Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В Поляні не було ніяких промислових підприємств, крім трьох цехів по розливу мінеральної води, відомої місцевим жителям уже понад 500 років тому.
Селяни називали її «Поляною квасовою» й «Лужанською» і вживали як столову воду. При це згадують грамоти угорського короля ще в 1463 році. Згодом вона почала використовуватися примітивним способом для лікування деяких захворювань шлунку. Джерела знаходились у володінні графа Шенборна, який здавав їх в оренду лихварям.
З 1842 по 1911 рік «Поляна квасова» на міжнародних конкурсах 21 раз відзначалась як одна з найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд з «Поляною квасовою» величезний попит на європейському ринку мала і «Лужанська» (з джерела біля с. Луги-Ержебет). Ця вода теж удостоєна багатьох дипломів і відзнак.
Цехи по розливу води в минулому були примітивними. Тут всі роботи викопувалися вручну. Умови праці були важкими, заробіток низьким. Орендатори наживали великі прибутки за рахунок нелюдської експлуатації робітників, які не одержували навіть спецодягу й ходили босими ногами по цеху, де валялося багато битого скла. Звичайно, внаслідок примітивності обладнання виробництва продуктивність праці була низькою. За весь 1912 рік, наприклад, всі три цехи розлили по 150-180 тис. пляшок води. Частина мешканців Поляни працювала лісорубами на Свалявському лісохімзаводі.
В 1899-1900 pp. австро-угорська реакція організувала судовий процес над євреєм Гільснером, жителем Поляни. Його було обвинувачено у вбивстві з ритуальною метою дівчинки А. Грузової. Цей процес зустрів рішучий осуд передової громадськості і був зірваний.
Важке соціально-економічне становище селян, політичне безправ'я, мадьяризація в галузі освіти і культури вели до посилення еміграції за кордон.
На початку XX століття в Поляні існувала початкова школа, заснована ще в минулому столітті, викладання в якій проводилося тільки угорською мовою, незрозумілою більшості селянських дітей.
Під час першої світової війни, в середині жовтня 1914 року, російські війська дійшли до Сваляви й Уклина. Поляна опинилася на лінії фронту, і розорення та пограбування селян австрійськими військами різко посилилися, що породило ще більше загострення класових протиріч.
Особливо енергійними стали виступи трудящих села проти гнобителів під впливом перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. В березні 1919 року, коли на Закарпатті перемогла Радянська влада, трудящі Поляни утворили Раду, яка почала перетворювати в життя рішення Радянського уряду Угорщини. Жителі села боролися за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
В кінці квітня 1919 року Поляна була окупована чехословацькими військами, а Радянська влада повалена. Незважаючи на воєнний стан, запроваджений окупантами, боротьба проти соціального гноблення не згасала.
Революційними виступами трудящих стали керувати комуністи. В 1922 році в селі була створена місцева організація КПЧ, до складу якої входили комуністи
Ф. Тацей (керівник організації), М. Тацей, М. Куля, О. Контраш, І. Бамбушкар, Д. Куцкір. З цього часу боротьба бідноти Поляни проти експлуататорів стає більш організованою й цілеспрямованою.
Велику роль у піднесенні свідомості мешканців села відігравали комуністичні газети «Карпатська правда» та «Munkas ujsag». Чехословацька жандармерія проводила обшуки і конфісковувала ці видання, всіляко перешкоджаючи їх розповсюдженню. Один з таких обшуків був проведений жандармерією в Поляні у травні 1921 року.
І в 20-х роках становище жителів Поляни не поліпшилось. Трудящі, як і раніше, жили в тісних і темних хатах, покритих соломою. «Ліжка були збиті з дощок, покладених на чотири колики, що були забиті в землю. Подушок і ковдр не було. Спали в одязі, в якому ходили щоденно, вкривалися піджаками. На таке ліжко мостили лушпиння з квасолі, вівсяну солому і кілька ганчірок із старої одежі»,- згадує старий житель Поляни Ю. Ф. Цимболинець.
Економічна криза 1921 року погіршила становище жителів Поляни. Посилилися злидні й безробіття. Особливо це спостерігалося на Свалявському лісохімзаводі, де працювало багато полянців. Господарі заводу довели робітників до зубожіння. За важку працю на шкідливих для здоров'я ділянках платили лише по 16-19 крон. Цих грошей при постійно зростаючій дорожнечі вистачало тільки на те, щоб робітник з родиною не вмер з голоду. Тому нові й нові соціальні конфлікти піалахують тут. Боячись виступів трудящих, власті пильно стежили за комуністами. забороняли їм проводити мітинги й збори. Як повідомляла газета «Rude prav», на 16 липня
Поляна
Сторінка 2 з 6
припинялась. В 1872 роді, наприклад, селяни підпалили хліб, який належав полянському попові. Збитки від пожежі становили 1200 форинтів.В Поляні не було ніяких промислових підприємств, крім трьох цехів по розливу мінеральної води, відомої місцевим жителям уже понад 500 років тому.
З 1842 по 1911 рік «Поляна квасова» на міжнародних конкурсах 21 раз відзначалась як одна з найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд з «Поляною квасовою» величезний попит на європейському ринку мала і «Лужанська» (з джерела біля с. Луги-Ержебет). Ця вода теж удостоєна багатьох дипломів і відзнак.
Цехи по розливу води в минулому були примітивними. Тут всі роботи викопувалися вручну. Умови праці були важкими, заробіток низьким. Орендатори наживали великі прибутки за рахунок нелюдської експлуатації робітників, які не одержували навіть спецодягу й ходили босими ногами по цеху, де валялося багато битого скла. Звичайно, внаслідок примітивності обладнання виробництва продуктивність праці була низькою. За весь 1912 рік, наприклад, всі три цехи розлили по 150-180 тис. пляшок води. Частина мешканців Поляни працювала лісорубами на Свалявському лісохімзаводі.
В 1899-1900 pp. австро-угорська реакція організувала судовий процес над євреєм Гільснером, жителем Поляни. Його було обвинувачено у вбивстві з ритуальною метою дівчинки А. Грузової. Цей процес зустрів рішучий осуд передової громадськості і був зірваний.
Важке соціально-економічне становище селян, політичне безправ'я, мадьяризація в галузі освіти і культури вели до посилення еміграції за кордон.
На початку XX століття в Поляні існувала початкова школа, заснована ще в минулому столітті, викладання в якій проводилося тільки угорською мовою, незрозумілою більшості селянських дітей.
Під час першої світової війни, в середині жовтня 1914 року, російські війська дійшли до Сваляви й Уклина. Поляна опинилася на лінії фронту, і розорення та пограбування селян австрійськими військами різко посилилися, що породило ще більше загострення класових протиріч.
Особливо енергійними стали виступи трудящих села проти гнобителів під впливом перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. В березні 1919 року, коли на Закарпатті перемогла Радянська влада, трудящі Поляни утворили Раду, яка почала перетворювати в життя рішення Радянського уряду Угорщини. Жителі села боролися за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
В кінці квітня 1919 року Поляна була окупована чехословацькими військами, а Радянська влада повалена. Незважаючи на воєнний стан, запроваджений окупантами, боротьба проти соціального гноблення не згасала.
Революційними виступами трудящих стали керувати комуністи. В 1922 році в селі була створена місцева організація КПЧ, до складу якої входили комуністи
Ф. Тацей (керівник організації), М. Тацей, М. Куля, О. Контраш, І. Бамбушкар, Д. Куцкір. З цього часу боротьба бідноти Поляни проти експлуататорів стає більш організованою й цілеспрямованою.
Велику роль у піднесенні свідомості мешканців села відігравали комуністичні газети «Карпатська правда» та «Munkas ujsag». Чехословацька жандармерія проводила обшуки і конфісковувала ці видання, всіляко перешкоджаючи їх розповсюдженню. Один з таких обшуків був проведений жандармерією в Поляні у травні 1921 року.
І в 20-х роках становище жителів Поляни не поліпшилось. Трудящі, як і раніше, жили в тісних і темних хатах, покритих соломою. «Ліжка були збиті з дощок, покладених на чотири колики, що були забиті в землю. Подушок і ковдр не було. Спали в одязі, в якому ходили щоденно, вкривалися піджаками. На таке ліжко мостили лушпиння з квасолі, вівсяну солому і кілька ганчірок із старої одежі»,- згадує старий житель Поляни Ю. Ф. Цимболинець.
Економічна криза 1921 року погіршила становище жителів Поляни. Посилилися злидні й безробіття. Особливо це спостерігалося на Свалявському лісохімзаводі, де працювало багато полянців. Господарі заводу довели робітників до зубожіння. За важку працю на шкідливих для здоров'я ділянках платили лише по 16-19 крон. Цих грошей при постійно зростаючій дорожнечі вистачало тільки на те, щоб робітник з родиною не вмер з голоду. Тому нові й нові соціальні конфлікти піалахують тут. Боячись виступів трудящих, власті пильно стежили за комуністами. забороняли їм проводити мітинги й збори. Як повідомляла газета «Rude prav», на 16 липня
Дивиться також інші населені пункти району: