Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
автомагістраль і залізнична дорога Львів-Ужгород. Населення - 3400 чоловік.
Найдавніші сліди людського життя на території нинішнього селища припадають на епоху неоліту (IV- III тисячоліття до н. е.). Пізній бронзовий вік (XIІ- IX століття до н. е.) представлений знахідками бронзових знарядь праці та мечем. Відкритий також могильник ранньозалізного віку, який датується VII-IV століттям до н. е.
Вперше Великий Березний згадується в письмових джерелах 1427 року як сільське поселення, що входило до складу Ужгородської домінії і належало роду Другетів.
За урбарієм 1691 року, Великий Березний разом з селами Малий Березний, Стричава, Вишка, Люта, Кострина, Нова Стужиця, Стара Стужиця, Ужок, Чорний Потік входив на правах окружного центру до складу IV дистрикту Ужгородської домінії графа М. Верчені, спадкоємця Другетів.
Крім панщини і натуральних повинностей, селяни Великого Березного платили грошовий податок (ценз) 2 рази на рік: у Юр'їв день - 1 флорин, 80 динарів і на Михайлів день - 1 флорин - від цілого наділу. Платили також «суху корчму»- від села 3 рази на рік по 5 флоринів за те, що не користувались панським вином, і «дяківські гроші» - від 6 до 10 флоринів на рік тощо. Наприкінці XVII століття із 32 кріпосних селянських господарств 31 половіло 1/4 наділу, а 1 - 1/8 наділу.
В 1701 році на околицях Великого Березного діяли повстанські загони селян на чолі з Іваном Вартою та Миколою Васильчаком, які нападали на панські мастки, розправлялися з ненависними прикажчиками. В 1704 році розрізнені загони, що діяли в Ужанській долині, були об'єднані опришківським ватажком Іваном Бецою. Цього року він штурмом оволодів Ужгородським замком. Пізніше повсталі селяни влилися в куруцьке військо Ференца II Ракоці.
Після поразки визвольної війни колишня Ужгородська домінія Берчені була конфіскована і перетворена в казенну. З цього часу всі повинності селяни Великого Березного виконували на користь казни, але стаповище їх не поліпшилось. Тільки в 1735-1736 pp. з Великого Березного у зв'язку із збиранням недоїмок втекло 13 родин селян-кріпаків. Селяни в цьому році повинні були заплатити 153 флорина 30 крейцерів грошових податків, а змогли заплатити тільки 38 флорини; 30 крейцерів. Складені комітатським управлінням відомості відображають картину майнового стану селян. Наприклад, на 8-селянських господарств у Великому Березному в 1704 році припадало 6 волів, 2 коней, 4 корови, 5 хрестів пшениці і 8 возів сіна.
В 1778 році Великий Березний дістав привілеї торгового містечка.
В кінці XVIІІ - на початку XIX століття збільшилась панщина. Згідно з урбаріальною реформою, в другій половині XVIII століття кожен селянин повинен був відробити від повного наділу 52 дні тяглової або 104 дні пішої панщини. Але цього закону ніде не дотримувалися, про що свідчить скарга селян Великоберезівського округу від 1803 року на Ужгородську казенну домінію, яка постійно порушувала урбарії. «Раніше,- писали селяни,- ми працювали на панщині, залежно від наших наділів, по 7 тижнів на рік, а вже два роки підряд нас примушують силою відробляти по 21 тижневі на найтяжчих лісних роботах».
В 1829 році селяни Великого Березного відробили на користь домінії 1794 дні пішої панщини і 72 - з тяглом. Кріпаки широко використовувалися на виробництві цегли, поташу, дощок, дранки, лат, крокв.
Напередодні буржуазної революції в Угорщині у Великому Березному було 116 дворів, 802 чол. населення, які володіли 37 неповними наділами землі. Дані про врожайність за цей рік малюють жахливу картину злиднів. В усіх господарствах вродило 105,1 коблика кукурудзи, 65 кобликів жита, 12,2 коблика ячменю – 2 коблики вівса, 300 кобликів картоплі. 20 дворів, в яких проживало 139 чоловік, зовсім не зібрали врожаю. В середньому на одну особу припадало 19,35 кг збіжжя, 43 кг картшілі. З цього необхідно було ще віддати десятину домінії, коблину попові, залишити на посів і для худоби.
Згідно закону про скасування кріпосного права, звільнялись із землею тільки селяни, внесені в «урбаріальні списки». Це кріпосні, які користувалися наділами землі на підставі права спадщини. Урбаріальні йобадді і желяри й після звільнений від кріпосної залежності аж до кінцевого врегулювання питання про угіддя зобов'язані були викопувати повинності за користування пасовиськами, лісами, луками.
Закон від 18 березня 1848 року не поширювався на селян, які користувалися землею на підставі орендного договору з поміщиками. Ці селяни зобов'язані й надалі виконувати старі повинності. Більша частина селян Великого Борозного в період проведення реформи належала саме до безземельних желярів і під- желярів.
Великий Березний
Сторінка 1 з 7
Великий Березний - селище міського типу (з 1947 року), центр Великоберезнянського району, розташоване у верхній течії річки Ужа, за 40 км на північний схід від обласного центру. Через селище проходять Найдавніші сліди людського життя на території нинішнього селища припадають на епоху неоліту (IV- III тисячоліття до н. е.). Пізній бронзовий вік (XIІ- IX століття до н. е.) представлений знахідками бронзових знарядь праці та мечем. Відкритий також могильник ранньозалізного віку, який датується VII-IV століттям до н. е.
Вперше Великий Березний згадується в письмових джерелах 1427 року як сільське поселення, що входило до складу Ужгородської домінії і належало роду Другетів.
За урбарієм 1691 року, Великий Березний разом з селами Малий Березний, Стричава, Вишка, Люта, Кострина, Нова Стужиця, Стара Стужиця, Ужок, Чорний Потік входив на правах окружного центру до складу IV дистрикту Ужгородської домінії графа М. Верчені, спадкоємця Другетів.
Крім панщини і натуральних повинностей, селяни Великого Березного платили грошовий податок (ценз) 2 рази на рік: у Юр'їв день - 1 флорин, 80 динарів і на Михайлів день - 1 флорин - від цілого наділу. Платили також «суху корчму»- від села 3 рази на рік по 5 флоринів за те, що не користувались панським вином, і «дяківські гроші» - від 6 до 10 флоринів на рік тощо. Наприкінці XVII століття із 32 кріпосних селянських господарств 31 половіло 1/4 наділу, а 1 - 1/8 наділу.
В 1701 році на околицях Великого Березного діяли повстанські загони селян на чолі з Іваном Вартою та Миколою Васильчаком, які нападали на панські мастки, розправлялися з ненависними прикажчиками. В 1704 році розрізнені загони, що діяли в Ужанській долині, були об'єднані опришківським ватажком Іваном Бецою. Цього року він штурмом оволодів Ужгородським замком. Пізніше повсталі селяни влилися в куруцьке військо Ференца II Ракоці.
Після поразки визвольної війни колишня Ужгородська домінія Берчені була конфіскована і перетворена в казенну. З цього часу всі повинності селяни Великого Березного виконували на користь казни, але стаповище їх не поліпшилось. Тільки в 1735-1736 pp. з Великого Березного у зв'язку із збиранням недоїмок втекло 13 родин селян-кріпаків. Селяни в цьому році повинні були заплатити 153 флорина 30 крейцерів грошових податків, а змогли заплатити тільки 38 флорини; 30 крейцерів. Складені комітатським управлінням відомості відображають картину майнового стану селян. Наприклад, на 8-селянських господарств у Великому Березному в 1704 році припадало 6 волів, 2 коней, 4 корови, 5 хрестів пшениці і 8 возів сіна.
В 1778 році Великий Березний дістав привілеї торгового містечка.
В кінці XVIІІ - на початку XIX століття збільшилась панщина. Згідно з урбаріальною реформою, в другій половині XVIII століття кожен селянин повинен був відробити від повного наділу 52 дні тяглової або 104 дні пішої панщини. Але цього закону ніде не дотримувалися, про що свідчить скарга селян Великоберезівського округу від 1803 року на Ужгородську казенну домінію, яка постійно порушувала урбарії. «Раніше,- писали селяни,- ми працювали на панщині, залежно від наших наділів, по 7 тижнів на рік, а вже два роки підряд нас примушують силою відробляти по 21 тижневі на найтяжчих лісних роботах».
В 1829 році селяни Великого Березного відробили на користь домінії 1794 дні пішої панщини і 72 - з тяглом. Кріпаки широко використовувалися на виробництві цегли, поташу, дощок, дранки, лат, крокв.
Напередодні буржуазної революції в Угорщині у Великому Березному було 116 дворів, 802 чол. населення, які володіли 37 неповними наділами землі. Дані про врожайність за цей рік малюють жахливу картину злиднів. В усіх господарствах вродило 105,1 коблика кукурудзи, 65 кобликів жита, 12,2 коблика ячменю – 2 коблики вівса, 300 кобликів картоплі. 20 дворів, в яких проживало 139 чоловік, зовсім не зібрали врожаю. В середньому на одну особу припадало 19,35 кг збіжжя, 43 кг картшілі. З цього необхідно було ще віддати десятину домінії, коблину попові, залишити на посів і для худоби.
Згідно закону про скасування кріпосного права, звільнялись із землею тільки селяни, внесені в «урбаріальні списки». Це кріпосні, які користувалися наділами землі на підставі права спадщини. Урбаріальні йобадді і желяри й після звільнений від кріпосної залежності аж до кінцевого врегулювання питання про угіддя зобов'язані були викопувати повинності за користування пасовиськами, лісами, луками.
Закон від 18 березня 1848 року не поширювався на селян, які користувалися землею на підставі орендного договору з поміщиками. Ці селяни зобов'язані й надалі виконувати старі повинності. Більша частина селян Великого Борозного в період проведення реформи належала саме до безземельних желярів і під- желярів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорноголова
- Ужок
- Тихий
- Стужиця
- Стричава
- Сіль
- Розтоцька Пастіль
- Малий Березний
- Лубня
- Кострина
- Загорб
- Забрідь
- Волосянка
- Вишка
- Верховина Бистра
- Буківцеве
- Ставне
- Люта