Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
відкликання жандармів, виведення штрейкбрехерів, збільшення заробітної плати, укладення колективного договору.
Мітинг було розігнано. Але він серйозно налякав місцеве управління. Того ж дня було запроваджено стан облоги в Довгому, Задньому, Кушниці, Лисичеві та Сухій Броньці, заборонено проводити демонстрації, збори. Підприємці одержали вказівки не вести переговорів з представниками від робітників, зокрема комуністами. Саме цим влада сподівалася зломити опір страйкарів. Проте ці заходи виявилися марними. Лісоруби переконалися, що комуністична партія є єдиною партією, яка бореться за їхні інтереси, і тут же вступали в її ряди. Іршавський окружний начальник повідомляв, наприклад, що під час страйку в комуністичну партію було прийнято 70 робітників.
Після наполегливої боротьби, яка тривала майже п'ять тижнів, 20 лютого 1934 року страйк закінчився перемогою трудящих - лісоруби добилися підвищення заробітної плати і укладення колективного договору. Страйкова боротьба довжанських робітників не припинялась і в наступні роки.
З часом Довге розросталося. За станом на 1 грудня 1930 року тут прожинали 4263 чол., налічувалось 766 будинків. На той час у селі було 5 приватних крамниць та 4 корчми. На все село і околицю був тільки один лікар, який обслуговував за гроші.
За часів панування чеської буржуазії дещо було зроблено порівняно з періодом австро-угорської монархії в справі поширення освіти. Проте молодь могла здобути тільки початкову освіту. Дітей української національності в сільській початковій школі навчало 18 вчителів. Діяла чеська школа, в якій працювало 9 учителів, хоч у селі, крім кількох урядовців та жандармів, чехів не було. Була ще й народна господарська школа з 2 вчителями.
15 березня 1939 року село зайняли угорські війська. Становище трудящих під час фашистської окупації значно погіршилося. Закрився лісопильний завод. В селі було понад 360 чол. безробітних. Селянські господарства занепадали. На 1941 рік у селі було 260 безземельних господарств, 200 господарств, що мали до 1 гольди землі, 190 - від 1 до 3 гольдів та 120 - від 3 до 5 гольдів. Разом з цим в селі було 25 господарств, які володіли від 25 до 100 гольдами та 3 господарства, які мали понад 100 гольдів землі. Врожайність зернових культур становила: пшениці - 7 цнт з гольда, жита - 9, вівса - 5, кукурудзи - 12, картоплі - 30.
Окупанти грабували природні багатства краю, реквізували худобу, ввели спеціальні заготовки м'яса, сіна, продовольства, виганяли людей на безплатні роботи на лісозаготівлі та в концентраційні табори. Але трудящі не корилпси окупантам: вони вели проти них непримиренну боротьбу, яку очолили комуністи села. Підпільники - комуністи М. Фечка, І. Урста, І. Трикур, М. Бісьмак та Д. Німчук організували випуск і розповсюдження листівок. У березні 1942 року відбувся організований комуністами страйк, щоб зірвати заготівлю і відправку лісу в Угорщину та Німеччину. Робітники не допустили в Довге викликаних адміністрацією штрейкбрехерів. У 1944 році в навколишніх лісах діяв партизанський загін ім. Ватутіна, командиром якого був І. Г. Мельников, комісаром - М. Пронін. Місцеве населення підтримувало народних месників. В нерівній боротьбі з ворогами влітку 1944 року загинули командир і комісар загону, але загін продовжував діяти.
Чимало жителів села ще в 1940 році у зв'язку з переслідуванням угорськими властями емігрувало в Радянський Союз. В роки Великої Вітчизняної війни багато з них, зокрема І. Ф. Сенинець, І. М. Мелень, Д. Д. Шопа, І. Д. Парада, Ф. Ф. Шандра, В. П. Глеба, вступило до Чехословацького корпусу і брали участь у боротьбі проти фашистських загарбників.
24 жовтня 1944 року війська 4-го Українського фронту героїчної Червоної Армії. громлячи ненависного ворога, визволили Довге. Трудящі радісно вітали воїнів визволителів. Свято шанують жителі Довгого пам'ять героїв-визволителів сержантів П. Ю. Остапчука, С. П. Гуменного, рядових І. Я. Гнатюка, О. І. Ганчука, що полегли в боях за село. Ніколи не переводяться квіти на братській могилі
героїв.
Відразу після визволення понад 65 жителів села добровільно вступили до лав Червоної Армії; чимало з них віддали своє життя в боротьбі з фашизмом. В центрі села височить пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули в боротьбі за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни.
