Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Великі Лучки

Сторінка 1 з 7
Великі Лучки - село, центр Великолучківської сільської Ради, розташоване на ліпому березі ріки Латориці, за 12 км на південний захід від Мукачевого. З районним центром воно сполучене автомобільним шляхом. Великі Лучки
одне з найбільших сіл області. Населення - 7859 чол., дворів - 2 тисячі.
В результаті археологічних розкопок, проведених на кургані Поле, виявлено скарб бронзових речей, в т. ч. жіночі прикраси, збережені в глиняній посудині. Ці знахідки стосуються кінця II тисячоліття до н. е. і свідчать, що з того часу в ра­йоні сучасного села жили люди.
Село виникло дуже давно, але перші письмові згадки про його існування нале­жать до XV століття. В 1566 році село було повністю спустошене татарською нава­лою. Однак це не припинило його розвитку. До кінця XVI століття майже все на­селення Великих Лучок було закріпачене і належало власникам Мукачівського замку.
Правда, у XVI столітті в селі жили і так звані лібертини, які не були тоді ще закріначеними. До цієї групи належали нащадки Кузьми, Григорія і Олекси Балогів, які в 1467 році одержали від угорського короля Яна Корвіна «донацію» - право на володіння половиною скультетського грунту великолучківського маєтку. Це право було підтверджене дотаційними грамотами 1493 і 1505 років. Ніяких інших повинностей, крім доставки пошти з Мукачевого до Кошіце, вони не виконували. Володіння, надані Балогам, зберігалися за їх нащадками до середини XVIII сто­ліття.
В 50-60-х роках XVII століття у Великих Лучках числилось 140 кріпосних селян. Однак уже в той час серед них 74 були заможні (солтиси). Це свідчить про те, що в селі створилася заможна верхівка селян, яка з дальшим розвитком феодаль­них відносин відкуповувалася грішми від накладених на неї повинностей і разом з великими землевласниками жорстоко експлуатувала бідноту.
У другій половині XVII століття у Великих Лучках жив відомий закарпатський письменник-полеміст, активний борець проти католицької унії і Ватікану Михайло Апдрелла, автор творів «Оборона вірному чоловіку» і «Логос». Коли його в 1669 році єзуіти й магнати закували в кайдани і кинули в підземелля Мукачівського замку, великолучківці прийшли до замку і вимагали повернути «їхнього вчителя». Рішучий виступ селян налякав «врагов римлян», тобто католицьке духовенство, і вони зму­шені були відпустити Андреллу, але заборонили йому повертатися до Великих Лучок.
Напередодні визвольної війни угорського народу (1703-1711 pp.), скерованої проти панування австрійських Габсбургів, село Великі Лучки входило до складу
володінь Ференца II Ракоці, який очолив цей визвольний рух. Великолучківці були активними учасниками визвольної війни. Вони одночасно боролися й проти міс­цевих феодалів. Коли в 1711 році визвольна війна зазнала поразки, австрійський імператор Карл III відібрав володіння «непокірного князя» і в 1728 році порода їх своєму вірному слузі графу Карлу Шенборну. Село стало однією з головних економій Мукачівсько-Чинадіївської домінії графа Шенборна. З того часу, як до скасування кріпацтва, селяни Великих Лучок були в кріпосницькій залеж­ності від одного з найбільших на Закарпатті австрійських магнатів.
Протягом першої половини XVIII століття повинності закріпачених селян були різноманітні. Піддані платили феодалові від своїх наділів земельну дань давали дев'ятину від врожаїв зерна та від худоби, виконували 3-4-денну ручну чи з тяглом панщину. Крім того, платили десятину церкві.
Згідно з урбаріальною реформою 1767-1772 років селяни-кріпаки змушені були щороку відробляти панщину по 52 дні з тяглом або по 104 дні без тягла з кож­ного повного земельного наділу. Кріпаки повинні були ще вносити до двору нату­ральну і грошову ренту: дев'ятину з урожаю, десятину від овець та інших дрібних тварин і бджіл, десятину вина, відбувати роковину, давати коблину церкві. За випас худоби, збирання хмизу, вилов риби в Латориці селяни теж платили грішми або відбували панщину. Експлуатація посилювалась з кожним роком. Якщо у 1823 році кріпаки села відпрацювали на панщині 7048 днів і внесли готівкою від­купу 378 форинтів 45 крейцерів, то в 1835 році вони відробили 10 368 днів, нару­бали для панського двору 90 сажнів дров, заплатили 236 форинтів податку.
З кріпаками поводились дуже жорстоко. Коли селянин Д. Товт у 1800 році повернувся інвалідом з австрійської армії і не міг більше працювати на панщині, то його з родиною графський управитель вигнав з наділу і хати. Особливо тяжкою повинністю для кріпаків було перевезення дерева свош тяглом від мукачівських лісів до річки Тиси, Мукачівського замку або до іншого місця. «Минулого року,- писали селяни в 1806 році жупному управлінню,- нас вигнали на перший день різдва возити дрова до замку. Коли привезли, то були покарані, що працювали в свято. А тих, хто не повіз дрова на перший день різдва, а на другий - знов же покарали за те, що вони не виконали панського наказу і примусили ще 3 дні возити дрова, крім установленої норми».


Дивиться також інші населені пункти району:

Cучасна карта - Великі Лучки