Сторінка 2 з 6
повинності збільшені. В той період цехи часто скаржились жупним зборам і королю на утиски з боку домінії. Після ряду скарг жупні збори в 1761 році підтвердили привілеї шевського цеху. Та утиски з бику домініального
управління не припинялись.
На 1775 рік у Варах налічувалось 1230 жителів, у т. ч. дворян - 61, цехових майстрів - 2, селян-кріпаків з землею - 144, желярів - 58, військових - 2, службовців - 33. На той час у селі було 4 вулиці, 237 будинків.
Чим далі права жителів села обмежуються, повинності селян зростають. У 1812 році на суді знову були переглянуті умови угоди між Варами і домінією. За новою угодою із 209 кріпацьких дворів село сплачувало 168 форинтів податку.
Показово, що староста та 6 членів місцевого управління від податку звільнялись. Крім того, в рахунок панщини село платило 416 форинтів. Поміщику належали прибутки від корчми, забою худоби, помелу зерна (в селі було два водяні млини), мита з моста тощо. Крім того, поміщик мав право ревізії та відміни рішень сільського представництва.
У 1812 році закріпачене населення Варів налічувало 1370 чоловік, у т. ч. селян із землею - 249, піджелярів - 40. У березні 1839 року жителі Варів та інших навколишніх сіл звернулись до муніципальної комісії Березької жупи із скаргою, В якій просили, щоб Шенборн звільнив їх від повинностей за викуп.
Населення Варів активно відгукнулось на революцію 1848-1849 років. Як тільки стало відомо про створення Національної гвардії, 17 березня 1848 року у Варах почалося формування загону добровольців, в армію Кошута пішли десятки селян добровольців. Близько десяти жителів села за участь у революції були кинуті австрійськими властями до в'язниці.
Після поразки революції гніт та визискування селян посилюються. Зростає податковий тягар, що не могло не викликати опору селян. Так, наприклад, у
1859 році селянин Гашнар Дем'ян прогнав зі свого подвір'я екзекутора, за що був притягнутий до суду
З часом село зростає, на 1862 рік кількість його населення досягла 2160 чоловік. У селі працювало 60 ремісників та торговців, у т. ч. 6 ковалів, 6 шевців, 3 столяри, 4 кравці тощо. Та у 80-х роках XIX століття через епідемії та внаслідок еміграції знедоленої бідноти до країн Європи і в Америку чисельність жителів Варів зменшується, в 1881 році вона становила 1948 чоловік.
У зв'язку з швидким розвитком промисловості у великих містах Угорщини, ремесло Варів не витримує конкуренції і занепадає. Населення села стає переважно землеробським.
За переписом 1900 року, тут налічувалось 523 будинки, проживало 2475 чоловік. Із 293 сільських господарств 65 були малоземельними, 12 половинниками, 350 селян взагалі не мали своєї землі і працювали у куркулів та поміщика по найму. Отже, на той час склався значний прошарок сільського пролетаріату та напівпролетаріату. Про швидкий процес обезземелення селян Варів у другій половині XIX - початку XX століття свідчить, зокрема, той факт, що берегівські банкіри і підприємці у 1909 році скупили в селі 280 дрібних ділянок розміром від 100 до 900 квадратних сажнів. Для Варів характерною була надзвичайна розпиленість земельних ділянок, що склалась протягом століть шляхом поділу селянських господарств на все дрібніші - 7000 кадастральних гольдів землі, що були у власності села, ділились на 10 тис. малесеньких ділянок. Облік землі був надзвичайно заплутаним; «земельну книгу» Варів довелося укладати понад 10 років (з 1898 по 1909 pp.).
У зв'язку зі збільшенням поголів'я худоби для села все гострішою ставала проблема пасовиськ. Щоб збільшити їх площу та убезпечити село від частих повеней, наприкінці XIX століття була споруджена велика земляна дамба і прокопане нове штучне русло Боржави. Старе ж русло, яке йшло через село, стало зватися Мертва Боржава.
Сільські власті не впорядкували виниклої водойми, влітку вода в ній псувалась, озеро стало розсадником інфекційних хвороб. За літо 1893 року від захворювань та голоду померло 150 дітей. На прохання упорядкувати озеро жупне водорегуляційне товариство відповіло, що бідняки села не варті тих затрат, яких вимагає упорядкування. У 1904 році через Боржаву на село Четове було побудовано залізобетонний міст. У селі була створена господарська спілка, в якій верховодили багатії.
На початку XX століття становище сільської бідноти погіршується. Позбавлена роботи в селі, вона шукала заробітків на виноградниках Берегового, в поміщицьких маєтках Угорщини, де селянам платили по 25-30 жалюгідних крейцерів на день. Щоб тримати трудівників у покорі, в 1897 році у Варах було відкрите жандармське відділення з 6 жандармами.
Не тільки злидні, а й темрява та неуцтво гнітили селян. У 1900 році майже половина жителів села була неграмотною. Решта ж могла тільки читати іі писати.
Дивиться також інші населені пункти району: