Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
свиней і худоби в казенному лісі, утримували казенну худобу та виконцвали багато інших повинностей. В 1797 році населення Перечина заплатило ще й
120 форинтів державних податків, а в 1800 році - 277 форинтів. Голод, злидні, різні хвороби були постійними супутниками трудового народу. Лише в 1831 році під час холери в Перечині померло 90 осіб.
Як і в попередні віки, найбільш поширеними формами боротьби селян проти феодально-кріпосницького гніту були втечі, відмова від виконання феодальних повинностей, вбивства гайдуків та управителів, підпали панського майна і т. п.
о скасуванням кріпацтва в результаті революції 1848-1849 pp. економічне станови ще народних мас не поліпшилося. Селянство довго розраховувалось з казною за «волю». Йому пригадували борги батьків, дідів, пред'являли платіжні листи ще з кінця XVIII століття. В 1865 році, наприклад, перечинських селян притягали до судової відповідальності за невідроблену панщину та не внесені повинності за 1836 рік.
І в пореформений період Перечин розвивався повільно. За переписом 1879 p., тут налічувалося 138 дворів, яким належало 46 коней, 586 голів рогатої худоби, 23 вівці і кози, 104 свині і 29 вуликів.
З року в рік зростали державні податки. В 1900 році, наприклад, жителі Перечина виплатили 17 341 крону, а в 1910 році - 37 821 крону податків, тоді як за цей час населення збільшилося лише на 406 чоловік. Крім основного, поземельного податку, існували ще й додаткові податки, які постійно збільшувалися. Якщо в 1899 році сума додаткового податку в Перечині становила 2302, то в 1908 році - 7701 крону.
Селяни Перечина в цей час мусили відпрацювати в господарстві попа по 1 дню з тяглом або по 2 дні без тягла на рік. Будучи не в змозі сплатити всі податки, селяни зверталися за позичкою до лихварів, ще більш обплутувалися боргами, втрачали своє, господарство.
В 1893 році німецьке акціонерне товариство «Бантлін» побудувало в Перечині лісохімічний завод, який з букового дерева виробляв смолу, ацетон, метиловий спирт, оцтову кислоту тощо. Вже наступного року на цьому заводі та а його філіалі у селі Тур'ї Бистрій працювало 156 чоловік, а в 1903 році лише на Перечинському заводі налічувалося 272 постійні робітники. Напередодні першої світової війни тут працювало 450 постійних і близько 200 сезонних робітників.
На початку XX століття через Ужоцький перевал пройшла залізниця. В Перечині було збудовано залізничну станцію. Одночасно в селі відкрито тартак для виготовлення шпал. На тартаку працювало 30 чоловік.
Адміністрація заводу та залізнична дирекція комплектували свої підприємства кваліфікованими робітниками з Угорщини, Чехії та Австрії, використовуючи перечинських селян в основному чорноробами.
За законом 1893 року, для промислових робітників Угорщини робочий день не регламентувався і становив 16 годин на добу (від 5 до 21 години). Охорона праці та організація техніки безпеки були майже відсутні. Тому на заводі траплялись часті каліцтва, смертельні випадки.
Все ж завод сприяв зростанню Перечина. За даними опису Ужанської жупи, в 1903 році в селі налічувалося 2124 чоловіки, з них зайнятих в промисловості - 793, в сільському господарстві - 353. Лише 118 селянських дворів володіли землею. На початку XX століття в Перечині було 79 батраків та 70 чоловік, які перебивалися поденними заробітками.
Зовнішній вигляд Перечина був непривабливим. Село потопало в болоті, особливо восени і взимку. Переважна більшість будинків була покрита соломою. Життєвий рівень перечинських селян і робітників залишався і надалі дуже низьким. На 2 округи - Перечинський і Великоберезнянський - був лише 1 лікар. Часто посада лікаря залишалася вакантною. А на Перечинському лісохімзаводі в 1908 році було ліквідовано створену робітниками касу хворих.
Не краще стояла справа і з освітою. Початкову школу тут відкрили в 1872 році, а до того часу була лише церковнопарафіальна школа. На початку XX століття в цій школі працювало 2 вчителі-українці, більшість предметів викладалася угорською мовою. Тому й не дивно, що на 1916 рік кількість неписьменних становила 91 процент. В 1904 році в Перечині створено господарську бібліотеку (для чиновників), в якій налічувалося 173 книги.
Ще більш погіршало життя трудящих в роки першої світової війни. Зростання дорожнечі на продукти харчування (1 кг хліба коштував 36 філерів, а заробіток робітника становив 80 філерів на день), різке зниження заробітної плати прирікали робітників на голодування. В Перечині розміщувалися штаб-квартири австро-угорських військ, німецький Померанський полк. Солдати грабували місцеве населення. Завод було передано до рук військових властей, і на ньому введено жорстокий режим.
