Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вишкове

Вишкове - село, центр Вишківської сільської Ради Хустського району, розташоване на лівому березі Тиси, за 25 км від районного центру. В ньому налічуються 2718 дворів. Населення - 7530 чоловік. Це одне з найбільших сіл на Закарпатті. Сільській Раді підпорядковані такоя населені пункти
Модьорош, Ракощ, Шаян, Яблунівка.
Село розкинулося у мальовничій долині, яку оточують, мов дозорці-вартові, три гори - Шаян, Шаяниха і Шаїня. Ріка Тиса протікає з північного боку села на від­стані півтора кілометра. На південній околиці височать похилі горби - відроги Гутинських гір, які видніються вдалині.
Археологічні розвідки та знахідки трьох скарбів бронзових виробів (1891- 1892 pp.). свідчать про заселення території села в добу неоліту (IV- III тисячоліття до н. е.). Про тривале проживання тут людей свідчать також залишки посе­лення древніх слов'ян (VII'-IX століття н. е.).
Перші письмові згадки про Вишкове відносяться до 1271 року. В них зазна­чено, що це був королівський маєток, який угорський король Ладислав IV пода­рував феодалам - братам Мікові і Штефанові Чепанам з роду Гунт-Пазмань.
Укріплюючи свої володіння, вони побудували в 1281 році у Вишковому земляну фортецю. Вона була споруджена на горі Варгеді (Замкова гора), на висоті 600 ме­трів. Головне її призначення - охорона соляних копалень Мармароша та конт­роль за транспортуванням солі по Тисі. В 1300-1350 pp. ця фортеця була центром Мармароського комітату. Її було відібрано у феодалів Гунт - Пазманів і передано казні. Тут же знаходиться і комес (управитель) замку Мікулаш Пок. Та при­мітивні оборонні споруди Вишківської фортеці не могли довго відповідати своєму призначенню. Згодом функції контролю шляхів і оборони соляних копалень пере­йшли до фортеці м. Хуста.
У другій половині XIII століття у Вишковому був споруджений один з пер­ших на Закарпатті кам'яний костьол. За його міцними мурами ховалося населення під час ворожих нападів. Вишківський костьол є однією з архітектурних пам'яток Закарпаття.
В 1329 році Вишкове одержало право королівського (коронного) міста6, за яким у селі дозволялось вільне поселення, а його мешканці звільнялися від нату­ральних і грошових поборів на користь феодала. Вони повинні були сплачувати податок у королівську казну. Мешканці Вишкового мали також право на вільве переселення у інші місцевості. На чолі села стояли староста і суддя. Староста оби­рався мешканцями села, а суддя призначався королем. При них були радники і присяжники.
В кінці XIV - на початку XV століття Вишкове на деякий час потрапило до рук великих румунських феодалів Драги і Балки. Але вже в 1413 році вони змушені були залишити Мармароський комітат, і Вишкове знову стало королівським маєтком. В кінці XV і на початку XVI століття (1472 і 1504 pp.) Вишкове зазнавало нападів від молдавських феодалів.
Незважаючи на те, що Вишкове мало титул міста, переважна біль­шість його жителів протягом XIV- XV і наступних століть займалася землеробством та скотарством. З ху­доби найбільше розводили корів (36 проц.), а також овець і свиней.
Становище селянських мас було важким. Незважаючи на право коро­лівського міста, феодальний гніт посилювався, збільшувалися натуральні повинності, податки. Так, за користування землею мешканці Вишкового платили по 10 пенязів. Зростали тран­спортні повинності селян (перевезен­ня солі).
Коли у 1514 році в Угорщині і на Закарпатті спалахнуло селянське повстання, багато найбідніших жите­лів Вишкового також взяли в ньому участь. Після поразки селянської війни на «заколотні» центри, в числі яких було і Вишкове, феодали наклали велику контрибуцію. Указом т. зв. дикого сейму селяни всієї країни оголошувалися кріпаками на вічні часи.
На протязі XVI-XVII століть у селі поряд із землеробством розвивається і ремесло. Тут були такі спеціальності: ковалі, шевці, кравці, різники, гончарі, пивовари, майстри золотих і срібних виробів, столяри, мельники, лимарі. Зви­чайно, їх продукція ще не виходила за межі місцевого ринку. Вона мала збут на торгах, що відбувалися часто у Вишковому. Розвиваються у селі також і промисли, зокрема домашнє ткання полотна з льону і конопель. Крім того, кілька десятків жителів села Вишкового працювали на розробці солі у Солотвині.
Вишкове, як одне з п'яти коронних міст Мармароського комітату, мало деякі привілеї - право вільного користування землею і випасу худоби в королівських лісах, вільної ловлі риби в річках, безмитної торгівлі тощо. Та за це мешканці села повинні були постачати провіант для гарнізону Хустського замку, перево­зити сіль з Солотвинських солекопалень та виконувати для казни інші повинності. Ці привілеї мало полегшували становище трудового селянства. У скарзі мешканці п'яти коронних міст в 1593 році писали, що їх примушували привозити вино з Угор­щини, вимагали натуральних податків за випас свиней у лісах і виконувати різ­ні роботи в


Cучасна карта - Вишкове