Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
що краяв серце. Четверо дітей було в сім'ї, а з клаптика зрошеної кривавим потом землі ледь-ледь вистачало на кукурудзяний окраєць... Не краща доля чекала й дітей».
Ще до оформлення тересвянської організації КПЧ, комуністи села поширювали ідеї революції і боротьби за соціалізм. 8 серпня 1920 року окружне жандармське управління у Тересві писало про те, що «бідне населення бажає, щоб на нашу територію прийшли російські більшовики, оскільки від них чекають, що вони поділять землю між бідним народом». У 1921 році у Тересві було розповсюджено багато комуністичної літератури. В боротьбі за соціальне і національне визволення трудящих велику роль відіграло створення в 1924 році організації КПЧ, до складу якої входили В. М. Лавришинець, М. І. Лавинець та інші комуністи.
22 березня 1925 року в селі з ініціативи комуністів було проведено збори і мітинг протесту проти великих державних податків, безробіття, звільнення робітників тощо. На мітингу було присутніх близько 500 чоловік. Того ж року успішно пройшло святкування 1 Травня, в липні проведено страйк на будівництві шосейної дороги, в якому взяло участь 120 чол. У травні 1927 року робітники припинили роботу на лісопильні, вимагаючи підвищення заробітної плати. їх вимоги частково задовольнили. У липні 1929 року гострий характер мав страйк 250 робітників на будівництві шосейної дороги Тересва - Грушеве. Страйкували також у 1937 році робітники лісопильні Гутмана. Вони домоглися деякого збільшення зарплати.
Все частіше проводились демонстрації і мітинги. 1 Травня 1931 року на мітингу в якому взяло участь близько 150 чоловік, виступали комуністи М. Климпотіок і П. Хмара. Промовці розповідали про успіхи будівництва соціалізму в СРСР, закликали трудящих до боротьби за хліб, працю, землю. У вересні того ж року активно пройшли збори трудящих, присвячені виборам до сільського представництва Секретар тересвянської організації КПЧ В. М. Лавришинець агітував односельчан, голосувати за комуністів (бюлетень № 6), не вірити лакеям буржуазних партія, а боротись за поліпшення життєвих інтересів. На зборах у Тересві, проведених 6 травня 1935 року, В. Лавришинець і комуніст аімтатор з Грушевого В. Половкц закликали трудящих виступати проти дорожнечі, екзекуцій, за класову солідарність. Учасники зборів прийняли резолюцію, в якій вимагали звільнення з в'язниці сенатора І. Локоти.
Участь робітників Тересви у страйковій боротьбі, демонстраціях і мітингах сприяла підвищенню їх класової свідомості. Вони дедалі більше переконувались в тому, що тільки комуністи є справжніми захисниками їх інтересів.
У 1935 році в селі було 4 початкові школи, в яких навчалося понад 400 учнів, працювало 7 вчителів. В одному з протоколів на ради вчителів зазначалося, що через бідність, відсутність одягу багато учнів не відвідує школу. В 1930 році багато дітей ставили перед крайовим урядом питання про відкриття горожаиської школи, але те прохання було відхилено.
Ще більш жахливим стало життя селян Тересви в роки, коли Закарпаття нагарбали угорські фашисти (1939-1944 рр). Щоб тримати населення в покорі, вони встановили колоніальний режим, чинили беззаконня, грабували народне добро, розстрілювали без суду і слідства за найменші провини. 30 тересвянців зазнали репресій. 2 було страчено, а 315 чоловік вивезено на каторжні роботи. Особливо жорстоко розправлялися окупанти з революційно настроєними селянами. Намагань чись довести, що українці Закарпаття не мають нічого спільного з українським і російським народами та нав'язати їм ідею «свято-стефанської корони», мовляй, закарпатці є частиною угорського народу, фашисти підпорядковували цьому в'язниці, концтабори, церкву, школи.
Трудове селянство Тересви не стало на коліна перед гнобителями. В тяжких умовах фашистського терору трудящі села розгортали священну боротьбу проти загарбників. Вони поширювали листівки, в яких закликали населення різню національностей до боротьби за своє соціальне і національне визволення. В одній з листівок, що розповсюджена російською та українською мовами в квітні 1940 року говорилося: «Громадяни Карпатської України, будьте готові! Наступає хвиля, коли ви промовите грізним голосом до всіх ворогів! Хто не йде з революцією тепер - далі буде пізно! Геть усіх гнобителів!».
Завдяки активній діяльності комуністів населення села проводило акти о
таж у і невиконання розпоряджень окупантів. Ховаючись від переслідувань та розправи фашистів, десять тересвянців нелегально перейшли кордон і влилися в ряди радянських військ та Чехословацького корпусу, які громили ворога.
Коли перед відступом угорські фашисти почали мінувати тартак, щоб зірвати його, група робітників у складі М. І. Неболи, М. М. Дикуна, В. І. Хуського та
Тересва
Сторінка 4 з 8
машиністом. Але мене експлуатували. Важка праця, зневажливе ставлення до людей і низька заробітна плата - характерним було для тих часів». А ось що пише В. П. Даник: «Робота з ранку й до пізньої ночі, злидні, голод, сум, Ще до оформлення тересвянської організації КПЧ, комуністи села поширювали ідеї революції і боротьби за соціалізм. 8 серпня 1920 року окружне жандармське управління у Тересві писало про те, що «бідне населення бажає, щоб на нашу територію прийшли російські більшовики, оскільки від них чекають, що вони поділять землю між бідним народом». У 1921 році у Тересві було розповсюджено багато комуністичної літератури. В боротьбі за соціальне і національне визволення трудящих велику роль відіграло створення в 1924 році організації КПЧ, до складу якої входили В. М. Лавришинець, М. І. Лавинець та інші комуністи.
22 березня 1925 року в селі з ініціативи комуністів було проведено збори і мітинг протесту проти великих державних податків, безробіття, звільнення робітників тощо. На мітингу було присутніх близько 500 чоловік. Того ж року успішно пройшло святкування 1 Травня, в липні проведено страйк на будівництві шосейної дороги, в якому взяло участь 120 чол. У травні 1927 року робітники припинили роботу на лісопильні, вимагаючи підвищення заробітної плати. їх вимоги частково задовольнили. У липні 1929 року гострий характер мав страйк 250 робітників на будівництві шосейної дороги Тересва - Грушеве. Страйкували також у 1937 році робітники лісопильні Гутмана. Вони домоглися деякого збільшення зарплати.
Все частіше проводились демонстрації і мітинги. 1 Травня 1931 року на мітингу в якому взяло участь близько 150 чоловік, виступали комуністи М. Климпотіок і П. Хмара. Промовці розповідали про успіхи будівництва соціалізму в СРСР, закликали трудящих до боротьби за хліб, працю, землю. У вересні того ж року активно пройшли збори трудящих, присвячені виборам до сільського представництва Секретар тересвянської організації КПЧ В. М. Лавришинець агітував односельчан, голосувати за комуністів (бюлетень № 6), не вірити лакеям буржуазних партія, а боротись за поліпшення життєвих інтересів. На зборах у Тересві, проведених 6 травня 1935 року, В. Лавришинець і комуніст аімтатор з Грушевого В. Половкц закликали трудящих виступати проти дорожнечі, екзекуцій, за класову солідарність. Учасники зборів прийняли резолюцію, в якій вимагали звільнення з в'язниці сенатора І. Локоти.
Участь робітників Тересви у страйковій боротьбі, демонстраціях і мітингах сприяла підвищенню їх класової свідомості. Вони дедалі більше переконувались в тому, що тільки комуністи є справжніми захисниками їх інтересів.
У 1935 році в селі було 4 початкові школи, в яких навчалося понад 400 учнів, працювало 7 вчителів. В одному з протоколів на ради вчителів зазначалося, що через бідність, відсутність одягу багато учнів не відвідує школу. В 1930 році багато дітей ставили перед крайовим урядом питання про відкриття горожаиської школи, але те прохання було відхилено.
Ще більш жахливим стало життя селян Тересви в роки, коли Закарпаття нагарбали угорські фашисти (1939-1944 рр). Щоб тримати населення в покорі, вони встановили колоніальний режим, чинили беззаконня, грабували народне добро, розстрілювали без суду і слідства за найменші провини. 30 тересвянців зазнали репресій. 2 було страчено, а 315 чоловік вивезено на каторжні роботи. Особливо жорстоко розправлялися окупанти з революційно настроєними селянами. Намагань чись довести, що українці Закарпаття не мають нічого спільного з українським і російським народами та нав'язати їм ідею «свято-стефанської корони», мовляй, закарпатці є частиною угорського народу, фашисти підпорядковували цьому в'язниці, концтабори, церкву, школи.
Трудове селянство Тересви не стало на коліна перед гнобителями. В тяжких умовах фашистського терору трудящі села розгортали священну боротьбу проти загарбників. Вони поширювали листівки, в яких закликали населення різню національностей до боротьби за своє соціальне і національне визволення. В одній з листівок, що розповсюджена російською та українською мовами в квітні 1940 року говорилося: «Громадяни Карпатської України, будьте готові! Наступає хвиля, коли ви промовите грізним голосом до всіх ворогів! Хто не йде з революцією тепер - далі буде пізно! Геть усіх гнобителів!».
Завдяки активній діяльності комуністів населення села проводило акти о
таж у і невиконання розпоряджень окупантів. Ховаючись від переслідувань та розправи фашистів, десять тересвянців нелегально перейшли кордон і влилися в ряди радянських військ та Чехословацького корпусу, які громили ворога.
Коли перед відступом угорські фашисти почали мінувати тартак, щоб зірвати його, група робітників у складі М. І. Неболи, М. М. Дикуна, В. І. Хуського та
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля