Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ракошин

Сторінка 4 з 7
що платили великі гроші. Вкрай незадовільним залишалося становище і з освітою. Напередодні другої світової війни в селі проживало 3,5 тис. чоловік, з яких половину складали українці, четверту частину угорці, решту - інші. Лише за настійною вимогою комуністів та при підтримці їх трудящими
вдалося добитися від властей в 20-х роках відкрити в Ракошині українську народну (початкову) школу з паралельними угорськими класами. Однак ця школа могла охопити лише третину дітей шкільного віку. Навчалися в ній, головним чином, діти заможних селян. В одно­час було відкрито чеську школу, хоч в селі проживало всього 21 чол. чеської на­ціональності. Більш як 20 років існувала в селі бібліотека. Та її книжковий фонд, зростав щороку всього на 7-8 книжок.
15 березня 1939 року село окупували фашисти. Для ракошинців почались чорні дні. В селі розмістились жандарми. Комуністична організація пішла в підпілля. Посилилось національне гноблення. Українську мову було витіснено із школи, нею заборонялось навіть розмовляти в урядових установах. На початку 1941 року жандарми жорстоко побили юнаків В. Тягура, В. Коцібана, В. Когутича лише за те, що вони співали українські пісні. Одночасно окупанти натравляли угорське населення на українців.
В ці тяжкі роки неволі сільські комуністи виявили справжні зразки мужності і героїзму. Заарештований комуніст Дмитро Ковач терпів знущання і катування, але не видав своїх товаришів. Він сховав і до самого визволення села зберіг партквиток і червоний прапор сільської парторганізації.
Терор, катування і переслідування примусили багатьох юнаків і дівчат рятуватися Втечею до Радянського Союзу. В 1940 році з Ракошина нелегально перейшли до СРСР 29 чоловік. А ті ракошинці, яких на початку 1941 року мобілізували в угорську армію і послали на Східний фронт, відмовлялися воювати проти Радян­ською Союзу і добровільно здавалися в полон. Брати М. і Ф. Балла, Ю. Товт, Г. Яров, М. Доктор, І. Когутич, В. Жупан та інші здалися в полон підрозділам радянських військ і вступили до лав Чехословацького корпусу, організованого їм на території Радянського Союзу. Чимало ракошинців допомагали підпільникам і місцевим партизанам. А такі як М. Логойда, Ю. Когутич пішли в партизанські загони. М. Логойда став заступником командира по розвідці в загоні В. П. Русина. 26 жонтня 1944 року війська 4-го Українського фронту визволили Ракошин. Чимало молоді Ракошина вступило в ряди Червоної Армії і брало участь в остаточ­ному розгромі фашистів. До самого Берліна пройшли з боями ракошинці М. Док­тор, В. Крупка, І. Когутич, Ю. Глагола та інші.
17 листопада 1944 року жителі села висловились за возз'єднання Закарпаття з матір'ю - Радянською Україною. Їх обранці Дмитро Ковач, Петро Варга на Першому з'їзді Народних комітетів Закарпатської України голосували за возз'єд­нання Закарпаття з СРСР.
За ініціативою сільських комуністів І. Голода, М. Доктора, П. Шафара, Д. Деркача, І. Курака Народний комітет конфіскував 90 га попівських і куркульських земель і передав найбіднішим селянам 2, організував збирання посівного зерна для допомоги бідним господарствам. Народним методом були відремонтовані три шкіль­них приміщення, будинок лікарні, клуб, хата-читальня, поштове відділення, при­міщення сільської Ради, відкрито дитсадок, кінотеатр тощо.
Гюлику допомогу одержали селяни від Радянської влади. В березні 1946 року почала діяти Ракошинська МТС, яка обслуговувала 6751 селянське господарство у is селах. Разом з технікою, надісланою із східних областей УРСР, при­булі кращі механізатори-головний інженер В. Резніченко, бригадир М. Якименко та інші, які навчили умінню керувати трактором молодих хлопців і дівчат з Ракошина  та навколишніх сіл. В МТС було створено 4 бригади, в яких працювало 36 чол., серед них 2 жінки.
Переконавшись, особливо після екскурсій до колгоспів східних областей УРСР, у перевазі колгоспів над роздрібненими господарствами і маючи гарантовану під­тримку Радянської влади, трудящі Ракошина у 1948 році почали переходити на колективне господарювання. Дві ініціативні групи стали організаторами двох кол­госпів - ім. Калініна та ім. Енгельса.
Вже у 1949 році в колгоспі ім. Калініна об'єдналось 344 господарства, які мали 886 га землі, з них: 579 га орної, 14 та виноградників, 7 га садів та інше. Першим його головою був обраний М. М. Доктор. Колгосп ім. Енгельса в 1949 році об'єд­нував 372 селянські двори, мав 829 га землі, з них: 617 га орної, 18 га виноградників, 8 га садів та інше. Головою колгоспу ім. Енгельса обрали І. П. Когутича.
Проведенню колективізації в Ракошині намагалися перешкодити куркульські елементи, які агітували проти колгоспу, залякували селян. Та скоро вони були знешкоджені. В серпні 1950 року колгоспи ім. Енгельса та ім. Калініна об'єдналися в один. Одночасно до них приєдналися ще 2 господарства - кайданівський колгосп «Червона зірка» та бенедиківська артіль ім. Будьонного. Об'єднаний колгосп мав у своєму розпорядженні 3402 га землі, 5 великих тваринницьких ферм. В колгоспі працювало 7 рільничих бригад,


Дивиться також інші населені пункти району:

Cучасна карта - Ракошин