Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території села виявлено залишки старослов'янського городища IX-XI століть. За твердженням угорського літописця Аноніма, на місці Варів ще до приходу угорців був дерев'яний замок Боршо, в якому проживали підлеглі східнослов'янського князя Салана. У 826 році після триденної облоги замком оволоділи угорці. Населений пункт, що виник тут, був значним для того часу; він став центром старослов'янського замково-територіального утворення - жупи, яка мала ту ж назву. Після татарської навали 1241 року замок став занепадати; жупа одержала
нову слов'янську назву - Берег. В пізніший період ця місцевість заселяється угорцями, село зростає і одержує іншу назву - Вари.
В середині XIV століття село стало власністю королеви Єлизавети; грамотою 1354 року йому надаються привілеї на володіння землями та лісами, на самоуправління і суд; на той час такі права мали тільки великі міста. Серед інших привілеїв жителі Варів дістали право мати млин. Розвивається землеробство, свинарство; табуни свиней для випасу на жолудях селяни виганяли аж у ліси між Іршавою та потоком Шуго. В 1463 році феодал Іршави, Ілошваї, який вважав ці ліси своїми, наказав взяти за це з жителів Варів податок - десятину.
В XV столітті власники села часто мінялись. У 1458 році Вари, як королівська власність, були віддані Мукачівському замку, на користь якого селяни і виконували феодальні повинності.
З часом кріпосницький гніт посилюється. Селяни змушені були платити все більші податки та виконувати все зростаючі повинності. Жителі Варів взяли активну участь у селянському повстанні під проводом Дєрдя Дожі. В 1514 році село стало місцем воєнних сутичок. Ополчення мармороеьких феодалів пограбувало й спустошило Вари.
Після поразки повстання становище селян погіршується. Замок дедалі збільшує повинності, порушуючи раніш отримані привілеї, намагається перетворити міщан у звичайних кріпаків. Тому селяни Варів стали добиватись підтвердження наданих їм привілеїв. У 1525 році Вари дістали підтверджувальну грамоту на привілеї. В 1573 році жителі Варів були звільнені від сплати дорожніх і мостових мит на всій території Угорщини. Вже наприкінці XVI століття при реформатській церкві провадилось навчання грамоті.
Під час турецько-австрійської війни в 1566 році татарські орди, проходячи через Вари, зруйнували село; 38 кріпацьких сімей було забрано в полон. Хоч Вари і зазнавали частих руйнувань від рук напасників, все ж у XVI-ХVІІ століттях вони були одним з найбільших населених пунктів Березької жупи. За переписом 1645 року, в селі налічувалось 109 кріпацьких родин з тяглом (кіньми або волами), 61 без тягла, 29 вдовиць, 30 слуг, 25 наймитів з хатою, але без землі.
В середині XVII століття Вари разом з усією Мукачівською домінією стають власністю трансільванських князів Ракоці. Під час війни Трансільванії з Польщею польські війська, що вдерлись сюди в 1657 році, серед інших населених пунктів ущент зруйнували також і Вари. У 1661 році село зазнало спустошливого набігу турків.
У Варах значного розвитку набрало ремісництво, зокрема вичинка шкір та шевський промисел. Уже в 1676 році шевці міста добилися привілею на створення свого цеху, якому давалось право внутрішнього самоуправління - виборів старости цеху, прийому та виключення з цеху майстрів, визначення правил внутрішнього життя. У 1675 році Вари дістають від Софії Баторі за 100 форинтів млин на річці Боржаві.
На 1699 рік у Варах було 137 кріпацьких родин, що мали земельні наділи, за користування якими належало сплачувати 194 форинти податку. Весь щорічний грошовий податок села становив 1700 форинтів. Крім того, селяни змушені були платити з посівів дев'ятину пану та десятину королю, доставляти щорічно в маєток пана десять корів, обробляти поміщицькі поля і виноградники, ловити пану рибу, утримувати в порядку дороги і мости, платити десятину з худоби тощо. Село належало до Мукачівської домінії, на користь якої і викопувались усі ці повинності.
Вари та сусідні села стали центром, де зародилось повстання проти габсбургської монархії, в якому спільно виступило угорське і українське населення. Повстання почалось 21 травня 1703 року; його очолив вихідець із сусіднього села Торпа - Томаш Есе. Згодом на чолі повстання став Ференц II Ракоці: до лав його армії із Варів пішло 60 куруців.
