Сторінка 4 з 7
17 березня 1939 року Ясиня була окупована військами фашистської Угорщини. Банди хортистських молодчиків жорстоко знущалися з трудящих. З перших днів фашистської окупації під нагляд поліції були взяті всі комуністи села; партійна організація змушена була піти в підпілля.
Переслідувалася українська мова, закривались школи - у Ясині залишилась тільки державна восьмикласна та 2 початкові школи у присілках Лопушанці та Свидовці з угорською мовою навчання.
Та окупантам не вдалося зломити трудящих Ясині. В донесеннях за 1941 рік районний нотаріат систематично повідомляв, що в Ясині має місце викрадання зброї, що молодь тут знаходиться під великим впливом антифашистської пропаганди.
В 1939-1940 pp. понад 100 громадян Ясині на знак протесту проти окупантів перейшли до Радянського Союзу. Багато з них у 1943 році вступило в Чехословацький корпус, який бив фашизм пліч-о-пліч з Червоною Армією. Це, зокрема, С. Бондарюк, В. Поп'юк, М. Кабалюк, М. Тафійчук. В. Поп'юк нагороджений найвищим бойовим орденом ЧССР, подвиги М. Тафійчука згадує генерал Свобода в своїх спогадах «Від Бузулука до Праги».
Комуністи села встановлюють зв'язки з ув'язненими в концентраційних таборах, що були розміщені в районі Ясині - Околи, створюють підпільні групи, які переправляли в'язнів в СРСР. Підпільники дезорганізовували в районі Ясині будівництво укріплень «лінії Арпада».
Окупанти посилюють переслідування комуністів та співчуваючих їм. Особливо непокоїло фашистів те, що саме з Ясині походив видатний революційний діяч Закарпаття О. Борканюк, який на той час знаходився в Радянському Союзі. Хортисти встановлюють за селом пильний нагляд, 5 січня 1942 року в Карпатах десантувалась група патріотів на чолі з О. Борканюком для координації дій окремих партизанських загонів та підпільних комуністичних організацій.
Та фашистам вдалося натрапити на слід патріотів. 12 лютого 1942 року в Ясин
хортпсти схопили Олексу Борканюка. Перед стратою він писав у листі до рідних: «Прожив я 41 рік. З них присвятив 20 років справі бідного народу... Наше діло справедливе, і перемога буде
нашою...». Весною 1945 року від рук фашистів
загинув і його брат Василь Борканюк.
Угорськими фашистськими окупантами було інтерновано близько 2 тис. жителів села. Майже
все єврейське населення Ясині було винищене. Та трудящі не скорилися окупантам. Влітку
1944 року, коли зі сходу в район Ясині підійшли
партизани С. А. Ковпака, багато жителів села
подавали їм допомогу продовольством, повідомляли про дії ворога.
28 вересня 1944 року радянські війська визволили присілок Лазещину та північну частину Ясині. Фашисти чинили шалений опір, оборонні позиції ворога пройшли по лінії полонина Головческа - присілок Лопушанка - висота Костирівка - присілок Свидовець - полонина Драгобрат. Запеклі бої тривали 17 діб. На цій ділянці
фронту наступав 17 окремий гвардійський стрілецький корпус генерала А. І. Гастиловича, що входив до складу 4 Українського фронту. Село визволяла 138 та 8 стрілецькі дивізії, якими командували гвардії полковники В. Є. Васильєв та Герой Радянського Союзу В. Угрюмов. Жителі села подавали братам-визволителям всіляку допомогу - проводили підрозділи радянських військ по крутих Карпатах в тил ворога, постачали продовольство, допомагали пораненим. Гуцульські хати на схилах гір перетворилися в командні пункти, штаби, пункти спостереження, перев'язочні пункти тощо. Протягом всіх 17 діб Ясиня та присілки щоденно піддавалися кількаразовим артилерійським обстрілам.
Довгожданий день визволення настав 14 жовтня 1944 року. У боях за Ясиню віддали своє життя 413 радянських воїнів. Жителі села свято шанують їх пам'ять. До лав Червоної Армії добровільно стало понад 300 жителів села. 30 з них смертю героїв полягли на полі бою.
Зразу після визволення було обрано Народний комітет Ясині, який очолив проведення ряду докорінних перетворень. На Перший з'їзд Народних комітетів Закарпатської України жителі Ясині послали комуністів В. Копанчука, А. Білусяка, М. Молдавчук, М. Поповича та інших. Разом з усіма делегатами вони одностайно схвалили рішення про возз'єднання краю з Радянською Україною. Пізніше все доросле населення підписало Маніфест з'їзду.
Підступаючи, фашисти зробили все, щоб паралізувати життя села. Вони знищили лісопильні заводи, де працювало понад 500 робітників, спалили майже всі будинки в центрі села, зруйнували залізничну станцію, підірвали мости. Населення опинилося без палива і хліба. За рішенням Військової Ради 4 Українського Фронту в село для безплатного розподілу між сім'ями
Дивиться також інші населені пункти району: