Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вдалося взяти участь у встановленні Радянської влади в березні 1919 року, коли Угорщина стала Радянською Республікою, бо село ще в січні 1919 року окупували чеські війська.
Яскравим виявом революціонізуючого впливу Жовтневої революції був виступ бідноти Ставного в жовтні 1918 року. Селяни напали на лісову управу і нотарський уряд, побили вікна, двері. Вони вимагали визнання за ними тієї землі, яку селяни купили у казни ще 20 років тому, безплатного вивезення палива із казенного лісу. Місцева влада викликала збройний загін жандармів, які розігнали учасників виступу.
Не поліпшилося становище народних мас села і після того, як Закарпаття було насильно включене до складу буржуазної Чехословаччини. В 1920 році в Ставному нараховувалося 197 будинків і 1132 чол. населення. З метою наведення «порядку» чеська буржуазія поспішила створити в селі жандармський пост із 12 чоловік.
Коли на Закарпатті проводилась земельна реформа, процес обезземелення посилився. Власті не тільки не дали селянам Ставного землі, але й відібрали ту, якою вони здавна користувалися. Під приводом захисту лісових насаджень, уряд заборонив випасати худобу і в урочищах, що належали общині. Це викликало велике незадоволення селян, основним заняттям яких у цей час було тваринництво. Вони самовільно косили луки, що належали лісовій управі, а в 1922 році подали скаргу чехословацькому уряду. Жителі Ставного, описуючи своє злиденне становище, підкреслювали, що більшість з них не має землі, не має можливості випасати худобу, бо пасовиська та ліси, які колись належали їм, тепер відібрані. Буржуазний уряд відхилив клопотання і не повернув ні лісів, ні пасовиськ. На початку 30-х років до рук держави перейшло 4074 гольди земельних угідь Ставного.
Селянство несло на своїх плечах важкий тягар державних податків. В середньому один селянський двір Ставного щороку повинен був сплачувати 197 крон податку. Селянинові заробити таку велику суму грошей було прямо-таки неможливо. Тому більшість з них постійно мала недоїмки, жила в злиднях, голодувала. Деякі бідняки навіть не мали присадибної ділянки, їх діти батракували. Розорені селяни поповнювали ряди пролетаріату.
Побутові умови жителів села були теж погані. Хати вони будували невеликі, в основному дерев'яні, темні й брудні. Спали на печі або тапчані. Важке економічне становище доповнювалось політичним безправ'ям, жандармським терором та національним гнобленням. Окупаційні власті призначали старосту села з числа заможних селян, забороняли в нотарському управлінні вести діловодство на рідній мові тощо.
Замісницею інтересів трудящих виступала тільки Комуністична партія Чехословаччини. Первинна комуністична організація в Ставному була створена в 1924 році. Першим секретарем її обрали І. П. Чобаля. Комуністи провадили велику організаційно-масову роботу серед робітників, лісорубів та бідних селян. Вони розповідали про життя трудящих в СРСР, викривали запроданців трудового народу - буржуазних націоналістів, білогвардійських прихвоснів, які перебували на службі чеської буржуазії, організовували трудящих на боротьбу за свої права. Одночасно створено комсомольську організацію. Першими її членами були В. Ю. Дуб, І. І. Сурмай, Д. Ю. Сурмай та інші. Комуністи і молодь часто збиралися в хаті В. Ю. Дуба або I. П. Чобаля, де обговорювали поточні справи партії та комсомолу, читали газети, листівки, праці класиків марксизму-ленінізму, вивчали революційні пісні, а потім поширювали їх в навколишніх селах. Ряди молодіжної організації швидко зростали. Молодь допомагала комуністам організовувати демонстрації та страйки робітників лісозаводу й лісорубів у 20-30-х роках.
Економічна криза 1929-1933 pp. тяжко відбилася на становищі селян. Ціни на худобу зменшились майже в 3 рази. Оскільки селяни Ставного займались переважно тваринництвом, то вони були приречені на злидні і повне розорення. Залишились без роботи і лісоруби, робітники лісозаводу. Трудящі під керівництвом комуністів організовували демонстрації, голодні походи, вимагаючи від уряду допомоги. В 1931 році в Ставному відбулась демонстрація, в якій взяло участь понад 500 чол. Демонстранти прийшли до татарського уряду, співаючи «Інтернаціонал». Вони вимагали припинення екзекуцій, допомоги безробітним. 27 січня 1932 року комуністи організували голодний похід безробітних і бідноти сіл Ставного, Лубні, Загорба, Стужиці до нотарського уряду. В ньому взяло участь 600 чоловік. Учасники походу заповнили приміщення нотарського уряду і вимагали: «Ми голодні. дайте нам роботу. Діти наші вмирають з голоду!». Похід проходив під лозунгом «3а хліб, працю, землю й волю!». Учасники його вимагали від нотаря, щоб той викликав окружного начальника і подбав про задоволення вимог селян.
10 лютого 1932 року відбувся голодний похід сіл Ужанської долини до Великою Березного. Очолював похід член крайкому КПЧ, сенатор І. Локота. Учасник походу, житель Ставного, І. П. Чобаль розповідав: «Декілька тисяч
Ставне
Сторінка 3 з 7
очевидцями революційних подій в Омську, Києві, Житомирі. Приїхавши додому в 1918 році, вони розповідали односельчанам про те, що в Росії народ взяв владу в свої руки й керує країною. Але жителям Ставного не Яскравим виявом революціонізуючого впливу Жовтневої революції був виступ бідноти Ставного в жовтні 1918 року. Селяни напали на лісову управу і нотарський уряд, побили вікна, двері. Вони вимагали визнання за ними тієї землі, яку селяни купили у казни ще 20 років тому, безплатного вивезення палива із казенного лісу. Місцева влада викликала збройний загін жандармів, які розігнали учасників виступу.
Не поліпшилося становище народних мас села і після того, як Закарпаття було насильно включене до складу буржуазної Чехословаччини. В 1920 році в Ставному нараховувалося 197 будинків і 1132 чол. населення. З метою наведення «порядку» чеська буржуазія поспішила створити в селі жандармський пост із 12 чоловік.
Коли на Закарпатті проводилась земельна реформа, процес обезземелення посилився. Власті не тільки не дали селянам Ставного землі, але й відібрали ту, якою вони здавна користувалися. Під приводом захисту лісових насаджень, уряд заборонив випасати худобу і в урочищах, що належали общині. Це викликало велике незадоволення селян, основним заняттям яких у цей час було тваринництво. Вони самовільно косили луки, що належали лісовій управі, а в 1922 році подали скаргу чехословацькому уряду. Жителі Ставного, описуючи своє злиденне становище, підкреслювали, що більшість з них не має землі, не має можливості випасати худобу, бо пасовиська та ліси, які колись належали їм, тепер відібрані. Буржуазний уряд відхилив клопотання і не повернув ні лісів, ні пасовиськ. На початку 30-х років до рук держави перейшло 4074 гольди земельних угідь Ставного.
Селянство несло на своїх плечах важкий тягар державних податків. В середньому один селянський двір Ставного щороку повинен був сплачувати 197 крон податку. Селянинові заробити таку велику суму грошей було прямо-таки неможливо. Тому більшість з них постійно мала недоїмки, жила в злиднях, голодувала. Деякі бідняки навіть не мали присадибної ділянки, їх діти батракували. Розорені селяни поповнювали ряди пролетаріату.
Побутові умови жителів села були теж погані. Хати вони будували невеликі, в основному дерев'яні, темні й брудні. Спали на печі або тапчані. Важке економічне становище доповнювалось політичним безправ'ям, жандармським терором та національним гнобленням. Окупаційні власті призначали старосту села з числа заможних селян, забороняли в нотарському управлінні вести діловодство на рідній мові тощо.
Замісницею інтересів трудящих виступала тільки Комуністична партія Чехословаччини. Первинна комуністична організація в Ставному була створена в 1924 році. Першим секретарем її обрали І. П. Чобаля. Комуністи провадили велику організаційно-масову роботу серед робітників, лісорубів та бідних селян. Вони розповідали про життя трудящих в СРСР, викривали запроданців трудового народу - буржуазних націоналістів, білогвардійських прихвоснів, які перебували на службі чеської буржуазії, організовували трудящих на боротьбу за свої права. Одночасно створено комсомольську організацію. Першими її членами були В. Ю. Дуб, І. І. Сурмай, Д. Ю. Сурмай та інші. Комуністи і молодь часто збиралися в хаті В. Ю. Дуба або I. П. Чобаля, де обговорювали поточні справи партії та комсомолу, читали газети, листівки, праці класиків марксизму-ленінізму, вивчали революційні пісні, а потім поширювали їх в навколишніх селах. Ряди молодіжної організації швидко зростали. Молодь допомагала комуністам організовувати демонстрації та страйки робітників лісозаводу й лісорубів у 20-30-х роках.
Економічна криза 1929-1933 pp. тяжко відбилася на становищі селян. Ціни на худобу зменшились майже в 3 рази. Оскільки селяни Ставного займались переважно тваринництвом, то вони були приречені на злидні і повне розорення. Залишились без роботи і лісоруби, робітники лісозаводу. Трудящі під керівництвом комуністів організовували демонстрації, голодні походи, вимагаючи від уряду допомоги. В 1931 році в Ставному відбулась демонстрація, в якій взяло участь понад 500 чол. Демонстранти прийшли до татарського уряду, співаючи «Інтернаціонал». Вони вимагали припинення екзекуцій, допомоги безробітним. 27 січня 1932 року комуністи організували голодний похід безробітних і бідноти сіл Ставного, Лубні, Загорба, Стужиці до нотарського уряду. В ньому взяло участь 600 чоловік. Учасники походу заповнили приміщення нотарського уряду і вимагали: «Ми голодні. дайте нам роботу. Діти наші вмирають з голоду!». Похід проходив під лозунгом «3а хліб, працю, землю й волю!». Учасники його вимагали від нотаря, щоб той викликав окружного начальника і подбав про задоволення вимог селян.
10 лютого 1932 року відбувся голодний похід сіл Ужанської долини до Великою Березного. Очолював похід член крайкому КПЧ, сенатор І. Локота. Учасник походу, житель Ставного, І. П. Чобаль розповідав: «Декілька тисяч
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорноголова
- Ужок
- Тихий
- Стужиця
- Стричава
- Сіль
- Розтоцька Пастіль
- Малий Березний
- Лубня
- Кострина
- Загорб
- Забрідь
- Волосянка
- Вишка
- Верховина Бистра
- Буківцеве