Після поразки повстання, коли Ференц II Ракоці був позбавлений усіх своїх маєтків, Вари перейшли до казенних володінь; у 1728 році село в складі всієї Мукачівської домінії було подароване австрійському графу Шенборну. Прагнучи збільшити зиски, нові власники сприяли розвиткові ремесла і торгівлі. У 1734 році Шенборн дозволив проводити в селі 6 ярмарків на рік. Разом з тим права селян на прибутки від торгівлі і ремесла були обмежені, а
Вари
Сторінка 1 з 6
Вари - село, центр сільської Ради, розташоване при впадінні ріки Боржави в Тису, за 11 км на південь від Берегового. Населення - 3114 чоловік. нову слов'янську назву - Берег. В пізніший період ця місцевість заселяється угорцями, село зростає і одержує іншу назву - Вари.
В середині XIV століття село стало власністю королеви Єлизавети; грамотою 1354 року йому надаються привілеї на володіння землями та лісами, на самоуправління і суд; на той час такі права мали тільки великі міста. Серед інших привілеїв жителі Варів дістали право мати млин. Розвивається землеробство, свинарство; табуни свиней для випасу на жолудях селяни виганяли аж у ліси між Іршавою та потоком Шуго. В 1463 році феодал Іршави, Ілошваї, який вважав ці ліси своїми, наказав взяти за це з жителів Варів податок - десятину.
В XV столітті власники села часто мінялись. У 1458 році Вари, як королівська власність, були віддані Мукачівському замку, на користь якого селяни і виконували феодальні повинності.
З часом кріпосницький гніт посилюється. Селяни змушені були платити все більші податки та виконувати все зростаючі повинності. Жителі Варів взяли активну участь у селянському повстанні під проводом Дєрдя Дожі. В 1514 році село стало місцем воєнних сутичок. Ополчення мармороеьких феодалів пограбувало й спустошило Вари.
Після поразки повстання становище селян погіршується. Замок дедалі збільшує повинності, порушуючи раніш отримані привілеї, намагається перетворити міщан у звичайних кріпаків. Тому селяни Варів стали добиватись підтвердження наданих їм привілеїв. У 1525 році Вари дістали підтверджувальну грамоту на привілеї. В 1573 році жителі Варів були звільнені від сплати дорожніх і мостових мит на всій території Угорщини. Вже наприкінці XVI століття при реформатській церкві провадилось навчання грамоті.
Під час турецько-австрійської війни в 1566 році татарські орди, проходячи через Вари, зруйнували село; 38 кріпацьких сімей було забрано в полон. Хоч Вари і зазнавали частих руйнувань від рук напасників, все ж у XVI-ХVІІ століттях вони були одним з найбільших населених пунктів Березької жупи. За переписом 1645 року, в селі налічувалось 109 кріпацьких родин з тяглом (кіньми або волами), 61 без тягла, 29 вдовиць, 30 слуг, 25 наймитів з хатою, але без землі.
В середині XVII століття Вари разом з усією Мукачівською домінією стають власністю трансільванських князів Ракоці. Під час війни Трансільванії з Польщею польські війська, що вдерлись сюди в 1657 році, серед інших населених пунктів ущент зруйнували також і Вари. У 1661 році село зазнало спустошливого набігу турків.
У Варах значного розвитку набрало ремісництво, зокрема вичинка шкір та шевський промисел. Уже в 1676 році шевці міста добилися привілею на створення свого цеху, якому давалось право внутрішнього самоуправління - виборів старости цеху, прийому та виключення з цеху майстрів, визначення правил внутрішнього життя. У 1675 році Вари дістають від Софії Баторі за 100 форинтів млин на річці Боржаві.
На 1699 рік у Варах було 137 кріпацьких родин, що мали земельні наділи, за користування якими належало сплачувати 194 форинти податку. Весь щорічний грошовий податок села становив 1700 форинтів. Крім того, селяни змушені були платити з посівів дев'ятину пану та десятину королю, доставляти щорічно в маєток пана десять корів, обробляти поміщицькі поля і виноградники, ловити пану рибу, утримувати в порядку дороги і мости, платити десятину з худоби тощо. Село належало до Мукачівської домінії, на користь якої і викопувались усі ці повинності.
Вари та сусідні села стали центром, де зародилось повстання проти габсбургської монархії, в якому спільно виступило угорське і українське населення. Повстання почалось 21 травня 1703 року; його очолив вихідець із сусіднього села Торпа - Томаш Есе. Згодом на чолі повстання став Ференц II Ракоці: до лав його армії із Варів пішло 60 куруців.
Після поразки повстання, коли Ференц II Ракоці був позбавлений усіх своїх маєтків, Вари перейшли до казенних володінь; у 1728 році село в складі всієї Мукачівської домінії було подароване австрійському графу Шенборну. Прагнучи збільшити зиски, нові власники сприяли розвиткові ремесла і торгівлі. У 1734 році Шенборн дозволив проводити в селі 6 ярмарків на рік. Разом з тим права селян на прибутки від торгівлі і ремесла були обмежені, а
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь
- Косини