Разом з усіма делегатами голосували за возз'єднання з Радянською Україною посланці Довгого Д. І. Німчук та І. М. Фечка на з'їзді Народних комітетів у Мукачевому. Зразу ж після визволення в селі був створений Народний комітет, який узяв у свої руки всю повноту влади. Відновила роботу сільська організація комуністичної партії; в листопаді 1944 року вона Налічувала 10 комуністів, у Спілці молоді, створеній у грудні 1944 року, було 86 членів. Вже в перші дні свого існування Народний комітет провів ряд заходів по
Довге
Сторінка 4 з 6
Обурені насильницькими діями, страйкарі за ухвалою страйкового комітету 12 лютого 1934 року організували мітинг перед нотарським управлінням, на який зійшлося близько 800 чоловік. Робітники вимагали негайного Мітинг було розігнано. Але він серйозно налякав місцеве управління. Того ж дня було запроваджено стан облоги в Довгому, Задньому, Кушниці, Лисичеві та Сухій Броньці, заборонено проводити демонстрації, збори. Підприємці одержали вказівки не вести переговорів з представниками від робітників, зокрема комуністами. Саме цим влада сподівалася зломити опір страйкарів. Проте ці заходи виявилися марними. Лісоруби переконалися, що комуністична партія є єдиною партією, яка бореться за їхні інтереси, і тут же вступали в її ряди. Іршавський окружний начальник повідомляв, наприклад, що під час страйку в комуністичну партію було прийнято 70 робітників.
Після наполегливої боротьби, яка тривала майже п'ять тижнів, 20 лютого 1934 року страйк закінчився перемогою трудящих - лісоруби добилися підвищення заробітної плати і укладення колективного договору. Страйкова боротьба довжанських робітників не припинялась і в наступні роки.
З часом Довге розросталося. За станом на 1 грудня 1930 року тут прожинали 4263 чол., налічувалось 766 будинків. На той час у селі було 5 приватних крамниць та 4 корчми. На все село і околицю був тільки один лікар, який обслуговував за гроші.
За часів панування чеської буржуазії дещо було зроблено порівняно з періодом австро-угорської монархії в справі поширення освіти. Проте молодь могла здобути тільки початкову освіту. Дітей української національності в сільській початковій школі навчало 18 вчителів. Діяла чеська школа, в якій працювало 9 учителів, хоч у селі, крім кількох урядовців та жандармів, чехів не було. Була ще й народна господарська школа з 2 вчителями.
15 березня 1939 року село зайняли угорські війська. Становище трудящих під час фашистської окупації значно погіршилося. Закрився лісопильний завод. В селі було понад 360 чол. безробітних. Селянські господарства занепадали. На 1941 рік у селі було 260 безземельних господарств, 200 господарств, що мали до 1 гольди землі, 190 - від 1 до 3 гольдів та 120 - від 3 до 5 гольдів. Разом з цим в селі було 25 господарств, які володіли від 25 до 100 гольдами та 3 господарства, які мали понад 100 гольдів землі. Врожайність зернових культур становила: пшениці - 7 цнт з гольда, жита - 9, вівса - 5, кукурудзи - 12, картоплі - 30.
Окупанти грабували природні багатства краю, реквізували худобу, ввели спеціальні заготовки м'яса, сіна, продовольства, виганяли людей на безплатні роботи на лісозаготівлі та в концентраційні табори. Але трудящі не корилпси окупантам: вони вели проти них непримиренну боротьбу, яку очолили комуністи села. Підпільники - комуністи М. Фечка, І. Урста, І. Трикур, М. Бісьмак та Д. Німчук організували випуск і розповсюдження листівок. У березні 1942 року відбувся організований комуністами страйк, щоб зірвати заготівлю і відправку лісу в Угорщину та Німеччину. Робітники не допустили в Довге викликаних адміністрацією штрейкбрехерів. У 1944 році в навколишніх лісах діяв партизанський загін ім. Ватутіна, командиром якого був І. Г. Мельников, комісаром - М. Пронін. Місцеве населення підтримувало народних месників. В нерівній боротьбі з ворогами влітку 1944 року загинули командир і комісар загону, але загін продовжував діяти.
Чимало жителів села ще в 1940 році у зв'язку з переслідуванням угорськими властями емігрувало в Радянський Союз. В роки Великої Вітчизняної війни багато з них, зокрема І. Ф. Сенинець, І. М. Мелень, Д. Д. Шопа, І. Д. Парада, Ф. Ф. Шандра, В. П. Глеба, вступило до Чехословацького корпусу і брали участь у боротьбі проти фашистських загарбників.
24 жовтня 1944 року війська 4-го Українського фронту героїчної Червоної Армії. громлячи ненависного ворога, визволили Довге. Трудящі радісно вітали воїнів визволителів. Свято шанують жителі Довгого пам'ять героїв-визволителів сержантів П. Ю. Остапчука, С. П. Гуменного, рядових І. Я. Гнатюка, О. І. Ганчука, що полегли в боях за село. Ніколи не переводяться квіти на братській могилі
героїв.
Відразу після визволення понад 65 жителів села добровільно вступили до лав Червоної Армії; чимало з них віддали своє життя в боротьбі з фашизмом. В центрі села височить пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули в боротьбі за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни.
Разом з усіма делегатами голосували за возз'єднання з Радянською Україною посланці Довгого Д. І. Німчук та І. М. Фечка на з'їзді Народних комітетів у Мукачевому. Зразу ж після визволення в селі був створений Народний комітет, який узяв у свої руки всю повноту влади. Відновила роботу сільська організація комуністичної партії; в листопаді 1944 року вона Налічувала 10 комуністів, у Спілці молоді, створеній у грудні 1944 року, було 86 членів. Вже в перші дні свого існування Народний комітет провів ряд заходів по
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця