Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Перечин

Про тяжке становище робітників Перечинського лісохімзаводу і тартака в той час розповідають численні архівні документи. В 1916-1917 pp. жорстоке поводження з робітниками досягло крайніх меж, що привело до конфлікту
між робітни­ками та адміністрацією. В цю справу змушена була втрутитися влада. Підчас роз­гляду конфлікту виявилося, що охорона та адміністрація лісохімічного заводу допускали знущання над робітниками та їх родинами. Було встановлено, що сержант службової охорони «поводився з робітниками надзвичайно жорстоко. Зимою, голодних, спраглих, зв'язаних людей карав 25 ударами палиці. В селі влаштовував нічні облави, якщо не знаходив чоловіків, то забирав на примусову роботу жінок, часто навіть вагітних...». Робітники заводу відповіли на це страйком.
Під кінець першої світової війни боротьба перечинських трудящих проти своїх гнобителів стає більш організованою. В цьому велику роль відіграли російські військовополонені, які працювали на лісохімічному заводі та інших підприємствах, їх за роки війни було чимало, до 3000 чол. На чолі революційно настроєних робіт­ників Перечинського лісохімзаводу тоді стояв Михайло Скубенич - здібний орга­нізатор та пропагандист революційних ідей. Він з 1916 року очолював ліву групу соціал-демократів. В березні 1917 року організував з робітників духовий оркестр, що виконував революційні пісні.
Вісті про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції принесли трудящим Перечина військовополонені, що повернулися з Росії. Вони розповідали про Жовтневу революцію, про розподіл землі між селянами в Радянській Росії, про робітників, які стали господарями власної долі. Під їх впливом робітники лісохімзаводу в січні 1918 року провели демонстрацію, під час якої духовий оркестр, керований М. Скубеничем, виконував «Інтернаціонал».
1 листопада Перечинський завод припинив роботу, робітники вигнали з підприємства найбільш ненависних майстрів і наглядачів. Трудящих Перечина під­тримали робітники заводу Тур'ї Бистрої та селяни навколишніх сіл. Жандарми і військові патрулі були безсилі. Пошта, телеграф, залізниця не працювали. Тільки в кінці листопада - на початку грудня 1918 року власті змогли тимчасово придушити революційний виступ народних мас.
Разом з робітниками на боротьбу виступали й селяни, які в роки війни дуже терпіли від реквізицій, пограбувань і знущання військових властей. Вони боролися за землю, за зміну тогочасних порядків, за возз'єднання з Радянською Україною.
Після створення Комуністичної партії Угорщини в листопаді 1918 року на Пeречииському лісохімзаводі виник комуністичний осередок Одним з перших комуністів став Михайло Скубенич. Він тоді написав пісню: «Гей, зі Сходу світло...».
В січні 1919 року Перечин, як і всю правобережну територію Ужанської долини, окупували чеські легіонери. 21 березня 1919 року в Угорщині перемогла Радянська влада. Під натиском мас 1 квітня 1919 року чеські власті вивели свої війська з Пере­чина. Робітники лісохімічного заводу провели загальні збори, вимагаючи встанов­лення 8-годинного робочого дня. Робітники створили загін Червоної гвардії, всюди поставили своїх патрулів. В березні 1919 року в с. Тур'ї Бистрій було встанов­лено Радянську владу, здійснено націоналізацію підприємства, яким керувала робітнича комісія з 5 чол. Між робітниками Тур'ї Бистрої та Перечина існував тісний зв'язок. Кілька мешканців Перечина вступило до загонів Угорської Чер­воної Армії.
Але чеські власті швидко опам'яталися і знову зайняли Перечин. Загін Чер­воної гвардії змушений був відступити до Тур'їх Реміт.
Після приєднання Закарпаття до буржуазної Чехословаччини Перечинський лісохімзавод, як і вся фірма «Бантлін», став власністю банку «Живнобанк». В 1922/1923 роках тут було здійснено реконструкцію, побудовано електростанцію і переведено заводські механізми на електричну тягу.
Робітничий колектив Перечинського лісохімзаводу і далі залишався бойовим революційним осередком в Ужанській долині. У червні 1920 року робітники взяли участь у загальному політичному страйку проти свавілля чеських властей. Страйком керувала місцева організація Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі (МСП). 16 грудня 1920 року на Перечинському заводі сналахнув новий загальний страйк, що мав політичний характер. В ньому взяло участь 350 робітників лісохімзаводу та 72 - лісопильного заводу, які страйкували разом 1395 робочих днів.
Переляканий віце-губернатор видав 16 грудня 1920 року наказ крабовому військовому управлінню привести в бойову готовність ужгородський і мукачівсь­кий гарнізони. В Перечин було направлено військовий загін, який зайняв міміст через Уж і не допустив на допомогу перечинським робітникам селян з Сімера і ро­бітників з Тур'ї Бистрої. 20 грудня страйк було придушено. Поліція заарештувала 47 чол., серед яких було 6 керівників страйку. Однак це не залякало трудящих. Вони і надалі проявляли організованість і стійкість в боротьбі з експлуататорами.



Cучасна карта - Перечин