Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
неспроможною вести своє господарство. За переписом 1900 року з 3454 чол. самодіяльного населення 1439 чол. були зайняті в сільському господарстві, 219 - у ремісничому виробництві, 150 - в торгівлі тощо. Крім того, в селі було 255 робітників-поденників, і58 слуг, 330 чол., які ходили на сезонні заробітки.
В кінці XIX - на початку XX століття у зв'язку зі зростом на внутрішньому ринку Австро-Угорщини та за кордоном попиту на ліс, у Ясині було проведено роботи по регуляції річок Чорної Тиси та Лазещини, а також їх приток Довжани, Тищори, Сухого, Стебного та Лопушанки, споруджено греблі. Почалась хижацька вирубка та транспортування лісу. Транспортування деревини йшло по річці Тисі та по залізниці.
На початку XX століття в Ясині провадились роботи по розвідці нафти. Було навіть створено австро-німецьку фірму «Ясінер петролеум гезельпіафт», але пошуки були марними. Тоді ж виникає кредитне товариство, яке приносить прибутки місцевим багатіям і одночасно приводить до дальшого зубожіння основної маси населення.
Важким було становище трудівників Ясині. Мізерного заробітку ледве вистачало на прохарчування. Жахливими були житлові умови селян. Вони тулились у малих хатинах-колибах без димарів, з маленькими віконцями, разом з худобою. Відсутність охорони здоров'я приводила до частих захворювань, високої смертності. Так, у 1870 році в Ясині народилось 172, а померло 160 дітей, у 1908 році - відповідно 455 і 2406.
Населення Ясині не мирилося з жорстокою експлуатацією. У 1908 році оголосили страйк пастухи, вони вимагали підвищення заробітної плати. Не діждавшись задоволення своєї вимоги, вони залишили худобу на полонині без догляду Багатії змушені були самі піти за худобою.
Значно збільшилась кількість населення Ясині. На 1909 рік у селі та присілках проживало понад 10 тис. чол., у т. ч. понад 7 тис. українців, а решта - угорці німці тощо.
Незадовільною була справа народної освіти. Крім двокласної церков попа рафіальної школи, навчання в якій велося українською мовою, у 1882 році в Ясині була заснована державна чотирьохкласна початкова школа з угорською мовою навчання. У 1907 році їх відвідувало всього 118 учнів.
В пошуках кращої долі немало жителів Ясині виїхало за кордон. Та їх сподідівання не справдились.
Трудящі Ясині споконвіку прагнули до возз'єднання з українським і російським народами, постійно боролися проти своїх поневолювачів. У жовтні 1914 року трудівники села по-братерському вітали простих російських солдатів, що в складі підрозділів російської армії увійшли в Ясиию. За симпатії до росіян австро-угорські окупаційні власті жорстоко розправилися з селянами після відступу російських військ. 150 жителів Ясині було заарештовано, 65 з них - засуджено до страти через повішення. Пізньої осені 1914 року, коли за селом ще гриміли гармати, кати повісили перших засуджених: Леся Чуфещука, Дмитра Бронтерюка, Миколу Стеблюка, Юрія Чеваша, Миколу Струтинського. Боячись вибуху народного гніву, окупанти замінили іншим 60 селянам смертну кару тюремним ув'язненням.
Під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції боротьба трудящих- за своє визволення посилилась.
Активну участь у боротьбі за владу Рад взяли, зокрема, колишні військовополонені, що повернулися з Росії. Серед активних борців за нове життя були Микола Чайковський, Василь Дячук та Василь Борканюк, що воювали на фронтах громадянської війни в Радянській Росії і там стали членами більшовицької партії.
Та на перешкоді революційній боротьбі трудящих стали місцеві українські буржуазні націоналісти - колишній австрійський офіцер С. Клочурак, власник лісопилки В. Клемпуш, куркулі І. Тулайдан, М. Гринюк та інші. 9 листопада 1918 року вони проголосили в Ясині не більше й не менше як утворення «Гуцульської республіки», з «верховним органом» - «Гуцульською радою», куди увійшла куркульська верхівка села. Члени «Гуцульської ради», орієнтуючись на буржуазно-націоналістичну Західно-Українську народну республіку (ЗУНР), намагалися потягнути за собою і народні маси, наносячи цим самим велику шкоду боротьбі трудящих Закарпаття за возз'єднання з усім українським народом. Куркульська «Гуцульська рада» не здійснила (і не могла здійснити) ніяких соціальних перетворень, нічого не зробила, щоб покращити становище сільської бідноти. Зрозуміло, що серед трудівників Ясині вона не користувалася ніяким авторитетом. Єдине, що зробили проводирі «Гуцульської республіки»,-це здійснили безславний «військовий похід» з метою «розширення» володінь «республіки» вниз по течії Тиси. Пізніше окремі члени «Гуцульської ради» в складі петлюрівських банд брали участь у боротьбі проти Червоної Армії.
Ясиня
Сторінка 2 з 7
Після скасування кріпацтва становище селян Ясині майже не покращало. Все більше земельних угідь зосереджувалося в руках сільських багатіїв, в той час як основна маса селян задихалась від безземелля, була В кінці XIX - на початку XX століття у зв'язку зі зростом на внутрішньому ринку Австро-Угорщини та за кордоном попиту на ліс, у Ясині було проведено роботи по регуляції річок Чорної Тиси та Лазещини, а також їх приток Довжани, Тищори, Сухого, Стебного та Лопушанки, споруджено греблі. Почалась хижацька вирубка та транспортування лісу. Транспортування деревини йшло по річці Тисі та по залізниці.
На початку XX століття в Ясині провадились роботи по розвідці нафти. Було навіть створено австро-німецьку фірму «Ясінер петролеум гезельпіафт», але пошуки були марними. Тоді ж виникає кредитне товариство, яке приносить прибутки місцевим багатіям і одночасно приводить до дальшого зубожіння основної маси населення.
Важким було становище трудівників Ясині. Мізерного заробітку ледве вистачало на прохарчування. Жахливими були житлові умови селян. Вони тулились у малих хатинах-колибах без димарів, з маленькими віконцями, разом з худобою. Відсутність охорони здоров'я приводила до частих захворювань, високої смертності. Так, у 1870 році в Ясині народилось 172, а померло 160 дітей, у 1908 році - відповідно 455 і 2406.
Населення Ясині не мирилося з жорстокою експлуатацією. У 1908 році оголосили страйк пастухи, вони вимагали підвищення заробітної плати. Не діждавшись задоволення своєї вимоги, вони залишили худобу на полонині без догляду Багатії змушені були самі піти за худобою.
Значно збільшилась кількість населення Ясині. На 1909 рік у селі та присілках проживало понад 10 тис. чол., у т. ч. понад 7 тис. українців, а решта - угорці німці тощо.
Незадовільною була справа народної освіти. Крім двокласної церков попа рафіальної школи, навчання в якій велося українською мовою, у 1882 році в Ясині була заснована державна чотирьохкласна початкова школа з угорською мовою навчання. У 1907 році їх відвідувало всього 118 учнів.
В пошуках кращої долі немало жителів Ясині виїхало за кордон. Та їх сподідівання не справдились.
Трудящі Ясині споконвіку прагнули до возз'єднання з українським і російським народами, постійно боролися проти своїх поневолювачів. У жовтні 1914 року трудівники села по-братерському вітали простих російських солдатів, що в складі підрозділів російської армії увійшли в Ясиию. За симпатії до росіян австро-угорські окупаційні власті жорстоко розправилися з селянами після відступу російських військ. 150 жителів Ясині було заарештовано, 65 з них - засуджено до страти через повішення. Пізньої осені 1914 року, коли за селом ще гриміли гармати, кати повісили перших засуджених: Леся Чуфещука, Дмитра Бронтерюка, Миколу Стеблюка, Юрія Чеваша, Миколу Струтинського. Боячись вибуху народного гніву, окупанти замінили іншим 60 селянам смертну кару тюремним ув'язненням.
Під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції боротьба трудящих- за своє визволення посилилась.
Активну участь у боротьбі за владу Рад взяли, зокрема, колишні військовополонені, що повернулися з Росії. Серед активних борців за нове життя були Микола Чайковський, Василь Дячук та Василь Борканюк, що воювали на фронтах громадянської війни в Радянській Росії і там стали членами більшовицької партії.
Та на перешкоді революційній боротьбі трудящих стали місцеві українські буржуазні націоналісти - колишній австрійський офіцер С. Клочурак, власник лісопилки В. Клемпуш, куркулі І. Тулайдан, М. Гринюк та інші. 9 листопада 1918 року вони проголосили в Ясині не більше й не менше як утворення «Гуцульської республіки», з «верховним органом» - «Гуцульською радою», куди увійшла куркульська верхівка села. Члени «Гуцульської ради», орієнтуючись на буржуазно-націоналістичну Західно-Українську народну республіку (ЗУНР), намагалися потягнути за собою і народні маси, наносячи цим самим велику шкоду боротьбі трудящих Закарпаття за возз'єднання з усім українським народом. Куркульська «Гуцульська рада» не здійснила (і не могла здійснити) ніяких соціальних перетворень, нічого не зробила, щоб покращити становище сільської бідноти. Зрозуміло, що серед трудівників Ясині вона не користувалася ніяким авторитетом. Єдине, що зробили проводирі «Гуцульської республіки»,-це здійснили безславний «військовий похід» з метою «розширення» володінь «республіки» вниз по течії Тиси. Пізніше окремі члени «Гуцульської ради» в складі петлюрівських банд брали участь у боротьбі проти Червоної Армії.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква