Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
і звернувся з промовою до участників походу, в якій, він застерігав селян, щоб вони не піддалися на обман властей, щоб вибрали делегацію, яка повинна викласти їх вимоги окружному уряду. Така делегація була обрана. Очолив її тов. Локота. Делегація поставила вимоги: скасування лихварських боргів, зменшення податків, припинення екзекуцій, безземельних наділити землею, збільшити заробітну плату, безробітним дати допомогу».
Нова демонстрація, на яку вийшло близько 3000 чол., серед яких було багато жителів Ставного, відбулася 31 травня 1932 року у Великому Березному. Вимоги селян до окружного управління передали делегати, очолені І. Локотою.
З 5 по 17 березня 1936 року страйкували робітники лісопилки. 60 робітників вимагали підвищення зарплати і укладення колективного договору. Одним з організаторів страйку був комуніст Михайло Яцьків. Страйк закінчився перемогою робітників - вони домоглися підвищення зарплати на 15 процентів.
Партійна організація Ставного 8 листопада 1936 року провела таємні збори, на яких було вирішено протестувати проти призначеної властями роботи на сміській дорозі Ставне-Лубня, зокрема проти наказу, де говорилося, що кожіноц селянину потрібно відробити по 4 дні. Наступного дня перед нотарським управлінням зібралось близько 70 чол. Комуністи Ставко Планчак та Іван Соляк поставили перед нотарським управлінням вимогу скоротити кількість днів з чотирьох до одного. Але вимоги селян не були задоволені.
В кінці 30-х років XX століття в Ставному був 1 фельдшер, що на 1500 чоликік населення абсолютно недостатньо. В цей час діяли 2 школи: державна народна (початкова) з 6 вчителями, в якій викладання проводилося українською мовою, і чеська школа з 3 вчителями, хоча чехи в селі становили тільки 1/12 частину населення. Для них же в 1927 році відкрита бібліотека і курси для молодих матерів. Понад 50 проц. дітей селян, в зв'язку з антинародною політикою буржуазних властен, залишалися неписьменними.
15 березня 1939 року Ставне було окуповане військами фашистської Угорщини, Партійна організація пішла в глибоке підпілля. 1 травня 1939 року відбулася нарада секретарів деяких сільських парторганізацій Великоберезнянського округу, на якій обговорювалося питання підпільної роботи комуністів. Вони зібралися на луці Кам'яній біля с. Жорнави. Від Ставного на нараді був присутній С. Планчак. Тоді ж на скелі було вирубано дату «І.V. 1939» та серп і молот.
Визволення Галичини з-під влади панської Польщі посилило прагнення закарпатців до возз'єднання з Радянською Україною. Комуністи значно активізували свою роботу. В Ставному розклеювались революційні листівки. Комсомольці малювали на хатах герб СРСР, зірку, серп і молот. Комуніст І. Соляк розірвав угорський прапор, що висів на жандармській управі. Жителі села. Ю. Моняк і Ю. Рейпаші вирізали зірку та серп і молот на стелях своїх хат. Селяни з нетерпінням чекали визволення від тяжкого іноземного поневолення. Про це вже на початку 1940 року жандарми повідомляли Ужгородську прокуратуру, називаючи прізвища «підозрілих»: Ю. Рейпаші, Г. Янковича, І. І. Сідея, І. І. Парасича, І. Ю. Соляка, заарештувати яких не наважились тільки тому, що «населення досить неспокійне і російський кордон близько».
Проте вже навесні 1940 року окупанти провели в селі масові арешти. Багато робітників і селян були загнані в концтабори, а ті, хто залишився вдома, з дня на день чекали такої ж долі. Молодь тікала в ліси і гори, а також через кордон в Радянський Союз. Із Ставного до 1941 року нелегально емігрували в СРСР 14 чоловік, зокрема В. Ю. Дуб, І. П. Чобаль, М. І. Моняк та інші. Чимало юнаків відмовлялось відвідувати військові заняття, т. зв. левентів, а І. Рейпаші, П. Фаркаш втекли з угорської армії і ховалися в лісах біля Ставного. В зв'язку з перемогами Червоної Армії над німецько-фашистськими загарбниками в 1943 році,
визвольна боротьба посилилася. В околицях Ставного почали діяти партизани. В серпні 1944 року вони розгромили фашистський пост на станції Ставне.
15 жовтня 1944 року війська 18 стрілецького корпусу 18 армії оволоділи Ужоцьким перепалом і 16 жовтня вступили в Ставне. Безмежна радість охопила всіх жітелыв. Бони гаряче вітали воїнів 66 гвардійської стрілецької дивізії, які визволяли, запрошували їх до своїх осель як найбажаніших гостей.
Підступаючи фашисти зруйнували приміщення залізничної станції, багато будывель, всі мости. Не тільки дорослі, навіть діти, а також старики, добровільно виходили на відбудову шляхів, мостів, щоб прискорити
Ставне
Сторінка 4 з 7
чоловік зібралось у Великому Березному. Жандарми намагалися перегородити нам дорогу, але натиску мас не витримали і відступили. Натовп зібрався на центральній влиті. Товариш Локота виліз на якусь бочку Нова демонстрація, на яку вийшло близько 3000 чол., серед яких було багато жителів Ставного, відбулася 31 травня 1932 року у Великому Березному. Вимоги селян до окружного управління передали делегати, очолені І. Локотою.
З 5 по 17 березня 1936 року страйкували робітники лісопилки. 60 робітників вимагали підвищення зарплати і укладення колективного договору. Одним з організаторів страйку був комуніст Михайло Яцьків. Страйк закінчився перемогою робітників - вони домоглися підвищення зарплати на 15 процентів.
Партійна організація Ставного 8 листопада 1936 року провела таємні збори, на яких було вирішено протестувати проти призначеної властями роботи на сміській дорозі Ставне-Лубня, зокрема проти наказу, де говорилося, що кожіноц селянину потрібно відробити по 4 дні. Наступного дня перед нотарським управлінням зібралось близько 70 чол. Комуністи Ставко Планчак та Іван Соляк поставили перед нотарським управлінням вимогу скоротити кількість днів з чотирьох до одного. Але вимоги селян не були задоволені.
В кінці 30-х років XX століття в Ставному був 1 фельдшер, що на 1500 чоликік населення абсолютно недостатньо. В цей час діяли 2 школи: державна народна (початкова) з 6 вчителями, в якій викладання проводилося українською мовою, і чеська школа з 3 вчителями, хоча чехи в селі становили тільки 1/12 частину населення. Для них же в 1927 році відкрита бібліотека і курси для молодих матерів. Понад 50 проц. дітей селян, в зв'язку з антинародною політикою буржуазних властен, залишалися неписьменними.
15 березня 1939 року Ставне було окуповане військами фашистської Угорщини, Партійна організація пішла в глибоке підпілля. 1 травня 1939 року відбулася нарада секретарів деяких сільських парторганізацій Великоберезнянського округу, на якій обговорювалося питання підпільної роботи комуністів. Вони зібралися на луці Кам'яній біля с. Жорнави. Від Ставного на нараді був присутній С. Планчак. Тоді ж на скелі було вирубано дату «І.V. 1939» та серп і молот.
Визволення Галичини з-під влади панської Польщі посилило прагнення закарпатців до возз'єднання з Радянською Україною. Комуністи значно активізували свою роботу. В Ставному розклеювались революційні листівки. Комсомольці малювали на хатах герб СРСР, зірку, серп і молот. Комуніст І. Соляк розірвав угорський прапор, що висів на жандармській управі. Жителі села. Ю. Моняк і Ю. Рейпаші вирізали зірку та серп і молот на стелях своїх хат. Селяни з нетерпінням чекали визволення від тяжкого іноземного поневолення. Про це вже на початку 1940 року жандарми повідомляли Ужгородську прокуратуру, називаючи прізвища «підозрілих»: Ю. Рейпаші, Г. Янковича, І. І. Сідея, І. І. Парасича, І. Ю. Соляка, заарештувати яких не наважились тільки тому, що «населення досить неспокійне і російський кордон близько».
Проте вже навесні 1940 року окупанти провели в селі масові арешти. Багато робітників і селян були загнані в концтабори, а ті, хто залишився вдома, з дня на день чекали такої ж долі. Молодь тікала в ліси і гори, а також через кордон в Радянський Союз. Із Ставного до 1941 року нелегально емігрували в СРСР 14 чоловік, зокрема В. Ю. Дуб, І. П. Чобаль, М. І. Моняк та інші. Чимало юнаків відмовлялось відвідувати військові заняття, т. зв. левентів, а І. Рейпаші, П. Фаркаш втекли з угорської армії і ховалися в лісах біля Ставного. В зв'язку з перемогами Червоної Армії над німецько-фашистськими загарбниками в 1943 році,
визвольна боротьба посилилася. В околицях Ставного почали діяти партизани. В серпні 1944 року вони розгромили фашистський пост на станції Ставне.
15 жовтня 1944 року війська 18 стрілецького корпусу 18 армії оволоділи Ужоцьким перепалом і 16 жовтня вступили в Ставне. Безмежна радість охопила всіх жітелыв. Бони гаряче вітали воїнів 66 гвардійської стрілецької дивізії, які визволяли, запрошували їх до своїх осель як найбажаніших гостей.
Підступаючи фашисти зруйнували приміщення залізничної станції, багато будывель, всі мости. Не тільки дорослі, навіть діти, а також старики, добровільно виходили на відбудову шляхів, мостів, щоб прискорити
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорноголова
- Ужок
- Тихий
- Стужиця
- Стричава
- Сіль
- Розтоцька Пастіль
- Малий Березний
- Лубня
- Кострина
- Загорб
- Забрідь
- Волосянка
- Вишка
- Верховина Бистра
- Буківцеве