Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тоді Мукачівське жупне управління розквартирувало військову частину на тривалий період за рахунок населення.
Рішуче виступали за свої права і робітники Довгого; 24 вересня 1920 року застрайкувало 300 робітників залізоробного заводу. Страйк закінчився укладенням колективного договору.
2 жовтня 1922 року в Довгому відбулися збори робітників і селян, на яких було створено профспілку сільськогосподарських робітників та робітників лісу.
Трудове населення села йшло за комуністами, які вели послідовну боротьбу за економічні та політичні права трудящих. Так, в результаті проведеної передвиборчої кампанії по виборах до чехословацького парламенту із 13 партій, що виступали на виборах 15 березня 1924 року, за кандидатів у депутати від Комуністичної партії Чехословаччини трудящі села віддали переважну більшість голосів - 59 процентів всіх голосів. Під керівництвом комуністів трудящі села регулярно відзначали революційні свята. Так, 1 Травня 1926 року в селі відбувся мітинг за участю понад 200 чоловік, переважно молоді. Під час святкування 10-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції, в ніч на 6 листопада 1927 року, в сел і було вивішено портрети В. І. Леніна. В роки світової економічної кризи, що погіршила становище трудівників Довгого, революційна боротьба посилюється. Коли підприємці припинили діяльність лісопильного заводу та закрили залізоробний, близько 300 безробітних виступили з вимогою роботи і хліба. Виступ відбувся і в січні 1932 року, коли нотар арештував делегатів-комуністів, що вимагали безмитного довозу зерна в село. В центрі села зібралося понад 600 чоловік, налякаю урядовці змушені були звільнити заарештованих.
У січні 1934 року в селі розпочався один з найбільших страйків на Закарпатті - страйк лісорубів, що працювали в лісах навколо Довгого. Як зазначалось в одному з циркулярів крайового комітету комуністичної організації Закарпаття, цей страйк був передвісником нових боїв, що наближалися, і займав значне місце в історії революційно визвольної боротьби трудящих Закарпаття.
Приводом до страйку було значне зниження підприємцями заробітної плати. Лісоруби відмовилися працювати за мізерну платню, якої не вистачало навіть на прохарчування однієї людини. Вже 16 січня 170 робітників лісорозробок в районі Довгого організовано припинили роботу.
З самого початку страйком керував крайком КПЧ, який послав у Довге секретаря Закарпатських Червоних профспілок І. Туряницю та депутата чехословацького парламенту комуніста П. Терека. Обраний лісорубами страйковий комітет у складі 12 чоловік на чолі з І. Туряницею виробив і запропонував підприємцям вимоги робітників: підвищення заробітної плати, скасування розпорядження про припинення допомоги по безробіттю, укладення колективних договорів.
Організований виступ робітників викликав переполох серед місцевої влади. На околицях Довгого стали концентруватись жандарми «для додержання порядку». 20 січня 1934 року на переговорах із страйковим комітетом підприємці відмовилися задовольнити вимоги лісорубів. Окружний начальник погрожував страйкарям, що у випадку продовження боротьби на лісорозробки буде доставлено робітників з інших районів, які працюватимуть під охороною жандармів. Але це не допомогло. 26 січня і50 робітників із сіл Негровця, Колочави, Синевира та інших, прибувши на місце страйку і довідавшись, що їх обдурили, одностайно висловили солідарність
з страйкарями.
Страйк набирав дедалі гострішого характеру. 27 січня він поширився на лісорозробки в районі с. Сухої Броньки. Там відмовилися працювати 125 робітників.
Страйкарі, сім'ї яких голодували, перебували у виключно тяжкому становищі. За ініціативою страйкового комітету серед населення було проведено збір коштів та продуктів, які стали розподілятися серед найбідніших. Допомагали страйкуючим і робітники інших областей Чехословаччини. Грошову підтримку надавала Празька спілка склярів та працівників керамічних підприємств. Усе це вселяло впевненість у перемогу страйкарів.
На початку лютого 1934 року з Праги за дорученням ЦК Комуністичної партії Чехословаччини довжанських лісорубів відвідали сенатор В. Мікулічек, депутат парламенту Й. Новотний та редактор газети «Руде право» Ф. Нємец.
Чим наполегливіше боролися лісоруби, тим старанніше готувалася буржуазна влада до розгрому страйку. 8 лютого з Берегівського окружного жандармського управління в Довге прибули нові підкріплення жандармів. Почалися масові арешти.
Довге
Сторінка 3 з 6
Трудове селянство з перших днів чехословацького панування повело боротьбу за землю. В липні 1921 року селяни захопили пасовиська графа Текелі. Надісланий каральний загін жандармів не міг відновити «порядку». Рішуче виступали за свої права і робітники Довгого; 24 вересня 1920 року застрайкувало 300 робітників залізоробного заводу. Страйк закінчився укладенням колективного договору.
2 жовтня 1922 року в Довгому відбулися збори робітників і селян, на яких було створено профспілку сільськогосподарських робітників та робітників лісу.
Трудове населення села йшло за комуністами, які вели послідовну боротьбу за економічні та політичні права трудящих. Так, в результаті проведеної передвиборчої кампанії по виборах до чехословацького парламенту із 13 партій, що виступали на виборах 15 березня 1924 року, за кандидатів у депутати від Комуністичної партії Чехословаччини трудящі села віддали переважну більшість голосів - 59 процентів всіх голосів. Під керівництвом комуністів трудящі села регулярно відзначали революційні свята. Так, 1 Травня 1926 року в селі відбувся мітинг за участю понад 200 чоловік, переважно молоді. Під час святкування 10-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції, в ніч на 6 листопада 1927 року, в сел і було вивішено портрети В. І. Леніна. В роки світової економічної кризи, що погіршила становище трудівників Довгого, революційна боротьба посилюється. Коли підприємці припинили діяльність лісопильного заводу та закрили залізоробний, близько 300 безробітних виступили з вимогою роботи і хліба. Виступ відбувся і в січні 1932 року, коли нотар арештував делегатів-комуністів, що вимагали безмитного довозу зерна в село. В центрі села зібралося понад 600 чоловік, налякаю урядовці змушені були звільнити заарештованих.
У січні 1934 року в селі розпочався один з найбільших страйків на Закарпатті - страйк лісорубів, що працювали в лісах навколо Довгого. Як зазначалось в одному з циркулярів крайового комітету комуністичної організації Закарпаття, цей страйк був передвісником нових боїв, що наближалися, і займав значне місце в історії революційно визвольної боротьби трудящих Закарпаття.
Приводом до страйку було значне зниження підприємцями заробітної плати. Лісоруби відмовилися працювати за мізерну платню, якої не вистачало навіть на прохарчування однієї людини. Вже 16 січня 170 робітників лісорозробок в районі Довгого організовано припинили роботу.
З самого початку страйком керував крайком КПЧ, який послав у Довге секретаря Закарпатських Червоних профспілок І. Туряницю та депутата чехословацького парламенту комуніста П. Терека. Обраний лісорубами страйковий комітет у складі 12 чоловік на чолі з І. Туряницею виробив і запропонував підприємцям вимоги робітників: підвищення заробітної плати, скасування розпорядження про припинення допомоги по безробіттю, укладення колективних договорів.
Організований виступ робітників викликав переполох серед місцевої влади. На околицях Довгого стали концентруватись жандарми «для додержання порядку». 20 січня 1934 року на переговорах із страйковим комітетом підприємці відмовилися задовольнити вимоги лісорубів. Окружний начальник погрожував страйкарям, що у випадку продовження боротьби на лісорозробки буде доставлено робітників з інших районів, які працюватимуть під охороною жандармів. Але це не допомогло. 26 січня і50 робітників із сіл Негровця, Колочави, Синевира та інших, прибувши на місце страйку і довідавшись, що їх обдурили, одностайно висловили солідарність
з страйкарями.
Страйк набирав дедалі гострішого характеру. 27 січня він поширився на лісорозробки в районі с. Сухої Броньки. Там відмовилися працювати 125 робітників.
Страйкарі, сім'ї яких голодували, перебували у виключно тяжкому становищі. За ініціативою страйкового комітету серед населення було проведено збір коштів та продуктів, які стали розподілятися серед найбідніших. Допомагали страйкуючим і робітники інших областей Чехословаччини. Грошову підтримку надавала Празька спілка склярів та працівників керамічних підприємств. Усе це вселяло впевненість у перемогу страйкарів.
На початку лютого 1934 року з Праги за дорученням ЦК Комуністичної партії Чехословаччини довжанських лісорубів відвідали сенатор В. Мікулічек, депутат парламенту Й. Новотний та редактор газети «Руде право» Ф. Нємец.
Чим наполегливіше боролися лісоруби, тим старанніше готувалася буржуазна влада до розгрому страйку. 8 лютого з Берегівського окружного жандармського управління в Довге прибули нові підкріплення жандармів. Почалися масові арешти.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця