Сторінка 6 з 7
Партійна і профспілкова організації заводу провадять велику організаційно-політичну роботу серед робітників, домагаючись підвищення продуктивності праці і своєчасного виконання виробничих планів. Серед робітників є багато передовиків, які систематично виконують і перевиконують виробничі
завдання. Це Ілько Ісайський, Пасиль Ленько, Олекса Сверлович, Микола Кофель та інші. З 1962 року Ставненський лісозавод входить до складу Жорнавського лісокомбінату.
Швидко зростає житловий фонд села. Замість старих курних хат, виросли світлі
і просторі будинки. Село оновилося на дві третини: зведено і перебудовано 290 будинків.
Докорінно покращав добробут трудящих. Про неухильне зростання його свідчить ріст купівельної спроможності. Тільки в 1967 році трудящі закупили в магазинах Ставненського споживчого товариства різних товарів на суму 1 млн. 327 тис. крб. На великі суми закуплено меблів, годинників, книг, радіотоварів, пральних машин, холодильників тощо. Зросла й мережа торгівлі: стали до ладу 10 магазинів. Відкрито також 2 пекарні, перукарню, шевську та кравецьку майстерні.
Тепер в селі немає бідняків. У вдови О. І. Сивак всі діти здобули освіту: дочка скінчила кооперативний технікум, син Микола - лісогосподарський, Іван працює и колгоспі електриком, Василь - механіком. Сім'я щомісячно отримує до 300 крб. зарплати. За останні роки вони збудували новий будинок, придбали телевізор, пральну машину, магнітофон, мотоцикл. Відійшли в минуле часи, коли більшість селян Ставного тремтіла від появи екзекутора, забули вони про недоїмки. В сільській ощадній касі зберігають свої заощадження понад 350 вкладників на суму 124 700 крб., 220 чол. одержують пенсії.
З 1952 року в селі функціонує лікарня на 25 ліжок, де працюють 27 медичних працівників, в т. ч. 2 лікарі. Внаслідок санітарно-оздоровчої та профілактичної роботи в Ставному зовсім ліквідовано випадки інфекційних захворювань, до мінімуму скорочено дитячу смертність.
Для дошкільнят, батьки яких зайняті на виробництві, в 1950 році відкрито дитсадок на 50 місць.
Ведикого розмаху набула народна освіта. В 1952 році відкрита середня школа, в якій навчаються 378 учнів, є ще й початкова та вечірня середня школи. В школах працюють 32 учителі. За час існування середньої школи її закінчило 390 юнаків і дівчат. 10 чоловік здобули вищу освіту. 47 випускників школи навчаються в Ужгородському державному університеті та інших вищих і середніх спеціальних учбових закладах України. На 1 січня 1968 року в різних галузях економіки і культури села працювало 27 спеціалістів з витою освітою, 62 - з середньою спеціальною і 213 чоловік з загальною середньою освітою. З'явилися спеціалісти нових професій. Крім учителів і лікарів, тут працюють інженери, зоотехніки, агрономи, ветлікарі, трактористи, машиністи та інші.
В 1963 році у Ставному споруджено 1'удинок культури. До послуг трудящих
2 бібліотеки, в яких нараховується 8400 книг.
Широких розмірів у селі набрала масово політична робота, яку ведуть партійна та громадські організації. Приклад в цій роботі подає група товариства «Знання», що складається з 25 чоловік: вчителів, медпрацівників, спеціалістів сільського господарства тощо. Щороку члени товариства читають близько 100 лекцій і проводять понад 200 бесід серед населення. Лекції і бесіди проводяться не тільки в Будинку культури, а й на фермах, і в ланках колгоспу, серед робітників лісозаводу, в школі та на присілках. Авторитетними лекторами у трудящих Ставного е Г. І. Рейпаші, М. В. Дуркот, Ю. В. Пацкань, І. Ю. Катуна, P. М. Золотарева.
При школі, лікарні, колгоспі, споживчому товаристві, залізничній станції є профспілкові організації. Вони ведуть роботу по створенню необхідних умов праці на підприємствах та в установах, організовують колективи трудящих на виконання соціалістичних зобов'язань, дбають про культурний відпочинок трудящих, організовують виступи учасників художньої самодіяльності перед трудящими, проводять екскурсії. Профспілкові організації допомагають партійним організаціям в політичному навчанні своїх членів та підвищенні ними свого фахового рівня.
Значну роботу по соціально-економічних перетвореннях виконують окремі комісії Ставненської сільської депутатів трудящих. Так, за ініціативою культурно-освітньої комісії в селі споруджено Будинок культури, розширено приміщення дитячого садка, розпочато будівництво нової школи, організовуються змагання колективів художньої самодіяльності. Щорічно (починаючи з 1954 року) проводиться свято врожаю. Відживають звичаї і традиції релігійного характеру. Міцно ввійшли в звичку слова «товариш» «громадянин». За роки Радянської влади в селі виникли такі нові традиції, як проведення дня тваринника, дня трудової слави. Такі свята, як правило, проводяться на лісовій поляні, де за часів панування іноземних окупантів на Закарпатті таємно збирались комуністи села. На святі врожаю, яке
Дивиться також інші населені пункти району: