Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Разом з робітниками Сваляви трудящі Поляни дедалі активніше виступали проти своїх гнобителів. Особливо впертою була боротьба за урочище Червоний Верх. Жителі села давно хотіли випасати тут свою худобу. Було вирішено купити цю ділянку у графа Шенборна. Делегація селян вступила в переговори з управителем маєтку. Але панський прислужник відмовив їм. 28 травня 1924 року делегація повернулася з Сваляви і сповістила про результати переговорів. Тоді селяни самостійно вигнали худобу на пасовище.
У відповідь на це 30 травня в Поляні з'явилися озброєні жандарми, які загікии худобу в село і вирішили вчинити розправу над пастухами. Але на допомогу напухай збіглися селяни. Коли загін жандармів дійшов до татарського упраlunnia, близько 200 чоловік, озброєних киями, перепинили йому шлях. В сутичці було тяжко поранено Василя Біласа, сильно побито 70-річних Степана Зубровича й Івана Тацея. Розігнавши натовп, жандарми схопили 10 селян, зв'язали їх ланцюгами і відправили до ужгородської в'язниці. Серед заарештованих знаходилися Ф. Тацей, Ю. Кобулей, Ф. Кандич, В. Билак, М. Цимболинець та інші. Незабаром 54 жителі Поляни стали перед судом в Ужгороді. Буржуазні власті старалися обвинуватити їх у порушенні правопорядку. Але на захист полянських селян підняли голос не тільки трудящі маси Закарпаття, але й всієї Чехословаччини. ЦК КПЧ прислав на суд адвокатів-комуністів. Тому власті ие наважились засудити всіх заарештованих. Ужгородський суд виніс рішення покарати 9 чоловік, а інших було виправдано.
Жителі села брали також участь у страйках, голодних походах, маївках. Влітку 1924 року комуністи розгорнули активну роботу по проведенню антивоєнних маніфестацій у зв'язку з десятиріччям початку першої світової війни. На цих маніфестаціях вони викривали антинародний, грабіжницький характер імперіалістичних воєн, гонку озброєнь, буржуазний пацифізм тощо.
З серпня 1924 року понад 150 жителів Поляни і присілків прибули на демонстрацію, в Сваляві. Жандарми розстріляли робітників і селян. Серед убитих був і житель Уклина (присілка Поляни) Василь Танчинець.
Трудящі Сваляви вирішили з почестями поховати Танчинця на центральному кладовищі. Це був траур не лише бідноти Уклина, але й усіх прогресивних сил Закарпаття. Власті злякалися цього похорону, адже він міг вилитися в нову хвилю протесту проти злодіянь буржуазії. Без відома робітників та сім'ї вони відвезли тіло Танчинця з Сваляви до Уклина. Щоб не допустити робітничих та селянських заворушень, жандарми провели численні арешти партійних керівників - організаторів антивоєнної демонстрації. 7 серпня були арештовані комуністи Поляни М. Астолош, П. Кондрія, М. Туряниця та інші. По селу снували патрулі, які вишукували учасників антивоєнного походу.
Незважаючи на погрози й репресії, революційна боротьба робітників і селян ие припинялася. 10 листопада 1924 року на знак солідарності з страйкарями Сваляви в Поляні припинили роботу кілька сотень лісорубів. Страйком за дорученням крайового комітету КПЧ керував депутат парламенту М. Сидоряк. Лісоруби вимагали підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. Поряд з робітниками на боротьбу за свої права піднімались і селяни. Вони виступили з вимогою скасувати екзекуції за борги. Власті вдалися до репресій. За опір жандармам при проведенні екзекуцій 15-16 грудня 1925 року 11 мешканців Поляни було засуджено до тюремного ув'язнення.
Криза 1929-1933 pp. не обминула й жителів Поляни та присілків. У квітні 1931 року лише одна свалявська фірма «Сольва» звільнила 964 робітники, в т. ч. полянських, уклинських, дисковецьких жителів - 81 чол., з яких 67 були сімейними. Звільнення робітників тривали і в наступні роки. Посилення злиднів та бідувань населення вело до зростання революційних настроїв, що сприяло піднесенню авторитету комуністичної партії. З 460 виборців у 1935 році за кандидатів у депутати до чехословацького парламенту від комуністичної партії віддали голоси 236 чоловік.
Чехословацька буржуазія проводила колонізаторську політику також і в галузі культури. В Поляні, як і раніше, працювала лише одна початкова школа для українського населення. Вона займала невелике приміщення, була погано обладнаною. В умовах тяжких злиднів селяни не мали можливості забезпечити своїх дітей одягом і взуттям, а тому навчалися лише одиниці. Зате для дітей 10 чеських чііпонгшків в 30-х роках було збудовано окрему школу. Про зневажливе ставлення буржуазних властей до освіти й культури в Поляні свідчила й сільська бібліотека, в якій нараховувалося лише 180 книг і 56 читачів (на 1280 чол. населення). Зате шинків у селі було аж б.
15 березня 1939 року війська хортистської Угорщини вступили в Поляну. Загарбники встановили жорстокий режим фашистської диктатури, знищили
Поляна
Сторінка 3 з 6
1922 року комуністи скликали мітинг робітників у Сваляві й Поляні. За три години перед відкриттям мітингу організаторів сповістили про його заборону, мотивуючи таке рішення тим, що «без достатньої гарантії непорушення порядку в конкретному випадку політичні збори в цьому окрузі не можуть бути дозволені». Разом з робітниками Сваляви трудящі Поляни дедалі активніше виступали проти своїх гнобителів. Особливо впертою була боротьба за урочище Червоний Верх. Жителі села давно хотіли випасати тут свою худобу. Було вирішено купити цю ділянку у графа Шенборна. Делегація селян вступила в переговори з управителем маєтку. Але панський прислужник відмовив їм. 28 травня 1924 року делегація повернулася з Сваляви і сповістила про результати переговорів. Тоді селяни самостійно вигнали худобу на пасовище.
У відповідь на це 30 травня в Поляні з'явилися озброєні жандарми, які загікии худобу в село і вирішили вчинити розправу над пастухами. Але на допомогу напухай збіглися селяни. Коли загін жандармів дійшов до татарського упраlunnia, близько 200 чоловік, озброєних киями, перепинили йому шлях. В сутичці було тяжко поранено Василя Біласа, сильно побито 70-річних Степана Зубровича й Івана Тацея. Розігнавши натовп, жандарми схопили 10 селян, зв'язали їх ланцюгами і відправили до ужгородської в'язниці. Серед заарештованих знаходилися Ф. Тацей, Ю. Кобулей, Ф. Кандич, В. Билак, М. Цимболинець та інші. Незабаром 54 жителі Поляни стали перед судом в Ужгороді. Буржуазні власті старалися обвинуватити їх у порушенні правопорядку. Але на захист полянських селян підняли голос не тільки трудящі маси Закарпаття, але й всієї Чехословаччини. ЦК КПЧ прислав на суд адвокатів-комуністів. Тому власті ие наважились засудити всіх заарештованих. Ужгородський суд виніс рішення покарати 9 чоловік, а інших було виправдано.
Жителі села брали також участь у страйках, голодних походах, маївках. Влітку 1924 року комуністи розгорнули активну роботу по проведенню антивоєнних маніфестацій у зв'язку з десятиріччям початку першої світової війни. На цих маніфестаціях вони викривали антинародний, грабіжницький характер імперіалістичних воєн, гонку озброєнь, буржуазний пацифізм тощо.
З серпня 1924 року понад 150 жителів Поляни і присілків прибули на демонстрацію, в Сваляві. Жандарми розстріляли робітників і селян. Серед убитих був і житель Уклина (присілка Поляни) Василь Танчинець.
Трудящі Сваляви вирішили з почестями поховати Танчинця на центральному кладовищі. Це був траур не лише бідноти Уклина, але й усіх прогресивних сил Закарпаття. Власті злякалися цього похорону, адже він міг вилитися в нову хвилю протесту проти злодіянь буржуазії. Без відома робітників та сім'ї вони відвезли тіло Танчинця з Сваляви до Уклина. Щоб не допустити робітничих та селянських заворушень, жандарми провели численні арешти партійних керівників - організаторів антивоєнної демонстрації. 7 серпня були арештовані комуністи Поляни М. Астолош, П. Кондрія, М. Туряниця та інші. По селу снували патрулі, які вишукували учасників антивоєнного походу.
Незважаючи на погрози й репресії, революційна боротьба робітників і селян ие припинялася. 10 листопада 1924 року на знак солідарності з страйкарями Сваляви в Поляні припинили роботу кілька сотень лісорубів. Страйком за дорученням крайового комітету КПЧ керував депутат парламенту М. Сидоряк. Лісоруби вимагали підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. Поряд з робітниками на боротьбу за свої права піднімались і селяни. Вони виступили з вимогою скасувати екзекуції за борги. Власті вдалися до репресій. За опір жандармам при проведенні екзекуцій 15-16 грудня 1925 року 11 мешканців Поляни було засуджено до тюремного ув'язнення.
Криза 1929-1933 pp. не обминула й жителів Поляни та присілків. У квітні 1931 року лише одна свалявська фірма «Сольва» звільнила 964 робітники, в т. ч. полянських, уклинських, дисковецьких жителів - 81 чол., з яких 67 були сімейними. Звільнення робітників тривали і в наступні роки. Посилення злиднів та бідувань населення вело до зростання революційних настроїв, що сприяло піднесенню авторитету комуністичної партії. З 460 виборців у 1935 році за кандидатів у депутати до чехословацького парламенту від комуністичної партії віддали голоси 236 чоловік.
Чехословацька буржуазія проводила колонізаторську політику також і в галузі культури. В Поляні, як і раніше, працювала лише одна початкова школа для українського населення. Вона займала невелике приміщення, була погано обладнаною. В умовах тяжких злиднів селяни не мали можливості забезпечити своїх дітей одягом і взуттям, а тому навчалися лише одиниці. Зате для дітей 10 чеських чііпонгшків в 30-х роках було збудовано окрему школу. Про зневажливе ставлення буржуазних властей до освіти й культури в Поляні свідчила й сільська бібліотека, в якій нараховувалося лише 180 книг і 56 читачів (на 1280 чол. населення). Зате шинків у селі було аж б.
15 березня 1939 року війська хортистської Угорщини вступили в Поляну. Загарбники встановили жорстокий режим фашистської диктатури, знищили
Дивиться також інші населені пункти району: