Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наявність родючого грунту, достатня кількість вологи та тепла сприяли появі в найдавніші часи поселень в околицях нинішнього Перечина. На північних горбах, що відіймалися над долиною, по якій протікає стрімкий Уж, знайдено сліди перших поселень доби неоліту (IV тисячоліття до н. е.).
Коли саме виникло село Перечин точно невідомо. Про походження назви його існують різні перекази. Найбільш імовірно, що ця назва походить від слов'янського слова «перетинати» (мається на увазі перетин річок Тур'ї і Ужа). В документах 1266 року говориться про землю магната Переча. В кінці XIII століття землі комітату Унг належали Петру Петенкові, відомому в 1317-1322 pp. керівникові повстання населення Ужанського комітату проти угорського короля. Після придушення повстання ці землі перейшли до графів Другетів і належали їм аж до 1691 року, коли потрапили графу Верчені. Про село Перечин в складі домінії графів Другетів згадується лише в 1427 році.
З інвентарних описів відомо, що кріпаки в ХV-XVII століттях відробляли 2-4 дні панщини на тиждень, платили грошові чинші, вносили до поміщицького двору натуральний оброк: дев'яту частину худоби, птиці, риби, дичини, зерна,
фруктів, меду, вина, шкіри, воску тощо. Крім того, селяни давали десятину церкві. Одночасно були ще й державні повинності: будівництво укріплень, шляхів, оплат; податків за користування транспортом, за переїзди шляхами, мостами, греблями поромом і т. ін. Поміщики вигадували для селян нові побори; їм належало монопольне право продажу горілки, солі та інших товарів.
Жорстока експлуатація кріпаків спричиняла селянські повстання, в т. ч. і и Перечині. Один із селянських загонів на чолі з місцевим жителем Волкаєм брав участь у селянській війні в Угорщині 1514 року. Загін громив поміщиків далекі, за межами Ужанської долини, дійшов навіть за Дунай. Під час іншого селянського повстання 1631-1632 pp. у Перечині виник загін на чолі з Миколою Пастеляком, який пройшов аж до Гумениого, завдаючи великої поразки феодалам. Під впливом визвольної боротьби українського народу в 1648-1654 pp. в районі Перечина посилилась діяльність опришків. Вони нападали на угорську і місцеву українську шляхту. Та розрізнені селянські загони не могли нічого істотного зробити і зазнавали поразки.
Однією з форм боротьби проти кріпацтва була втеча селян від феодала. В кіпці XVII століття значна частина мешканців села втекла, і в ньому на 1691 рік з 44 наділів 23 не мали хазяїв.
Під час національно-визвольної війни угорського народу 1703-1711 pp. поблизу Перечина діяла велика група повстанців, очолених опршпківським ватажком І. Бецою. Серед повстанців, вартових Ужгородської фортеці за 1705 рік, згадується прізвище перечинського селянина С. Горунчака.
Після поразки визвольної війни селяни Перечина частково розбіглися, а хто залишився - потрапив у залежність від Ужгородської казенної домінії. Як і раніше, селяни залишалися кріпаками, продовжували відбувати панщину та виконувати інші грошові і натуральні повинності, але тепер вже на користь феодально-кріпосницької держави. До середини XVIII століття регламентації селянських повинностей не було. Згідно реформи, проведеної австрійським урядом Габсбургів; у 70-х роках XVIII століття, селяни з повного наділу повинні були відроблпти 52 дні панщини з тяглом або 104 дні без тягла, вносити до двору натуральний оброк, платити податок за житло. Крім цього, як і раніше, давали десятину церкві. В середині XVIII століття селяни Перечина віддавали попові щорічно по одному віку жита.
За даними 1800 року, в Перечині було вже 50 селянських дворів, а населення - 653 чоловіки. Їм належали 93,5 га орної землі, 40 волів, 4 коней, 31 корова, 18 свиней. На один селянський двір припадало в середньому менше однієї голови робочої худоби, 1,9 га поля. Вже в той час 160 чоловік із села ходили на заробітки, викопуючи тяжкі роботи в лісі, на сплаві деревини тощо.
Розвиток капіталістичних відносин в кінці XVIII - на початку XIX століття привів до майнового розшарування сільського населення. Якщо раніше всі кріпаки Перечина мали наділи, то вже у 1800 році тут були 7 желярів і 1 піджеляр. а через 6 років - 12 желярів і 1 піджеляр. Напередодні буржуазної революції 1848-1849 pp. кількість желярів і піджелярів зросла більш як у 2 рази.
