Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вперше Ставне згадується в документі 1549 року, коли, за розпорядженням угорського короля, воно було передано графам Другетам. В кінці XVII століття село відійшло до володінь графа Верчені. В той час Ставне було невеличким поселенням, де жило лише 17 сімей, переважно бідняків. Тільки 2 солтиси мали по телеку землі, 8 кріпаків користувалися 1/8, 4 кріпаки – 1/4 наділу, 2 сім'ї були желярами. Основним заняттям населення було тваринництво. Розводили велику рогату худобу, овець і свиней, а також вирощували овес і жито.
Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 pp. кілька жителів Ставного були в загонах, що діяли на території Ужанського комітату.
1711 року село входило до складу Ужгородської камеральної домінії. В першій половині XVIII століття панщина становила 3 дні на тиждень. Селяни віддавали дев'ятину від урожаю і десятину від худоби, 12 курей, 12 яєць, 2 каплуни, 2 нетелі. Двічі на рік кріпаки сплачували ще й грошовий податок - на Юр'їв день 2 флорини і на Михайлів день - 1 флорин від наділу та «суху корчму» - 15 флоринів на рік від села.
В 1750 році у Ставному налічувалося 25 господарств, а всього дорослого населення 80 чоловік. Були в селі і лихварі, про яких говорили, що вони за борг «от 3-х флоринів за один рок одне ягня отбирают». В другій половині XVIII століття кріпаки Ставного давали дев'ятину від пряжі, або 3 снопи конопель, дев'ятину від польового урожаю або 4 флорини на рік від наділу, та відробляли по 104 дні панщини кожного року. Крім цього, вони були зобов'язані вивозити з лісів домінії деревину, виготовляти дранку, а також взимку утримувати казенні вівці. Якщо вівня гинула, що було частим явищем, селянин повинен був платити за неї 1 флорин 59 крейцерів. Наприкінці століття замість зимівлі овець кріпаки мусили відробляти по 6 днів панщини або давати відповідну кількість сіна чи грошей. Окрім податків на користь казенної домінії, селяни також сплачували коблину та відбували роконину.
Жорстока експлуатація не могла не викликати різкого незадоволення селян. В 1791 році жителі села скаржилися австрійському імператору Леопольду II на своє важке становище.
На початку XIX століття мешканці Ставного, де вже налічувалося 30 дворів, користувалися 11 наділами малопридатної для обробітку землі, яка не могла прогодувати селянина і півроку. Їм належало 10 волів, 12 корів, 12 телят, 1 кінь, 1 лоша і 9 свиней. Через нестачу тягла грунти оброблялися погано, виснажувалися. Домінія примушувала кріпаків щорічно відробляти по 1007,5 дня з тяглом, або 2015 днів без тягла, здавати дев'ятину від урожаю (або відпрацювати додатково 465 днів), 20 іц топленого масла, 38 каплунів і стільки ж курок, 232 яєць, нарубати 20 сажнів дров та сплатити 29 форинтів податку. Рік у рік панщина збільшувалась. Уже в 1829 році кріпаки відробили 5247 днів. У зв'язку з тим, що біля Ставного не було орних земель, селян примушували заготовляти ліс, займатися виробництвом дранки, поташу тощо. Іноді їх виганяли на різні роботи до Ужгорода або Великого Березного, не забезпечуючи ні транспортом, ні харчами. Але найбільше використовувалася праця селян Ставного на виробництві поташу. Тільки за 1823-1831 pp. кріпаки випалили його 3270 цнт, за що домінія одержала тисячі форинтів чистого доходу.
Під час війн Австрії з Наполеоном визиск селян збільшився, оскільки вони поставляли до війська не тільки рекрутів, а також коней, продукти харчування, фураж тощо. В 1811 році, наприклад, крім грошового податку, жителі Ставного здали військовим властям 165 хлібин, 67 цнт вівса і 75 возів сіна.
Внаслідок неврожаю, що стався у 1847 році, господарства, які налічували 534 жителі, зібрали лише 119,3 коблика вівса, а 9 селянських дворів, де проживало 82 чоловіки, залишились зовсім без хліба3, що й привело їх до захворювань, жебрацтва, а багатьох і до смерті.
У матеріалах медичного обстеження першої половини XIX століття 18 верховинських сіл, в т. ч. і Ставного, зазначено, що в кожній оселі є хворі, бо населення мало вживає доброякісних продуктів, харчується вівсом та картоплею, а тому надзвичайно виснажене й голодне, і ліки йому вже не допоможуть
Після відміни кріпосного права в 1848 році економічне становище селян Ставного не поліпшилося. При розмежуванні від них не тільки відібрали кращі орні землі, а й позбавили права користуватися угіддями, які раніше належали общині.
