Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Модьорош, Ракощ, Шаян, Яблунівка.
Село розкинулося у мальовничій долині, яку оточують, мов дозорці-вартові, три гори - Шаян, Шаяниха і Шаїня. Ріка Тиса протікає з північного боку села на відстані півтора кілометра. На південній околиці височать похилі горби - відроги Гутинських гір, які видніються вдалині.
Археологічні розвідки та знахідки трьох скарбів бронзових виробів (1891- 1892 pp.). свідчать про заселення території села в добу неоліту (IV- III тисячоліття до н. е.). Про тривале проживання тут людей свідчать також залишки поселення древніх слов'ян (VII'-IX століття н. е.).
Перші письмові згадки про Вишкове відносяться до 1271 року. В них зазначено, що це був королівський маєток, який угорський король Ладислав IV подарував феодалам - братам Мікові і Штефанові Чепанам з роду Гунт-Пазмань.
Укріплюючи свої володіння, вони побудували в 1281 році у Вишковому земляну фортецю. Вона була споруджена на горі Варгеді (Замкова гора), на висоті 600 метрів. Головне її призначення - охорона соляних копалень Мармароша та контроль за транспортуванням солі по Тисі. В 1300-1350 pp. ця фортеця була центром Мармароського комітату. Її було відібрано у феодалів Гунт - Пазманів і передано казні. Тут же знаходиться і комес (управитель) замку Мікулаш Пок. Та примітивні оборонні споруди Вишківської фортеці не могли довго відповідати своєму призначенню. Згодом функції контролю шляхів і оборони соляних копалень перейшли до фортеці м. Хуста.
У другій половині XIII століття у Вишковому був споруджений один з перших на Закарпатті кам'яний костьол. За його міцними мурами ховалося населення під час ворожих нападів. Вишківський костьол є однією з архітектурних пам'яток Закарпаття.
В 1329 році Вишкове одержало право королівського (коронного) міста6, за яким у селі дозволялось вільне поселення, а його мешканці звільнялися від натуральних і грошових поборів на користь феодала. Вони повинні були сплачувати податок у королівську казну. Мешканці Вишкового мали також право на вільве переселення у інші місцевості. На чолі села стояли староста і суддя. Староста обирався мешканцями села, а суддя призначався королем. При них були радники і присяжники.
В кінці XIV - на початку XV століття Вишкове на деякий час потрапило до рук великих румунських феодалів Драги і Балки. Але вже в 1413 році вони змушені були залишити Мармароський комітат, і Вишкове знову стало королівським маєтком. В кінці XV і на початку XVI століття (1472 і 1504 pp.) Вишкове зазнавало нападів від молдавських феодалів.
Незважаючи на те, що Вишкове мало титул міста, переважна більшість його жителів протягом XIV- XV і наступних століть займалася землеробством та скотарством. З худоби найбільше розводили корів (36 проц.), а також овець і свиней.
Становище селянських мас було важким. Незважаючи на право королівського міста, феодальний гніт посилювався, збільшувалися натуральні повинності, податки. Так, за користування землею мешканці Вишкового платили по 10 пенязів. Зростали транспортні повинності селян (перевезення солі).
Коли у 1514 році в Угорщині і на Закарпатті спалахнуло селянське повстання, багато найбідніших жителів Вишкового також взяли в ньому участь. Після поразки селянської війни на «заколотні» центри, в числі яких було і Вишкове, феодали наклали велику контрибуцію. Указом т. зв. дикого сейму селяни всієї країни оголошувалися кріпаками на вічні часи.
На протязі XVI-XVII століть у селі поряд із землеробством розвивається і ремесло. Тут були такі спеціальності: ковалі, шевці, кравці, різники, гончарі, пивовари, майстри золотих і срібних виробів, столяри, мельники, лимарі. Звичайно, їх продукція ще не виходила за межі місцевого ринку. Вона мала збут на торгах, що відбувалися часто у Вишковому. Розвиваються у селі також і промисли, зокрема домашнє ткання полотна з льону і конопель. Крім того, кілька десятків жителів села Вишкового працювали на розробці солі у Солотвині.
Вишкове, як одне з п'яти коронних міст Мармароського комітату, мало деякі привілеї - право вільного користування землею і випасу худоби в королівських лісах, вільної ловлі риби в річках, безмитної торгівлі тощо. Та за це мешканці села повинні були постачати провіант для гарнізону Хустського замку, перевозити сіль з Солотвинських солекопалень та виконувати для казни інші повинності. Ці привілеї мало полегшували становище трудового селянства. У скарзі мешканці п'яти коронних міст в 1593 році писали, що їх примушували привозити вино з Угорщини, вимагали натуральних податків за випас свиней у лісах і виконувати різні роботи в
Вишкове
Сторінка 1 з 9
Вишкове - село, центр Вишківської сільської Ради Хустського району, розташоване на лівому березі Тиси, за 25 км від районного центру. В ньому налічуються 2718 дворів. Населення - 7530 чоловік. Це одне з найбільших сіл на Закарпатті. Сільській Раді підпорядковані такоя населені пункти Село розкинулося у мальовничій долині, яку оточують, мов дозорці-вартові, три гори - Шаян, Шаяниха і Шаїня. Ріка Тиса протікає з північного боку села на відстані півтора кілометра. На південній околиці височать похилі горби - відроги Гутинських гір, які видніються вдалині.
Археологічні розвідки та знахідки трьох скарбів бронзових виробів (1891- 1892 pp.). свідчать про заселення території села в добу неоліту (IV- III тисячоліття до н. е.). Про тривале проживання тут людей свідчать також залишки поселення древніх слов'ян (VII'-IX століття н. е.).
Перші письмові згадки про Вишкове відносяться до 1271 року. В них зазначено, що це був королівський маєток, який угорський король Ладислав IV подарував феодалам - братам Мікові і Штефанові Чепанам з роду Гунт-Пазмань.
Укріплюючи свої володіння, вони побудували в 1281 році у Вишковому земляну фортецю. Вона була споруджена на горі Варгеді (Замкова гора), на висоті 600 метрів. Головне її призначення - охорона соляних копалень Мармароша та контроль за транспортуванням солі по Тисі. В 1300-1350 pp. ця фортеця була центром Мармароського комітату. Її було відібрано у феодалів Гунт - Пазманів і передано казні. Тут же знаходиться і комес (управитель) замку Мікулаш Пок. Та примітивні оборонні споруди Вишківської фортеці не могли довго відповідати своєму призначенню. Згодом функції контролю шляхів і оборони соляних копалень перейшли до фортеці м. Хуста.
У другій половині XIII століття у Вишковому був споруджений один з перших на Закарпатті кам'яний костьол. За його міцними мурами ховалося населення під час ворожих нападів. Вишківський костьол є однією з архітектурних пам'яток Закарпаття.
В 1329 році Вишкове одержало право королівського (коронного) міста6, за яким у селі дозволялось вільне поселення, а його мешканці звільнялися від натуральних і грошових поборів на користь феодала. Вони повинні були сплачувати податок у королівську казну. Мешканці Вишкового мали також право на вільве переселення у інші місцевості. На чолі села стояли староста і суддя. Староста обирався мешканцями села, а суддя призначався королем. При них були радники і присяжники.
В кінці XIV - на початку XV століття Вишкове на деякий час потрапило до рук великих румунських феодалів Драги і Балки. Але вже в 1413 році вони змушені були залишити Мармароський комітат, і Вишкове знову стало королівським маєтком. В кінці XV і на початку XVI століття (1472 і 1504 pp.) Вишкове зазнавало нападів від молдавських феодалів.
Незважаючи на те, що Вишкове мало титул міста, переважна більшість його жителів протягом XIV- XV і наступних століть займалася землеробством та скотарством. З худоби найбільше розводили корів (36 проц.), а також овець і свиней.
Становище селянських мас було важким. Незважаючи на право королівського міста, феодальний гніт посилювався, збільшувалися натуральні повинності, податки. Так, за користування землею мешканці Вишкового платили по 10 пенязів. Зростали транспортні повинності селян (перевезення солі).
Коли у 1514 році в Угорщині і на Закарпатті спалахнуло селянське повстання, багато найбідніших жителів Вишкового також взяли в ньому участь. Після поразки селянської війни на «заколотні» центри, в числі яких було і Вишкове, феодали наклали велику контрибуцію. Указом т. зв. дикого сейму селяни всієї країни оголошувалися кріпаками на вічні часи.
На протязі XVI-XVII століть у селі поряд із землеробством розвивається і ремесло. Тут були такі спеціальності: ковалі, шевці, кравці, різники, гончарі, пивовари, майстри золотих і срібних виробів, столяри, мельники, лимарі. Звичайно, їх продукція ще не виходила за межі місцевого ринку. Вона мала збут на торгах, що відбувалися часто у Вишковому. Розвиваються у селі також і промисли, зокрема домашнє ткання полотна з льону і конопель. Крім того, кілька десятків жителів села Вишкового працювали на розробці солі у Солотвині.
Вишкове, як одне з п'яти коронних міст Мармароського комітату, мало деякі привілеї - право вільного користування землею і випасу худоби в королівських лісах, вільної ловлі риби в річках, безмитної торгівлі тощо. Та за це мешканці села повинні були постачати провіант для гарнізону Хустського замку, перевозити сіль з Солотвинських солекопалень та виконувати для казни інші повинності. Ці привілеї мало полегшували становище трудового селянства. У скарзі мешканці п'яти коронних міст в 1593 році писали, що їх примушували привозити вино з Угорщини, вимагали натуральних податків за випас свиней у лісах і виконувати різні роботи в
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стеблівка
- Сокирниця
- Рокосів
- Нижнє Селище
- Нижній Бистрий
- Монастирець
- Липча
- Липецька Поляна
- Крива
- Кошелеве
- Копашневе
- Золотареве
- Драгове
- Данилове
- Горінчове
- Вільшани
- Велятин
- Боронява
- Березове
- Іза