Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вари

повин­ності збільшені. В той період цехи часто скаржи­лись жупним зборам і королю на утиски з боку домінії. Після ряду скарг жупні збори в 1761 році підтвердили привілеї шевського цеху. Та утиски з бику домініального
управління не припинялись.
На 1775 рік у Варах налічувалось 1230 жителів, у т. ч. дворян - 61, цехових майстрів - 2, селян-кріпаків з землею - 144, желярів - 58, військових - 2, службовців - 33. На той час у селі було 4 вулиці, 237 будинків.
Чим далі права жителів села обмежуються, повинності селян зростають. У 1812 році на суді знову були переглянуті умови угоди між Варами і домінією. За новою угодою із 209 кріпацьких дворів село сплачувало 168 форинтів податку.
Показово, що староста та 6 членів місцевого управління від податку звільня­лись. Крім того, в рахунок панщини село платило 416 форинтів. Поміщику належа­ли прибутки від корчми, забою худоби, помелу зерна (в селі було два водяні мли­ни), мита з моста тощо. Крім того, поміщик мав право ревізії та відміни рішень сільського представництва.
У 1812 році закріпачене населення Варів налічувало 1370 чоловік, у т. ч. селян із землею - 249, піджелярів - 40. У березні 1839 року жителі Варів та інших навколишніх сіл звернулись до муніципальної комісії Березької жупи із скаргою, В якій просили, щоб Шенборн звільнив їх від повинностей за викуп.
Населення Варів активно відгукнулось на революцію 1848-1849 років. Як тільки стало відомо про створення Національної гвардії, 17 березня 1848 року у Варах почалося формування загону добровольців, в армію Кошута пішли десятки селян добровольців. Близько десяти жителів села за участь у революції були кинуті австрійськими властями до в'язниці.
Після поразки революції гніт та визискування селян посилюються. Зростає податковий тягар, що не могло не викликати опору селян. Так, наприклад, у
1859 році селянин Гашнар Дем'ян прогнав зі свого подвір'я екзекутора, за що був притягнутий до суду
З часом село зростає, на 1862 рік кількість його населення досягла 2160 чоловік. У селі працювало 60 ремісників та торговців, у т. ч. 6 ковалів, 6 шевців, 3 столяри, 4 кравці тощо. Та у 80-х роках XIX століття через епідемії та внаслідок еміграції знедоленої бідноти до країн Європи і в Америку чисельність жителів Варів змен­шується, в 1881 році вона становила 1948 чоловік.
У зв'язку з швидким розвитком промисловості у великих містах Угорщини, ремесло Варів не витримує конкуренції і занепадає. Населення села стає переважно землеробським.
За переписом 1900 року, тут налічувалось 523 будинки, проживало 2475 чоло­вік. Із 293 сільських господарств 65 були малоземельними, 12 половинниками, 350 селян взагалі не мали своєї землі і працювали у куркулів та поміщика по найму. Отже, на той час склався значний прошарок сільського пролетаріату та напівпролетаріату. Про швидкий процес обезземелення селян Варів у другій половині XIX - початку XX століття свідчить, зокрема, той факт, що берегівські банкіри і підприємці у 1909 році скупили в селі 280 дрібних ділянок розміром від 100 до 900 квадратних сажнів. Для Варів характерною була надзвичайна розпиленість земельних ділянок, що склалась протягом століть шляхом поділу селянських гос­подарств на все дрібніші - 7000 кадастральних гольдів землі, що були у власності села, ділились на 10 тис. малесеньких ділянок. Облік землі був надзвичайно заплутаним; «земельну книгу» Варів довелося укладати понад 10 років (з 1898 по 1909 pp.).
У зв'язку зі збільшенням поголів'я худоби для села все гострішою ставала проблема пасовиськ. Щоб збільшити їх площу та убезпечити село від частих по­веней, наприкінці XIX століття була споруджена велика земляна дамба і проко­пане нове штучне русло Боржави. Старе ж русло, яке йшло через село, стало зва­тися Мертва Боржава.
Сільські власті не впорядкували виниклої водойми, влітку вода в ній псува­лась, озеро стало розсадником інфекційних хвороб. За літо 1893 року від захворю­вань та голоду померло 150 дітей. На прохання упорядкувати озеро жупне водорегуляційне товариство відповіло, що бідняки села не варті тих затрат, яких вима­гає упорядкування. У 1904 році через Боржаву на село Четове було побудовано залізобетонний міст. У селі була створена господарська спілка, в якій верхово­дили багатії.
На початку XX століття становище сільської бідноти погіршується. Позбавлена роботи в селі, вона шукала заробітків на виноградниках Берегового, в поміщиць­ких маєтках Угорщини, де селянам платили по 25-30 жалюгідних крейцерів на день. Щоб тримати трудівників у покорі, в 1897 році у Варах було відкрите жан­дармське відділення з 6 жандармами.
Не тільки злидні, а й темрява та неуцтво гнітили селян. У 1900 році майже половина жителів села була неграмотною. Решта ж могла тільки читати іі писати.



Cучасна карта - Вари