В першій половині XIX століття перечинські кріпаки відробляли на панщині щорічно в середньому понад 6 тисяч днів. Тільки за зиму 1842/1843 pp. вони відпрацювали на лісосіках 4569 днів. Кріпаки працювали також в будах, де випалювався поташ, виробляли дранку, бочки, дошки, ходили на різні роботи до Ужгорода,
Перечин
Сторінка 1 з 8
Перечин - селище міського типу (з 1947 року), центр Перечинського району. Розташований в долині ріки Ужа, за 21 км на північ від Ужгорода. Через селище проходять асфальтований шлях Ужгород - Самбір - Львів і залізнична магістраль Чоп - Москва. Залізнична станція. Населення - 4600 чоловік. Коли саме виникло село Перечин точно невідомо. Про походження назви його існують різні перекази. Найбільш імовірно, що ця назва походить від слов'янського слова «перетинати» (мається на увазі перетин річок Тур'ї і Ужа). В документах 1266 року говориться про землю магната Переча. В кінці XIII століття землі комітату Унг належали Петру Петенкові, відомому в 1317-1322 pp. керівникові повстання населення Ужанського комітату проти угорського короля. Після придушення повстання ці землі перейшли до графів Другетів і належали їм аж до 1691 року, коли потрапили графу Верчені. Про село Перечин в складі домінії графів Другетів згадується лише в 1427 році.
З інвентарних описів відомо, що кріпаки в ХV-XVII століттях відробляли 2-4 дні панщини на тиждень, платили грошові чинші, вносили до поміщицького двору натуральний оброк: дев'яту частину худоби, птиці, риби, дичини, зерна,
фруктів, меду, вина, шкіри, воску тощо. Крім того, селяни давали десятину церкві. Одночасно були ще й державні повинності: будівництво укріплень, шляхів, оплат; податків за користування транспортом, за переїзди шляхами, мостами, греблями поромом і т. ін. Поміщики вигадували для селян нові побори; їм належало монопольне право продажу горілки, солі та інших товарів.
Жорстока експлуатація кріпаків спричиняла селянські повстання, в т. ч. і и Перечині. Один із селянських загонів на чолі з місцевим жителем Волкаєм брав участь у селянській війні в Угорщині 1514 року. Загін громив поміщиків далекі, за межами Ужанської долини, дійшов навіть за Дунай. Під час іншого селянського повстання 1631-1632 pp. у Перечині виник загін на чолі з Миколою Пастеляком, який пройшов аж до Гумениого, завдаючи великої поразки феодалам. Під впливом визвольної боротьби українського народу в 1648-1654 pp. в районі Перечина посилилась діяльність опришків. Вони нападали на угорську і місцеву українську шляхту. Та розрізнені селянські загони не могли нічого істотного зробити і зазнавали поразки.
Однією з форм боротьби проти кріпацтва була втеча селян від феодала. В кіпці XVII століття значна частина мешканців села втекла, і в ньому на 1691 рік з 44 наділів 23 не мали хазяїв.
Під час національно-визвольної війни угорського народу 1703-1711 pp. поблизу Перечина діяла велика група повстанців, очолених опршпківським ватажком І. Бецою. Серед повстанців, вартових Ужгородської фортеці за 1705 рік, згадується прізвище перечинського селянина С. Горунчака.
Після поразки визвольної війни селяни Перечина частково розбіглися, а хто залишився - потрапив у залежність від Ужгородської казенної домінії. Як і раніше, селяни залишалися кріпаками, продовжували відбувати панщину та виконувати інші грошові і натуральні повинності, але тепер вже на користь феодально-кріпосницької держави. До середини XVIII століття регламентації селянських повинностей не було. Згідно реформи, проведеної австрійським урядом Габсбургів; у 70-х роках XVIII століття, селяни з повного наділу повинні були відроблпти 52 дні панщини з тяглом або 104 дні без тягла, вносити до двору натуральний оброк, платити податок за житло. Крім цього, як і раніше, давали десятину церкві. В середині XVIII століття селяни Перечина віддавали попові щорічно по одному віку жита.
За даними 1800 року, в Перечині було вже 50 селянських дворів, а населення - 653 чоловіки. Їм належали 93,5 га орної землі, 40 волів, 4 коней, 31 корова, 18 свиней. На один селянський двір припадало в середньому менше однієї голови робочої худоби, 1,9 га поля. Вже в той час 160 чоловік із села ходили на заробітки, викопуючи тяжкі роботи в лісі, на сплаві деревини тощо.
Розвиток капіталістичних відносин в кінці XVIII - на початку XIX століття привів до майнового розшарування сільського населення. Якщо раніше всі кріпаки Перечина мали наділи, то вже у 1800 році тут були 7 желярів і 1 піджеляр. а через 6 років - 12 желярів і 1 піджеляр. Напередодні буржуазної революції 1848-1849 pp. кількість желярів і піджелярів зросла більш як у 2 рази.
В першій половині XIX століття перечинські кріпаки відробляли на панщині щорічно в середньому понад 6 тисяч днів. Тільки за зиму 1842/1843 pp. вони відпрацювали на лісосіках 4569 днів. Кріпаки працювали також в будах, де випалювався поташ, виробляли дранку, бочки, дошки, ходили на різні роботи до Ужгорода,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Турички
- Туриця
- Тур’ї Ремети
- Тур’я Поляна
- Тур’я Пасіка
- Тур’я Бистра
- Сімер
- Новоселиця
- Зарічеве
- Ворочеве
- Вільшинки
- Порошкове
- Дубринич