Перечин
Сторінка 2 з 8
де було основне господарство казенної домінії. Крім панщини, селяни-кріпаки здавали в домінію дев'яту частину свого врожаю, платили за випас 120 форинтів державних податків, а в 1800 році - 277 форинтів. Голод, злидні, різні хвороби були постійними супутниками трудового народу. Лише в 1831 році під час холери в Перечині померло 90 осіб.
Як і в попередні віки, найбільш поширеними формами боротьби селян проти феодально-кріпосницького гніту були втечі, відмова від виконання феодальних повинностей, вбивства гайдуків та управителів, підпали панського майна і т. п.
о скасуванням кріпацтва в результаті революції 1848-1849 pp. економічне станови ще народних мас не поліпшилося. Селянство довго розраховувалось з казною за «волю». Йому пригадували борги батьків, дідів, пред'являли платіжні листи ще з кінця XVIII століття. В 1865 році, наприклад, перечинських селян притягали до судової відповідальності за невідроблену панщину та не внесені повинності за 1836 рік.
І в пореформений період Перечин розвивався повільно. За переписом 1879 p., тут налічувалося 138 дворів, яким належало 46 коней, 586 голів рогатої худоби, 23 вівці і кози, 104 свині і 29 вуликів.
З року в рік зростали державні податки. В 1900 році, наприклад, жителі Перечина виплатили 17 341 крону, а в 1910 році - 37 821 крону податків, тоді як за цей час населення збільшилося лише на 406 чоловік. Крім основного, поземельного податку, існували ще й додаткові податки, які постійно збільшувалися. Якщо в 1899 році сума додаткового податку в Перечині становила 2302, то в 1908 році - 7701 крону.
Селяни Перечина в цей час мусили відпрацювати в господарстві попа по 1 дню з тяглом або по 2 дні без тягла на рік. Будучи не в змозі сплатити всі податки, селяни зверталися за позичкою до лихварів, ще більш обплутувалися боргами, втрачали своє, господарство.
В 1893 році німецьке акціонерне товариство «Бантлін» побудувало в Перечині лісохімічний завод, який з букового дерева виробляв смолу, ацетон, метиловий спирт, оцтову кислоту тощо. Вже наступного року на цьому заводі та а його філіалі у селі Тур'ї Бистрій працювало 156 чоловік, а в 1903 році лише на Перечинському заводі налічувалося 272 постійні робітники. Напередодні першої світової війни тут працювало 450 постійних і близько 200 сезонних робітників.
На початку XX століття через Ужоцький перевал пройшла залізниця. В Перечині було збудовано залізничну станцію. Одночасно в селі відкрито тартак для виготовлення шпал. На тартаку працювало 30 чоловік.
Адміністрація заводу та залізнична дирекція комплектували свої підприємства кваліфікованими робітниками з Угорщини, Чехії та Австрії, використовуючи перечинських селян в основному чорноробами.
За законом 1893 року, для промислових робітників Угорщини робочий день не регламентувався і становив 16 годин на добу (від 5 до 21 години). Охорона праці та організація техніки безпеки були майже відсутні. Тому на заводі траплялись часті каліцтва, смертельні випадки.
Все ж завод сприяв зростанню Перечина. За даними опису Ужанської жупи, в 1903 році в селі налічувалося 2124 чоловіки, з них зайнятих в промисловості - 793, в сільському господарстві - 353. Лише 118 селянських дворів володіли землею. На початку XX століття в Перечині було 79 батраків та 70 чоловік, які перебивалися поденними заробітками.
Зовнішній вигляд Перечина був непривабливим. Село потопало в болоті, особливо восени і взимку. Переважна більшість будинків була покрита соломою. Життєвий рівень перечинських селян і робітників залишався і надалі дуже низьким. На 2 округи - Перечинський і Великоберезнянський - був лише 1 лікар. Часто посада лікаря залишалася вакантною. А на Перечинському лісохімзаводі в 1908 році було ліквідовано створену робітниками касу хворих.
Не краще стояла справа і з освітою. Початкову школу тут відкрили в 1872 році, а до того часу була лише церковнопарафіальна школа. На початку XX століття в цій школі працювало 2 вчителі-українці, більшість предметів викладалася угорською мовою. Тому й не дивно, що на 1916 рік кількість неписьменних становила 91 процент. В 1904 році в Перечині створено господарську бібліотеку (для чиновників), в якій налічувалося 173 книги.
Ще більш погіршало життя трудящих в роки першої світової війни. Зростання дорожнечі на продукти харчування (1 кг хліба коштував 36 філерів, а заробіток робітника становив 80 філерів на день), різке зниження заробітної плати прирікали робітників на голодування. В Перечині розміщувалися штаб-квартири австро-угорських військ, німецький Померанський полк. Солдати грабували місцеве населення. Завод було передано до рук військових властей, і на ньому введено жорстокий режим.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Турички
- Туриця
- Тур’ї Ремети
- Тур’я Поляна
- Тур’я Пасіка
- Тур’я Бистра
- Сімер
- Новоселиця
- Зарічеве
- Ворочеве
- Вільшинки
- Порошкове
- Дубринич