Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
до реформи. У окремих селян, що володіли 36 віками землі, залишилося по 15 вік, однак податки повинні були платити по-старому - за 36 вік. Коли селяни звернулися до властей, щоб відмінити таке «упорядкування», то їм було відмовлено. Тоді почалися виступи проти комасації. «Народ заворушився, - писала газета «Новий свєт», - знищував визначені смуги і межові знаки на полях та силою захоплював ті землі, якими користувався до комасації». Та жандарми відновили порядок.
Селяни в другій половині XIX століття сплачували поземельний, прибутковий, подвірний, додатковий, церковний, подушний, загальний сільський та місцеві податки й побори (оздоровчий, на шляхове будівництво, утримання адміністрації, проведення громадських робіт). У 1891 році жителі Великого Борозного повинні були заплатити податків та недоїмок 6640 форинтів, змогли ж виплатити тільки 1816 форинтів, а 4824 форинти залишилося на наступний рік.
Австро-угорський уряд найжорстокішими методами примусу та репресій добивався стягування податків і недоїмок, яке супроводилось екзекуцією та продажем майна з аукціону. Селяни звертались за позичкою до лихварів, яких у Великому Березному було чимало. Мінімальний лихварський процент становив 16-20 річних, «нормальний» хитався від 30 до 50 річних. Нерідко боржник платив за позичені суми 100-200 проц. на рік. Більшість жителів Великого Борозного була так пригнічена зростаючими недоїмками та лихварськими боргами, що вже виплутатися з них не могла і втрачала своє господарство, поповнюючи ряди пролетарів.
До другої половини XIX століття в жодному селі Великоберезнянського округу не було школи. В 1884 році у Великому Березному було відкрито першу школу з чотирирічним навчанням.
Населення Великого Березного швидко зростало. В 1900 році тут налічувалося 2452 чол., переважно українці, а також 391 угорець, 616 німців, 310 словаків, 2 румуни. Тоді ж у Великому Березному був 291 будинок (16 кам'яних або цегляних, 65 глиняних, а інші - дерев'яні).
В квітні 1904 року під час будівництва залізниці Великий Березний-Ужок виник великий страйк робітників-будівельників. Приводом до страйку стала затримка заробітної плати, що поставило робітників, які й до цього часу постійно недоїдали і терпіли знущання, у безвихідне становище. Як повідомлялося в газеті «Унгварі кезлень», «робітники, об'єднавшись з польськими товаришами, які працюють на кордоні з Галичиною..., відмовляються від усякої роботи і готуються
вчинити напад на підприємців». Факт
революційної змички з польськими робітниками підтверджує донесення піджупана Ужанської жупи, з якого видно, що страйк на будівництві залізниці Великий Березний-Ужок виник під виливом польських робітників. Для розправи з страйкуючими 27 квітня власті викликали з Ужгорода 600 солдатів 66-го полку, які жорстоко придушили страйк. Проте боротьба трудящих за спільне і національне визволення не припинялась. В 1911 році у Великому Березному відбувся виступ лісових робітників та селян, які відмовлялись працювати на експлуататорів за мізерну плату. Начальник Великоберезнянського округу в донесенні на ім'я Ужгородського наджупана писав 19 грудня 1912 року: «Зараз нема інших симптомів, як симптоми тою, що серед рутенського населення все більше укріплюється думка про те, що воно належить до сім'ї великого російського народу».
Під час першої світової війни Великоберезнянський округ безпосередньо став ареною військових дій. У Великому Березному були розквартировані австро-угорські війська, які заподіяли багато шкоди жителям села. Нотар Великого Березного 13 січня
1915 року повідомляв наджупана Ужанської жупи, що військо пограбувало лікарню і туди помістили коней. В донесенні піджупана Ужанської жупи адміністративній комісії говориться, що господарство Велико-березнянського округу в стані занепаду. Населення голодує, худоба не має кормів, тому її винищено, що важко відбилося на армії. Протягом воєнних років в австро-угорську армію було признано десятки великоберезнянців. Сім'ї залишились без годувальників, селянські господарства рік у рік занепадали.
Ті великоберезнянці, що потрапили на Східний фронт, при першій можливості здавалися в полон російській армії. Серед них були В. І. Вагулич, І. М. Рогач, Іван Тібодьд та ін. В російському полоні їх застала Велика Жовтнева соціалістична революція. Повернувшись на батьківщину, вони розповідали односельчанам про те, що в Росії скинуто царя і буржуазний уряд, що на чолі нового уряду став В. І. Ленін, що першими декретами молодої країни Рад є декрети про мир і землю.
Під впливом таких вістей в ряді сіл Великоберезнянського округу почались «непорядки». Селяни відмовлялись платити роковину, виконувати розпорядження властей. 11 квітня 1918 року наджупан Ужанської жупи
Великий Березний
Сторінка 2 з 7
Під час комасації в 1.863 році лід селян Великого Борозного на користь казенної домінії було підібрано половину земель, якими нони користувалися Селяни в другій половині XIX століття сплачували поземельний, прибутковий, подвірний, додатковий, церковний, подушний, загальний сільський та місцеві податки й побори (оздоровчий, на шляхове будівництво, утримання адміністрації, проведення громадських робіт). У 1891 році жителі Великого Борозного повинні були заплатити податків та недоїмок 6640 форинтів, змогли ж виплатити тільки 1816 форинтів, а 4824 форинти залишилося на наступний рік.
Австро-угорський уряд найжорстокішими методами примусу та репресій добивався стягування податків і недоїмок, яке супроводилось екзекуцією та продажем майна з аукціону. Селяни звертались за позичкою до лихварів, яких у Великому Березному було чимало. Мінімальний лихварський процент становив 16-20 річних, «нормальний» хитався від 30 до 50 річних. Нерідко боржник платив за позичені суми 100-200 проц. на рік. Більшість жителів Великого Борозного була так пригнічена зростаючими недоїмками та лихварськими боргами, що вже виплутатися з них не могла і втрачала своє господарство, поповнюючи ряди пролетарів.
До другої половини XIX століття в жодному селі Великоберезнянського округу не було школи. В 1884 році у Великому Березному було відкрито першу школу з чотирирічним навчанням.
Населення Великого Березного швидко зростало. В 1900 році тут налічувалося 2452 чол., переважно українці, а також 391 угорець, 616 німців, 310 словаків, 2 румуни. Тоді ж у Великому Березному був 291 будинок (16 кам'яних або цегляних, 65 глиняних, а інші - дерев'яні).
В квітні 1904 року під час будівництва залізниці Великий Березний-Ужок виник великий страйк робітників-будівельників. Приводом до страйку стала затримка заробітної плати, що поставило робітників, які й до цього часу постійно недоїдали і терпіли знущання, у безвихідне становище. Як повідомлялося в газеті «Унгварі кезлень», «робітники, об'єднавшись з польськими товаришами, які працюють на кордоні з Галичиною..., відмовляються від усякої роботи і готуються
вчинити напад на підприємців». Факт
революційної змички з польськими робітниками підтверджує донесення піджупана Ужанської жупи, з якого видно, що страйк на будівництві залізниці Великий Березний-Ужок виник під виливом польських робітників. Для розправи з страйкуючими 27 квітня власті викликали з Ужгорода 600 солдатів 66-го полку, які жорстоко придушили страйк. Проте боротьба трудящих за спільне і національне визволення не припинялась. В 1911 році у Великому Березному відбувся виступ лісових робітників та селян, які відмовлялись працювати на експлуататорів за мізерну плату. Начальник Великоберезнянського округу в донесенні на ім'я Ужгородського наджупана писав 19 грудня 1912 року: «Зараз нема інших симптомів, як симптоми тою, що серед рутенського населення все більше укріплюється думка про те, що воно належить до сім'ї великого російського народу».
Під час першої світової війни Великоберезнянський округ безпосередньо став ареною військових дій. У Великому Березному були розквартировані австро-угорські війська, які заподіяли багато шкоди жителям села. Нотар Великого Березного 13 січня
1915 року повідомляв наджупана Ужанської жупи, що військо пограбувало лікарню і туди помістили коней. В донесенні піджупана Ужанської жупи адміністративній комісії говориться, що господарство Велико-березнянського округу в стані занепаду. Населення голодує, худоба не має кормів, тому її винищено, що важко відбилося на армії. Протягом воєнних років в австро-угорську армію було признано десятки великоберезнянців. Сім'ї залишились без годувальників, селянські господарства рік у рік занепадали.
Ті великоберезнянці, що потрапили на Східний фронт, при першій можливості здавалися в полон російській армії. Серед них були В. І. Вагулич, І. М. Рогач, Іван Тібодьд та ін. В російському полоні їх застала Велика Жовтнева соціалістична революція. Повернувшись на батьківщину, вони розповідали односельчанам про те, що в Росії скинуто царя і буржуазний уряд, що на чолі нового уряду став В. І. Ленін, що першими декретами молодої країни Рад є декрети про мир і землю.
Під впливом таких вістей в ряді сіл Великоберезнянського округу почались «непорядки». Селяни відмовлялись платити роковину, виконувати розпорядження властей. 11 квітня 1918 року наджупан Ужанської жупи
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорноголова
- Ужок
- Тихий
- Стужиця
- Стричава
- Сіль
- Розтоцька Пастіль
- Малий Березний
- Лубня
- Кострина
- Загорб
- Забрідь
- Волосянка
- Вишка
- Верховина Бистра
- Буківцеве
- Ставне
- Люта