддя та скоб'яні вироби - продавалась не тільки на внутрішньому ринку, а й експортувалась за кордон У другій половині XIX століття на заводі працювало 156 робітників, у 1900 році - вже понад 300 робітників.
Наприкінці XIX століття в Довгому був споруджений лісопильний завод; у 1908 році тут та на лісорозробках працювало понад 400 робітників. На 1911 рік підприємство випускало щорічно 10 тис. вагонів деревини, в зв'язку з чим власники заводу порушили перед урядом питання про будівництво залізниці Довге-Хуст. Проте перша світова війна перешкодила її прокладенню.
З виникненням промислових підприємств неухильно зростала чисельність населення Довгого. Якщо в 1837 році тут налічувалось 900 жителів, у 1861 - 2030, то в 1900 році - 2846, а в 1910-3524 жителі.
Разом з тим зростало і саме село. Наприкінці XIX століття через село пройшла шосейна дорога, а в 1906 році - залізниця Берегове-Кушниця, на будівництві якої за мізерну платню стали працювати і безробітні Довгого.
Важким було і становище робітників залізоробного та лісопильного заводів. Всі трудомісткі роботи на заводі виконувались вручну, була відсутньою хоч якась охорона праці. При поденній оплаті праці робочий час залежав від примх графа та акціонерного товариства. Середня денна зарплата робітника залізоробного заводу становила всього 50 крейцерів, яких ледве вистачало на прожиття.
Трудящі Довгого страждали не тільки від соціально-економічного гніту, а й від темряви та неуцтва. Населення Довгого майже поголовно було неписьменним. Тільки в 1871 році тут було відкрито церковну початкову школу, де один учитель навчав грамоті українською мовою переважно дітей заможних батьків. На 1878 рік в селі було 260 дітей шкільного віку, проте
Довге
Сторінка 1 з 6
Довге - село, центр сільської Ради, лежить у долині річки Боржави, за 28 кілометрів від районного центру. Через Довге проходить вузькоколійна залізниця Берегове-Кушниця та шосейні шляхи до Іршави, Сваляви і Хуста. Населення - 6680 чоловік. З 1711 року Довге переходить у власність графів Телекі. У центрі села був збудований укріплений поміщицький палац, обведений міцними стінами з наріжними баштами.
Навколо палацу, поза мурами, тулились убогі халупи кріпаків, підданих графа. Селяни змушені були відробляти непосильну панщину, виконувати на користь поміщика ряд повинностей. Так, у 50-х роках XVIII століття вони повинні були щотижня три дні ходити на панщину, утримувати графську худобу, виконувати гужову повинність, розширювати графські посівні площі, викорчовуючи чагарі тощо. Тяжке становище селян погіршувалося внаслідок безземелля - майже вся земля в околицях Довгого належала графу Телекі. До того ж і земля навколо села була малородючою. Так, у 1767 році по всьому довжанському маєтку було зібрано озимого жита тільки 19 кобликів, ярого жита - 8, гречки - 10, а кукурудзи - всього 4 коблики.
Майже не поліпшилось становище селян і після урбаріальної реформи Марії- Терезії, проведеної в інтересах поміщиків. У другій половині XVI11 століття, з розкладом феодально-кріпосницьких відносин, в селі з'являються поміщицькі промислові підприємства, що працювали для ринку. Уже в 1751 році в Довгому випалювали вапно, виготовляли на продаж покрівельний матеріал, дещо згодом стала діяти паперова фабрика, переведена з с. Лисичева. Пожвавлюються також і домашні промисли, зокрема ткацтво. У селі була створена ткацька майстерня, де перероблялись коноплі і льон, що вирощувались у маєтках графа. В одному з листів до економа граф Телекі наполягав, щоб селяни сіяли якнайбільше конопель, бо це дає йому дуже високі прибутки.
Скасування кріпацтва в 1848 році майже не поліпшило становища селян. Хоч вони і стали особисто вільними, та земля і надалі залишалась власністю графів Телекі. Основна селянська маса, як і до звільнення, повинна була виконувати повинності за користування лісами і пасовиськами.
У 1850 році в Довгому став діяти залізоробний завод «Гамора». Вже в 1854 році тут було пущено в дію доменну піч висо тою 28 метрів, розраховану на 14 тис. цнт металу. Залізну руду для заводу добували в самому Довгому, Білках, Лисичеві та в Хусті. Продукція підприемства - чавунні плити, грубки, дрібні сільськогосподарські знаряддя та скоб'яні вироби - продавалась не тільки на внутрішньому ринку, а й експортувалась за кордон У другій половині XIX століття на заводі працювало 156 робітників, у 1900 році - вже понад 300 робітників.
Наприкінці XIX століття в Довгому був споруджений лісопильний завод; у 1908 році тут та на лісорозробках працювало понад 400 робітників. На 1911 рік підприємство випускало щорічно 10 тис. вагонів деревини, в зв'язку з чим власники заводу порушили перед урядом питання про будівництво залізниці Довге-Хуст. Проте перша світова війна перешкодила її прокладенню.
З виникненням промислових підприємств неухильно зростала чисельність населення Довгого. Якщо в 1837 році тут налічувалось 900 жителів, у 1861 - 2030, то в 1900 році - 2846, а в 1910-3524 жителі.
Разом з тим зростало і саме село. Наприкінці XIX століття через село пройшла шосейна дорога, а в 1906 році - залізниця Берегове-Кушниця, на будівництві якої за мізерну платню стали працювати і безробітні Довгого.
Важким було і становище робітників залізоробного та лісопильного заводів. Всі трудомісткі роботи на заводі виконувались вручну, була відсутньою хоч якась охорона праці. При поденній оплаті праці робочий час залежав від примх графа та акціонерного товариства. Середня денна зарплата робітника залізоробного заводу становила всього 50 крейцерів, яких ледве вистачало на прожиття.
Трудящі Довгого страждали не тільки від соціально-економічного гніту, а й від темряви та неуцтва. Населення Довгого майже поголовно було неписьменним. Тільки в 1871 році тут було відкрито церковну початкову школу, де один учитель навчав грамоті українською мовою переважно дітей заможних батьків. На 1878 рік в селі було 260 дітей шкільного віку, проте
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця