Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Занедбаною була і справа охорони здоров'я. На весь Довжанський округ був тільки один лікар, який здійснював медичну допомогу за платню. В селі часто спалахували інфекційні хвороби, від яких помирало немало жителів.
В пошуках кращої долі чимало жителів села виїхало до США, Канади та країн
Європи. На початку XX століття щорічно емігрувало понад 60 чоловік. Проте нічого, крім гіркоти, не знаходили вони і в еміграції.
Тяжкий соціальний, політичний та національний гніт піднімав трудящих села на революційну боротьбу.
З кінця XIX - початку XX століття в революційний рух трудящих Закарпаття включаються і робітники залізоробного та лісопильного заводів Довгого. Під впливом революційного руху пролетаріату Росії та угорських робітників трудівники села ведуть наполегливу боротьбу за свої економічні та політичні права.
Так, 24 листопада 1908 року з вимогою підвищити заробітну плату на 1 крону під кожного кубометра розпиляної деревини виступило 400 робітників лісопильного заводу. Організований страйк примусив деревообробне акціонерне товариство піти на поступки - заробітну плату було підвищено на 50 крейцерів. Тільки після цього страйкарі приступили до роботи.
В роки першої світової війни трудящі села зазнали багато горя. Численні реквізиції та військові позики погіршували і без того важке становище трудівників.
Трудящі Довгого палко відгукнулися на революційні події в Росії. Делегати села Іван Батьо, Іван Кополович, Іван Довга та Іван Мелень на Всезакарпатському з'їзді, що відбувся 21 січня 1919 року у м. Хусті, разом з іншими делегатами вимагали возз'єднання Закарпаття з Україною «без панів і попів».
Рішучі виступи трудящих викликали справжню паніку серед панівних класів. Ось що писали довжанський піп та урядовці у своєму проханні від 29 січня 1919 року на ім'я губернатора Руської Крайни: «Частина русинського населення с. Довгого і околиці, яка безперечно дотримується комуністичного, вірніше більшовицького напрямку, вже давно, але особливо з 21 числа ц. м. виявляє таку свавільну, ніяких законів не визнаючу поведінку, з якої безумовно і цілком обгрунтовано варто зробити висновок, що скоро ми можемо бути піддані знущанням і грабуванням з боку безвідповідальної юрби». Далі вони змальовували картину «розгулу черні та її вождів», які «заповнюють свій час виключно лише політикою», виступають проти окружного начальства, нотаря, чиновників і навіть «таємно обрали» на ці посади людей з свого «середовища». Перелякані піп і урядовці благали надіслати в район загін «чужих солдатів». Показово, що начальник Довжанського округу супроводив цю петицію висновком: «Правоту і необхідність вищезгаданої просьби підтверджую».
22-го березня 1919 року в Довгому була встановлена Радянська влада. Вся повнота влади в селі і окрузі перейшла до рук політичного уповноваженого, призначеного Мармароським жупним директоріумом. Трудове населення села радісно вітало встановлення народної влади. 10 квітня 1919 року в селі проходили вибори до місцевої Ради робітників і селян. Трудящі вперше взяли участь у виборах. 334 виборці, з них 40 жінок, віддали свої голоси
за кращих людей села. До Довжанської сільської Ради робітників та селян було обрано 35 чоловік.
12 квітня 1919 року уповноваженими дев'ятьох сіл Довжанського району була обрана районна Рада робітників і селян в складі 19 депутатів. Від Довгого до складу районної Ради були обрані Іван Мелень, Іван Якуб, Федір Ловга, Іван Лаві та інші. Було створено виконавчий комітет районної Ради робітників і селян у складі 6 чоловік.
Новостворені органи державної влади села зразу ж приступили до здійснений ряду заходів в інтересах трудящих - націоналізації промислових підприємств, впорядкування земельного питання тощо. Однак провести їх в життя не вдалося в кінці квітня 1919 року Довге було окуповане військами боярської Румунії. Влітку 1920 року їх замінили чехословацькі окупаційні війська.
В складі Чехословацької буржуазної республіки трудящі користувалися деякими правами буржуазної демократії. Проте вони і далі зазнавали соціально- економічного, політичного та національного гніту.
Трудящі Довгого все тісніше згуртовувалися для боротьби проти експлуататорів. Місцева партійна організація Міжнародної соціалістичної партії (МСП) була створена в селі весною 1920 року. З створенням КПЧ та її крайового комітету в травні 1921 року революційна боротьба набуває більш організованого характеру. В Дпитому вже в 1921 році поширювалась комуністична література, проводилась комуністична агітація.