Ставне
Сторінка 1 з 7
Ставне (в 1939-1944 pp.- Феньвешвелдь) - село, центр сільської Ради. Розташоване на річці Ужі, за 20 км від районного центру, за 15 км від Ужоцького перевалу. Залізнична станція на лінії Ужгород - Львів. Через село проходить автомагістраль. Населення - 1722 чоловіки. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 pp. кілька жителів Ставного були в загонах, що діяли на території Ужанського комітату.
1711 року село входило до складу Ужгородської камеральної домінії. В першій половині XVIII століття панщина становила 3 дні на тиждень. Селяни віддавали дев'ятину від урожаю і десятину від худоби, 12 курей, 12 яєць, 2 каплуни, 2 нетелі. Двічі на рік кріпаки сплачували ще й грошовий податок - на Юр'їв день 2 флорини і на Михайлів день - 1 флорин від наділу та «суху корчму» - 15 флоринів на рік від села.
В 1750 році у Ставному налічувалося 25 господарств, а всього дорослого населення 80 чоловік. Були в селі і лихварі, про яких говорили, що вони за борг «от 3-х флоринів за один рок одне ягня отбирают». В другій половині XVIII століття кріпаки Ставного давали дев'ятину від пряжі, або 3 снопи конопель, дев'ятину від польового урожаю або 4 флорини на рік від наділу, та відробляли по 104 дні панщини кожного року. Крім цього, вони були зобов'язані вивозити з лісів домінії деревину, виготовляти дранку, а також взимку утримувати казенні вівці. Якщо вівня гинула, що було частим явищем, селянин повинен був платити за неї 1 флорин 59 крейцерів. Наприкінці століття замість зимівлі овець кріпаки мусили відробляти по 6 днів панщини або давати відповідну кількість сіна чи грошей. Окрім податків на користь казенної домінії, селяни також сплачували коблину та відбували роконину.
Жорстока експлуатація не могла не викликати різкого незадоволення селян. В 1791 році жителі села скаржилися австрійському імператору Леопольду II на своє важке становище.
На початку XIX століття мешканці Ставного, де вже налічувалося 30 дворів, користувалися 11 наділами малопридатної для обробітку землі, яка не могла прогодувати селянина і півроку. Їм належало 10 волів, 12 корів, 12 телят, 1 кінь, 1 лоша і 9 свиней. Через нестачу тягла грунти оброблялися погано, виснажувалися. Домінія примушувала кріпаків щорічно відробляти по 1007,5 дня з тяглом, або 2015 днів без тягла, здавати дев'ятину від урожаю (або відпрацювати додатково 465 днів), 20 іц топленого масла, 38 каплунів і стільки ж курок, 232 яєць, нарубати 20 сажнів дров та сплатити 29 форинтів податку. Рік у рік панщина збільшувалась. Уже в 1829 році кріпаки відробили 5247 днів. У зв'язку з тим, що біля Ставного не було орних земель, селян примушували заготовляти ліс, займатися виробництвом дранки, поташу тощо. Іноді їх виганяли на різні роботи до Ужгорода або Великого Березного, не забезпечуючи ні транспортом, ні харчами. Але найбільше використовувалася праця селян Ставного на виробництві поташу. Тільки за 1823-1831 pp. кріпаки випалили його 3270 цнт, за що домінія одержала тисячі форинтів чистого доходу.
Під час війн Австрії з Наполеоном визиск селян збільшився, оскільки вони поставляли до війська не тільки рекрутів, а також коней, продукти харчування, фураж тощо. В 1811 році, наприклад, крім грошового податку, жителі Ставного здали військовим властям 165 хлібин, 67 цнт вівса і 75 возів сіна.
Внаслідок неврожаю, що стався у 1847 році, господарства, які налічували 534 жителі, зібрали лише 119,3 коблика вівса, а 9 селянських дворів, де проживало 82 чоловіки, залишились зовсім без хліба3, що й привело їх до захворювань, жебрацтва, а багатьох і до смерті.
У матеріалах медичного обстеження першої половини XIX століття 18 верховинських сіл, в т. ч. і Ставного, зазначено, що в кожній оселі є хворі, бо населення мало вживає доброякісних продуктів, харчується вівсом та картоплею, а тому надзвичайно виснажене й голодне, і ліки йому вже не допоможуть
Після відміни кріпосного права в 1848 році економічне становище селян Ставного не поліпшилося. При розмежуванні від них не тільки відібрали кращі орні землі, а й позбавили права користуватися угіддями, які раніше належали общині.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорноголова
- Ужок
- Тихий
- Стужиця
- Стричава
- Сіль
- Розтоцька Пастіль
- Малий Березний
- Лубня
- Кострина
- Загорб
- Забрідь
- Волосянка
- Вишка
- Верховина Бистра
- Буківцеве