Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ракошин

Сторінка 1 з 7
Ракошин - село, центр Раконшнської сільської Ради. Розташований на правому березі річки Латориці, за 9 км від Мукачевого. В 1958 році до Ракошина при­єднані села Бенедиківці і Кайданове, а в 1960 році Руське і
Чопівці, які до того часу були окремими населеними пунктами. Ракошинській сільраді підпорядковано село Домбок. Через Ракошин проходить автомагістраль Мукачеве - Ужгород. Населення - 4823 чоловіки.
За переказами назва села Ракові (Ракове) походить від слова «раки», яких багато водилось у старому руслі річки Латориці, що пролягало через село. В окре­мих письмових джерелах село зустрічається ще під назвою Берегракош (тобто Ракошин Березький), оскільки воно належало до Березького комітату.
Місцевість, де розташовані села Раконшнської сільради, була заселена з давніч часів. В районі Кайданового та околиці Ракошина знайдено кам'яні знаряддя прані епохи неоліту (IV-III тисячоліття до н. е.).
В письмових джерелах село згадується в 1333 році. Вже тоді мешканці Рако­шина сплачували церковний податок. У документах збереглися прізвища власників села. З XIV століття Ракошин, як і інші навколишні села, що належали Мукачівської домінії, переходили у власність від одного феодала до іншого.
В XVII столітті селом володіли семиградські князі, зокрема родина Ракоціїи. Зміни власників села, їх чвари призводили до посилення закріпачення селян, до затримки розвитку села. В період війни чоловіків брали до армії. Кріпаків зобов'язували сплачувати численні грошові та натуральні повинності. Серед них т. зв. «ценз» - оброк від кожного двору, який сплачувався в день святого Юрія і на день Михайла - по 1 форинту з кожної душі. А на різдво кожен двір платив 12 снопів конопель, півкобла вівса, піввоза сіна. Кожного року для Мукачівського замку село давало 6 овець і «бузок» сиру. До того ж селяни змушені були навати на панський двір десяту частину врожаю з своїх полів і винограднії кіп, десятину від худоби, сплачували данину за проїзд і прохід через міст на річні Латориці. Крім численного оброку, селяни виконували різні роботи на будівництві і ремонті в панському маєтку чи в Мукачівському замку, несли охорону, транспор­тували різні речі тощо. В XVI столітті панщина значно зросла. На полях і на виноградниках феодала селян примушували працювати по 2-3 дні на тиждинь. Пізніше панщина стала необмеженою.
Важкий феодально-кріпосницький гніт і жорстока експлуатація не раз викликали заворушення і виступи селян. Вже у 1427 році мешканці Ракошина та інших сіл боролись проти передачі їх земель Бранковичу. В 1463 році вони з селянами Іаношієва (Іванівки) протестували проти нападів і насильств іршавського феодала Ладислава Карачоні. У 1514 році вони взяли участь у селянській війні. На придушення виступів власті посилали регулярні війська. Для розміщення частин замкової кавалерії у селі власті збудували казарми.
Під час вторгнення на Закарпаття польського шляхетського війська у 1657 році маєток Ракоціїв в Ракошині був зруйнований. Проте володарі примусили селян швидко відбудувати його, а в 1684 році повністю реконструювали.
Крім феодальної експлуатації селяни терпіли і релігійне та національне пригнічення. Українському населенню, яке визнавало православ'я, силою нав'язувалась
уніатська (греко-католицька) релігія; угорське населення терпіло від католицької церкви і переходило до
протестантизму.
Тяжких руйнувань зазнало село у другій половині XVII століття під час  антигабсбурзького повстання. Протягом 3-х років (1685-1688 pp.) воно було ареною битв. Село грабували і палили не тільки австрій­ські війська, а й місцеві феодали «аби облягаючим німцям не було де перезимувати». В ці роки в Мукачівській домінії було спалено 40 сіл з 152.
Після загарбання Закарпаття австрійськими Габсбургами станови­ще народних мас ще дужче погіршало. Кріпаки як і раніше ледве животіли, терпіли нестатки, їх до того ж грабували розміщені тут німецькі війська. Цим, насамперед, і пояснюється активна участь багатьох селян Ракошина у визвольній війні угорського народу 1703 - 1711рр. В загонах куруців було понад 40 чол. Ракошина і сусідніх сіл.
Після 1728 року Ракошин, як і вся Мукачівсько-Чинадіївська домінія, перейшов до рук графа Шенборна.
Феодальна експлуатація, національний і релігійний гніт за часів панування Габсгургів все посилювався. Крім панщини, кріпаки виконували багато інших повинностей: віддавали Шенборну десятину від худоби, дев'ятину від врояшю і вина, курей, яйця, масло, пряжу, сплачували грошові чинші тощо. В урбарії села Ракошина, складеному в 1810 році, визначалися такі повинності: на 171 двір припадало відробити панщини з тяглом - 2882 дні, без тягла - 6340 днів; сплатити 163 форинти податків, дев'ятину з врожаю, 49 сажнів дров, 49 іц топленого масла, 49 курей, 589 яєць тощо. В цей час в середньому на селянський двір припадало ливіє 0,3 наділу або по 5 гольдів


Дивиться також інші населені пункти району:

Cучасна карта - Ракошин