Довге
Сторінка 2 з 6
школу відвідувало тільки 68 5. Не поліпшилось становище і в майбутньому; навпаки, 1907 року навчання в школі проводилося вже не українською, а угорською мовою. В пошуках кращої долі чимало жителів села виїхало до США, Канади та країн
Європи. На початку XX століття щорічно емігрувало понад 60 чоловік. Проте нічого, крім гіркоти, не знаходили вони і в еміграції.
Тяжкий соціальний, політичний та національний гніт піднімав трудящих села на революційну боротьбу.
З кінця XIX - початку XX століття в революційний рух трудящих Закарпаття включаються і робітники залізоробного та лісопильного заводів Довгого. Під впливом революційного руху пролетаріату Росії та угорських робітників трудівники села ведуть наполегливу боротьбу за свої економічні та політичні права.
Так, 24 листопада 1908 року з вимогою підвищити заробітну плату на 1 крону під кожного кубометра розпиляної деревини виступило 400 робітників лісопильного заводу. Організований страйк примусив деревообробне акціонерне товариство піти на поступки - заробітну плату було підвищено на 50 крейцерів. Тільки після цього страйкарі приступили до роботи.
В роки першої світової війни трудящі села зазнали багато горя. Численні реквізиції та військові позики погіршували і без того важке становище трудівників.
Трудящі Довгого палко відгукнулися на революційні події в Росії. Делегати села Іван Батьо, Іван Кополович, Іван Довга та Іван Мелень на Всезакарпатському з'їзді, що відбувся 21 січня 1919 року у м. Хусті, разом з іншими делегатами вимагали возз'єднання Закарпаття з Україною «без панів і попів».
Рішучі виступи трудящих викликали справжню паніку серед панівних класів. Ось що писали довжанський піп та урядовці у своєму проханні від 29 січня 1919 року на ім'я губернатора Руської Крайни: «Частина русинського населення с. Довгого і околиці, яка безперечно дотримується комуністичного, вірніше більшовицького напрямку, вже давно, але особливо з 21 числа ц. м. виявляє таку свавільну, ніяких законів не визнаючу поведінку, з якої безумовно і цілком обгрунтовано варто зробити висновок, що скоро ми можемо бути піддані знущанням і грабуванням з боку безвідповідальної юрби». Далі вони змальовували картину «розгулу черні та її вождів», які «заповнюють свій час виключно лише політикою», виступають проти окружного начальства, нотаря, чиновників і навіть «таємно обрали» на ці посади людей з свого «середовища». Перелякані піп і урядовці благали надіслати в район загін «чужих солдатів». Показово, що начальник Довжанського округу супроводив цю петицію висновком: «Правоту і необхідність вищезгаданої просьби підтверджую».
22-го березня 1919 року в Довгому була встановлена Радянська влада. Вся повнота влади в селі і окрузі перейшла до рук політичного уповноваженого, призначеного Мармароським жупним директоріумом. Трудове населення села радісно вітало встановлення народної влади. 10 квітня 1919 року в селі проходили вибори до місцевої Ради робітників і селян. Трудящі вперше взяли участь у виборах. 334 виборці, з них 40 жінок, віддали свої голоси
за кращих людей села. До Довжанської сільської Ради робітників та селян було обрано 35 чоловік.
12 квітня 1919 року уповноваженими дев'ятьох сіл Довжанського району була обрана районна Рада робітників і селян в складі 19 депутатів. Від Довгого до складу районної Ради були обрані Іван Мелень, Іван Якуб, Федір Ловга, Іван Лаві та інші. Було створено виконавчий комітет районної Ради робітників і селян у складі 6 чоловік.
Новостворені органи державної влади села зразу ж приступили до здійснений ряду заходів в інтересах трудящих - націоналізації промислових підприємств, впорядкування земельного питання тощо. Однак провести їх в життя не вдалося в кінці квітня 1919 року Довге було окуповане військами боярської Румунії. Влітку 1920 року їх замінили чехословацькі окупаційні війська.
В складі Чехословацької буржуазної республіки трудящі користувалися деякими правами буржуазної демократії. Проте вони і далі зазнавали соціально- економічного, політичного та національного гніту.
Трудящі Довгого все тісніше згуртовувалися для боротьби проти експлуататорів. Місцева партійна організація Міжнародної соціалістичної партії (МСП) була створена в селі весною 1920 року. З створенням КПЧ та її крайового комітету в травні 1921 року революційна боротьба набуває більш організованого характеру. В Дпитому вже в 1921 році поширювалась комуністична література, проводилась комуністична агітація.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця