Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Назва селища пов'язується з ясеновим лісом, де пастухи знаходили затишну зимівку для овечих отар. Це підтверджується, зокрема, стародавньою печаткою Ясині, на якій зображено ясен, а під ним - пастуха та овець.
Перша письмова згадка про село датується 1555 роком. В документі зазначається, що Ясиня належить угорському феодалу Драгфі. З 1583 року село переходить у власність феодала Кароді. Феодали грабували селян, примушували їх відробляти панщину. Так, селяни повинні були щорічно здавати пану «кухонне» (яйця, сир та інші продукти), шкірки куниць, платити грошима по 4-16 пенязів, поставляти плоти для сплаву солі, виконувати різні роботи у господарстві феодала.
У 1672 році село перейшло у власність Бичківської казенної домінії, сільська община мусила сплачувати державний податок. Крім того, кожна крінацька сім'я повинна була виготовити 300 дранок, здати домінії 24 штуки сушеної риби, шкурку куниці, щотретього тижня виконувати пішу панщину, платити «гроші від волів». До другої половини XVII століття кріпаки змушені були також перевозити з соляних копалень сіль; з 1672 року жителі села стали платити гроші за перевозку солі та виготовляти домінії плоти 3.
За переписом 1720 року у Ясині налічувалось 53 двори селян-кріпаків, у користуванні яких було 138 кобликів орної землі та 216 лук. Селяни займались скотарством і частково землеробством, вони мали 49 коней, 18 волів, 60 корів, понад 770 овець тощо. На той час уже чітко визначається майнова нерівність селян. Так, сільський багатій Лукач Петрушжнич мав 2 коней, 4 корови, 200 овець, Степан Митрюк - 4 коней, 4 воли, 6 корів, 100 овець. В той же час у Федора Васкіна було тільки 20 овець, а в Івана Лукача взагалі не було худоби.
Населення зазнавало гніту і від купців-лихварів, які за безцінь скуповували у селян продукти, втридорога продавали привезені сюди товари.
Селяни Ясині неодноразово виступали проти жорстокого феодального гніту. В 1703-1711 pp. в околицях села діяли «гуцульські загони», очолені І. Пинтею, О. Микуляком, Ф. Бойком та іншими ватажками. В їх складі були і жителі села. У вересні 1703 року опришки Пинті напали поблизу Ясині на купців. Селяни активно підтримували також загоїш опришків легендарного Олекси Довбуша, що неодноразово, зокрема в 1743 і 1745 pp., бували в Ясині.
У другій половині XVIII століття провадиться німецька колонізація Ясині. Місцеве населення виганялось із власних осель та земель, які передавались колоністам. Останні користувались привілеями, призначались на різні державні посади.
Основне багатство краю - ліси належали казні. Місцевому населенню було заборонено полювати, заготовляти паливо і навіть збирати в лісах ягоди та гриби. Було введено й нові форми повинності.
В усіх селах Бичківської домінії, в т. ч. і в Ясині, замість натурального оброку вводились все зростаючі грошові побори. Замість здачі шкурки куниці селяни стали платити 3 золотих форинти, вівці - 1 форинт 20 крейцерів, замість відро
бітку женця (чоловіка чи жінки) - 3 форинти тощо. З введенням грошової ренти, кріпаки, щоб знайти засоби для сплати грошових поборів, змушені були продавати на ринку свою худобу, йти на заробітки в ліси, на регулювання річок. Щоб інтенсивніше, безпечніше сплавляти ліс по Тисі, в Ясині у 1724 році було споруджено перше водоймище - «Стебне». Наприкінці XVIII століття в околицях села на лісозаготівлях та сплаві лісу працювало 300-400 чоловік.
В першій половині XIX століття процес обезземелення і експлуатації селян посилюється. їх нещадно експлуатували управителі казенної домінії, сільські багатії, лихварі, церква. Та трудівники не мирилися з жорстоким гнітом. У 1845 році загони опришків Івана Вердюка та Івана Волощука протягом семи тижнів вч в нили 16 нападів, у т. ч. 5 на управителя казенного маєтку та орендаторів Ясині.
З часом кількість жителів села збільшується. Напередодні буржуазної революції 1848 року в Ясині налічувалось 2788 чол. населення, тобто у два з лишком рази більше, ніж у 1782 році. В селі знаходилась митна станція, продуктові склади.
На 1800 рік у Ясині діяла церковиопарафіальна школа, в якій навчалось 25 дітей.
Під час буржуазної революції 1848-1849 pp. мали місце і виступи селян Ясині. Як тільки долетіла вістка про події в Пешті, повсталі селяни підпалили католицьку церкву, стали вимагати наділення землею, щоб «...всі землі, ораниці, ниви і луги у паї них руках зостали, от которих до марта 1848 року ніяку дачку іншу крім панщини і поденщини не давали есме». У червні 1849 року каральний загін жорстоко розправився із повсталими.
Ясиня
Сторінка 1 з 7
Ясиня - селище міського типу (з 1947 року), центр селищної Ради, розташоване біля підніжжя карпатських вершин Говерла, Петрос і Близниця за 32 кілометри від Рахова. Територія Ясині становить 39 529 гектарів. Населення - 6,9 тис. чоловік. Перша письмова згадка про село датується 1555 роком. В документі зазначається, що Ясиня належить угорському феодалу Драгфі. З 1583 року село переходить у власність феодала Кароді. Феодали грабували селян, примушували їх відробляти панщину. Так, селяни повинні були щорічно здавати пану «кухонне» (яйця, сир та інші продукти), шкірки куниць, платити грошима по 4-16 пенязів, поставляти плоти для сплаву солі, виконувати різні роботи у господарстві феодала.
У 1672 році село перейшло у власність Бичківської казенної домінії, сільська община мусила сплачувати державний податок. Крім того, кожна крінацька сім'я повинна була виготовити 300 дранок, здати домінії 24 штуки сушеної риби, шкурку куниці, щотретього тижня виконувати пішу панщину, платити «гроші від волів». До другої половини XVII століття кріпаки змушені були також перевозити з соляних копалень сіль; з 1672 року жителі села стали платити гроші за перевозку солі та виготовляти домінії плоти 3.
За переписом 1720 року у Ясині налічувалось 53 двори селян-кріпаків, у користуванні яких було 138 кобликів орної землі та 216 лук. Селяни займались скотарством і частково землеробством, вони мали 49 коней, 18 волів, 60 корів, понад 770 овець тощо. На той час уже чітко визначається майнова нерівність селян. Так, сільський багатій Лукач Петрушжнич мав 2 коней, 4 корови, 200 овець, Степан Митрюк - 4 коней, 4 воли, 6 корів, 100 овець. В той же час у Федора Васкіна було тільки 20 овець, а в Івана Лукача взагалі не було худоби.
Населення зазнавало гніту і від купців-лихварів, які за безцінь скуповували у селян продукти, втридорога продавали привезені сюди товари.
Селяни Ясині неодноразово виступали проти жорстокого феодального гніту. В 1703-1711 pp. в околицях села діяли «гуцульські загони», очолені І. Пинтею, О. Микуляком, Ф. Бойком та іншими ватажками. В їх складі були і жителі села. У вересні 1703 року опришки Пинті напали поблизу Ясині на купців. Селяни активно підтримували також загоїш опришків легендарного Олекси Довбуша, що неодноразово, зокрема в 1743 і 1745 pp., бували в Ясині.
У другій половині XVIII століття провадиться німецька колонізація Ясині. Місцеве населення виганялось із власних осель та земель, які передавались колоністам. Останні користувались привілеями, призначались на різні державні посади.
Основне багатство краю - ліси належали казні. Місцевому населенню було заборонено полювати, заготовляти паливо і навіть збирати в лісах ягоди та гриби. Було введено й нові форми повинності.
В усіх селах Бичківської домінії, в т. ч. і в Ясині, замість натурального оброку вводились все зростаючі грошові побори. Замість здачі шкурки куниці селяни стали платити 3 золотих форинти, вівці - 1 форинт 20 крейцерів, замість відро
бітку женця (чоловіка чи жінки) - 3 форинти тощо. З введенням грошової ренти, кріпаки, щоб знайти засоби для сплати грошових поборів, змушені були продавати на ринку свою худобу, йти на заробітки в ліси, на регулювання річок. Щоб інтенсивніше, безпечніше сплавляти ліс по Тисі, в Ясині у 1724 році було споруджено перше водоймище - «Стебне». Наприкінці XVIII століття в околицях села на лісозаготівлях та сплаві лісу працювало 300-400 чоловік.
В першій половині XIX століття процес обезземелення і експлуатації селян посилюється. їх нещадно експлуатували управителі казенної домінії, сільські багатії, лихварі, церква. Та трудівники не мирилися з жорстоким гнітом. У 1845 році загони опришків Івана Вердюка та Івана Волощука протягом семи тижнів вч в нили 16 нападів, у т. ч. 5 на управителя казенного маєтку та орендаторів Ясині.
З часом кількість жителів села збільшується. Напередодні буржуазної революції 1848 року в Ясині налічувалось 2788 чол. населення, тобто у два з лишком рази більше, ніж у 1782 році. В селі знаходилась митна станція, продуктові склади.
На 1800 рік у Ясині діяла церковиопарафіальна школа, в якій навчалось 25 дітей.
Під час буржуазної революції 1848-1849 pp. мали місце і виступи селян Ясині. Як тільки долетіла вістка про події в Пешті, повсталі селяни підпалили католицьку церкву, стали вимагати наділення землею, щоб «...всі землі, ораниці, ниви і луги у паї них руках зостали, от которих до марта 1848 року ніяку дачку іншу крім панщини і поденщини не давали есме». У червні 1849 року каральний загін жорстоко розправився із повсталими.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква