Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Уклинський перевал і зустрічаються дві річки - Мала Пеня і Велика Пеня. Село знаходиться обабіч шосейної дороги Мукачеве-Львів, за 10 км від районного центру, на висоті 320 м над рівнем моря. З південного сходу Поляни стоїть гора Крехая, а зі сходу вона захищена горою Кичерою. На північному заході здіймається гора Лиса. Населення - 1897 чол. Полянській сільській Раді підпорядковане також село Уклин.
Поляна має багатовікову історію. Речові пам'ятки, виявлені на її території, підносяться до II тисячоліття до н. е. Вперше згадується вона ще в XII столітті як невеличке поселення пастухів.
Село поступово розросталося, займаючи все більшу і більшу територію. В 40-х роках XIII століття, коли на Закарпаття вторглися монголо-татари, Поляна, як і багато інших сіл, що знаходились на шляху їх просування, була спалена. Після навали село ще довго залишалося спустілим. Лише в XV-XVI століттях тут з'являються ознаки життя. В 1548 році Поляна була заселена вдруге.
В епоху феодалізму селянство Поляни терпіло жорстокий соціально-економічний і національний гніт, а тому часто піднімалося на боротьбу з своїми гнобителями. В XVII-XVIII століттях багато полянських селян боролось з феодалами у загонах опришків. Особливо пожвавішали виступи опришків під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. Поляна, розташована в гірській місцевості, була одним з центрів селянсько-опришківського руху на Закарпатті.
Після розпаду Угорської держави і захоплення Закарпаття австрійськими Габсбургами в кінці XVII століття становище народних мас погіршало. Тому селяни і це з більшою силою і завзяттям боролися за визволення від соціально-економічного і національного гніту. Під час визвольної війни 1703-1711 pp. полянські селяни також взялися за зброю. Вони вступали в загони куруців, які завдавали нищівних ударів по цісарських військах. Після поразки війни Габсбурги жорстоко розправилися з повстанцями. Багатьох селян було закатовано, а тих, хто залишився в живих, передано новим землевласникам.
В 1728 році австрійський імператор Карл VI віддав значну частину Закарпаття вели кому австрійському магнатові Шенборну-Бухгейму. Поляна, в якій тоді налічувалося 52 будинки й проживало 362 мешканці, теж стала його власністю і була включена до складу Мукачівсько-Чинадіївської домінії. Тут знаходилася економія, яка об'єднувала більше 10 сіл. Жителі Поляни були позбавлені землі. За дашщи 1805 року, 22 дворам належало лише 7,8 наділу. Здебільшого це були пасовища й чагарники. Згідно з урбаріальною реформою Марії-Терезії, кріпаки повинні були відробляти на панщині за ці наділи 806 днів без тягла або 403 дні з тяглом кожного року, сплачувати натуральний та грошовий оброки. Так, у 1815 році вони внесли 22 форинти податку, здали в рахунок дев'ятини 11 кобликів кукурудзи, 9 кобликів картоплі, 780 снопів вівса тощо.
Селянське господарство було дрібним, мало натуральний характер. У селян по вистачало землі, худоби, тому вони ледве животіли. Та й наявна земля часто не засівалася внаслідок відсутності тягла та насіння. Під час перепису худоби в 1830 році виявилося, що 10 селянських дворів не мали тягла, 4 господарства по мали корів, а в одному господарстві зовсім не було худоби.
Багато селянських дворів запустіли й здавалися латифундією в оренду. Тільки в 1809 році в Поляні та навколишніх селах було здано в оренду 48 таких дворів. Особливо багато горя зазнали селяни під час голодних 1787, 1817 і 1847 pp. й холерного 1831 року. Як відзначено в численних документах, вони харчувалися тоді травою, половою, корінням, а тому нерідко хворіли й помирали.
Крім панщини, натурального та грошового оброку, селяни платили великий податок на користь феодально-кріпосницької держави. Іноді податок становив 10-12 форинтів з одного селянського двору. Таку суму грошей дістати в той час селянинові було дуже важко.
Все це загострювало класові протиріччя в Поляні. Тяжке кріпосницьке гноблення породжувало масові виступи селян. Вони захоплювали поміщицьку землю, відмовлялися виконувати панщину, здавати натуральну данину тощо.
Революцію 1848-1849 pp. жителі села зустріли з піднесенням. Вони чекали від неї волі, землі, тому підтримували революційні загони, що діяли на Закарпатті.
Хоч революція й знищила кріпацтво, однак нужди й злиднів селяни не позбавилися, бо за т. зв. комасаціями 60-70 pp. поміщики ще більше їх обезземелили. В зв'язку з цим боротьба бідноти проти гнобителів не
Поляна
Сторінка 1 з 6
Поляна - село, центр сільської Ради. Розташована в невеличкій вузькій долині, оточеній майже з усіх боків лісами. В околицях Поляни починається Поляна має багатовікову історію. Речові пам'ятки, виявлені на її території, підносяться до II тисячоліття до н. е. Вперше згадується вона ще в XII столітті як невеличке поселення пастухів.
Село поступово розросталося, займаючи все більшу і більшу територію. В 40-х роках XIII століття, коли на Закарпаття вторглися монголо-татари, Поляна, як і багато інших сіл, що знаходились на шляху їх просування, була спалена. Після навали село ще довго залишалося спустілим. Лише в XV-XVI століттях тут з'являються ознаки життя. В 1548 році Поляна була заселена вдруге.
В епоху феодалізму селянство Поляни терпіло жорстокий соціально-економічний і національний гніт, а тому часто піднімалося на боротьбу з своїми гнобителями. В XVII-XVIII століттях багато полянських селян боролось з феодалами у загонах опришків. Особливо пожвавішали виступи опришків під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. Поляна, розташована в гірській місцевості, була одним з центрів селянсько-опришківського руху на Закарпатті.
Після розпаду Угорської держави і захоплення Закарпаття австрійськими Габсбургами в кінці XVII століття становище народних мас погіршало. Тому селяни і це з більшою силою і завзяттям боролися за визволення від соціально-економічного і національного гніту. Під час визвольної війни 1703-1711 pp. полянські селяни також взялися за зброю. Вони вступали в загони куруців, які завдавали нищівних ударів по цісарських військах. Після поразки війни Габсбурги жорстоко розправилися з повстанцями. Багатьох селян було закатовано, а тих, хто залишився в живих, передано новим землевласникам.
В 1728 році австрійський імператор Карл VI віддав значну частину Закарпаття вели кому австрійському магнатові Шенборну-Бухгейму. Поляна, в якій тоді налічувалося 52 будинки й проживало 362 мешканці, теж стала його власністю і була включена до складу Мукачівсько-Чинадіївської домінії. Тут знаходилася економія, яка об'єднувала більше 10 сіл. Жителі Поляни були позбавлені землі. За дашщи 1805 року, 22 дворам належало лише 7,8 наділу. Здебільшого це були пасовища й чагарники. Згідно з урбаріальною реформою Марії-Терезії, кріпаки повинні були відробляти на панщині за ці наділи 806 днів без тягла або 403 дні з тяглом кожного року, сплачувати натуральний та грошовий оброки. Так, у 1815 році вони внесли 22 форинти податку, здали в рахунок дев'ятини 11 кобликів кукурудзи, 9 кобликів картоплі, 780 снопів вівса тощо.
Селянське господарство було дрібним, мало натуральний характер. У селян по вистачало землі, худоби, тому вони ледве животіли. Та й наявна земля часто не засівалася внаслідок відсутності тягла та насіння. Під час перепису худоби в 1830 році виявилося, що 10 селянських дворів не мали тягла, 4 господарства по мали корів, а в одному господарстві зовсім не було худоби.
Багато селянських дворів запустіли й здавалися латифундією в оренду. Тільки в 1809 році в Поляні та навколишніх селах було здано в оренду 48 таких дворів. Особливо багато горя зазнали селяни під час голодних 1787, 1817 і 1847 pp. й холерного 1831 року. Як відзначено в численних документах, вони харчувалися тоді травою, половою, корінням, а тому нерідко хворіли й помирали.
Крім панщини, натурального та грошового оброку, селяни платили великий податок на користь феодально-кріпосницької держави. Іноді податок становив 10-12 форинтів з одного селянського двору. Таку суму грошей дістати в той час селянинові було дуже важко.
Все це загострювало класові протиріччя в Поляні. Тяжке кріпосницьке гноблення породжувало масові виступи селян. Вони захоплювали поміщицьку землю, відмовлялися виконувати панщину, здавати натуральну данину тощо.
Революцію 1848-1849 pp. жителі села зустріли з піднесенням. Вони чекали від неї волі, землі, тому підтримували революційні загони, що діяли на Закарпатті.
Хоч революція й знищила кріпацтво, однак нужди й злиднів селяни не позбавилися, бо за т. зв. комасаціями 60-70 pp. поміщики ще більше їх обезземелили. В зв'язку з цим боротьба бідноти проти гнобителів не
Дивиться також інші населені пункти району: