Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В лісокомбінаті працюють 4 бригади комуністичної праці. Майстра однієї з них комуніста В. Д. Юрика було обрано делегатом XXII з'їзду КП України.
В 1967 році в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колектив комбінату зайняв одне з перших місць серед підприємств району, ви пустивши понад план на 96 тис. крб. продукції, за що йому вручено пам'ятний Червоний прапор райкому КП України та райвиконкому.
Наймолодшим промисловим підприємством селища, створеним в 1967 році на базі харчового комбінату, є соко-винний завод, який випускає різні вина, малиновий і яблучний соки, крем-соду, лимонад. Соко-винзавод є передовим підприємством району. За перший рік свого існування він дав продукції на 351,8 тис. крб., що становить 115 проц. плану.
В 1947 році у Воловому відкрито цех Хустського маслозаводу, який в 1958 році перетворено в самостійний завод. Всі основні операції на ньому механізовані. В 1967 році завод випустив валової продукції на 380,1 тис. крб. Крім цих підприємств, у Міжгір'ї працюють цегельний завод і комбінат побутового обслуговування, який має швейну, взуттєву й художню майстерні, механічний цех та майстерню по ремонту годинників, радіо і телевізорів. Комбінат обслуговує не тільки населення Міжгір'я, але й всього району.
На території селища розміщена міжколгоспна будівельна організація, яка веде будівництво ферм, житлових будинків і шкіл у колгоспах району.
В новій радянській сім'ї знайшли своє щастя і колишні селяни-бідняки. Комуністи робили все для того, щоб вирвати їх з матеріальної нужди. Вони здійснили віковічну мрію знедолених про землю. Радянська влада безкоштовно наділила всіх бідних жителів Волового землею. Наділи одержали також сім'ї червоноармійців і колишніх партизан.
Досвід будівництва соціалізму в Радянській країні показав, що тільки колективне господарювання відкриває шлях до заможного і культурного життя. Парторганізація села розгорнула широку роз'яснювальну роботу серед трудящих мас про необхідність переходу від одноосібного ведення господарства до колективного. У 1948 році 70 господарств селища створили ініціативну групу по організації колгоспу. Ядром цієї групи стали комуністи Й. Скунць, Ф. Пазина, В. Шегда та інші. В грудні цього року і виникла сільськогосродарська артіль «Радянська Верховина», яка в 1960 році злилася з колгоспом «Ленінський шлях» села Лозянського та з колгоспом їм. Івана Франка села Вучкового. Новоутворений колгосп - велике, багатогалузеве господарство. В його розпорядженні є 6944 та земельних угідь, в т. ч.
322 га орної землі, 1446 га сіножатей і 1027 га пасовищ. «Радянська Верховина» якийсь час була економічно слабким господарством. Райком партії вжив рішучих захидів по усуненню недоліків і зміцненню кадрів колгоспу. За рекомендацією райкому головою колгоспу був обраний комуніст Д. В. Маркович. Спираючись на нар гімну організацію, яка нараховує в своїх рядах 47 комуністів, правління колгоспу разом з партбюро висунуло на відповідальні ділянки найбільш здібних організаторів-комуністів, які користуються заслуженою повагою членів артілі. Партбюро посилило організаційно-масову і роз'яснювальну роботу серед усіх колгоспників.
На колгоспних фермах було налагоджено племінну роботу. Поліпшено умови утримання тварин і забезпечення їх повноцінними кормами, проведено роботу по механізації водопостачання ферм і їх очистки. Ширше почали використовуватись органічні й мінеральні добрива. Було введено гарантовану оплату праці та преміальну систему.
Все це дало добрі наслідки. Артіль стала отримувати більш високі врожаї картоплі та інших культур. Так, середній збір картоплі у 1967 році становив 140 цнт з 1 га. На фермах збільшилося поголів'я худоби і знизилася собівартість продукції. На 1 січня 1968 року в колгоспі налічувалося 925 голів рогатої худоби, з них 253 порипи. Ще у 1965 році один центнер молока обходився в 21 крб. 23 коп, а у 1967 році - вже в 14 крб. 96 копійок.
Тваринники «Радянської Верховини» першими в районі рапортували про успішне пнкопання на честь 50-річчя Великого Жовтня річного плану продажу державі про продуктів тваринництва. На приймальні пункти відправлено 932 цнт яловичини (при плані - 520), 3419 цнт молока, 36 цнт вовни. Від кожної корови надоєно по 1735 кг молока.
За досягнуті успіхи голова правління Д. В. Маркович нагороджений орденом «Знак Пошани», бригадир М. І. Красняник - медаллю «За трудову доблесть».
До встановлення Радянської влади у Міжгір'ї не було підприємств державної та кооперативної торгівлі. Вся торгівля знаходилася в руках приватних власників. У 1945 році було організовано Волівське (з 1958 p.- Міжгірське)
Міжгір’я
Сторінка 7 з 9
члена партії І. М. Барнича обрано депутатом обласної Ради депутатів трудящих. Користується авторитетом серед робітників бригадир лісорубів член райкому партії М. Д. Шегута.В лісокомбінаті працюють 4 бригади комуністичної праці. Майстра однієї з них комуніста В. Д. Юрика було обрано делегатом XXII з'їзду КП України.
В 1967 році в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колектив комбінату зайняв одне з перших місць серед підприємств району, ви пустивши понад план на 96 тис. крб. продукції, за що йому вручено пам'ятний Червоний прапор райкому КП України та райвиконкому.
Наймолодшим промисловим підприємством селища, створеним в 1967 році на базі харчового комбінату, є соко-винний завод, який випускає різні вина, малиновий і яблучний соки, крем-соду, лимонад. Соко-винзавод є передовим підприємством району. За перший рік свого існування він дав продукції на 351,8 тис. крб., що становить 115 проц. плану.
В 1947 році у Воловому відкрито цех Хустського маслозаводу, який в 1958 році перетворено в самостійний завод. Всі основні операції на ньому механізовані. В 1967 році завод випустив валової продукції на 380,1 тис. крб. Крім цих підприємств, у Міжгір'ї працюють цегельний завод і комбінат побутового обслуговування, який має швейну, взуттєву й художню майстерні, механічний цех та майстерню по ремонту годинників, радіо і телевізорів. Комбінат обслуговує не тільки населення Міжгір'я, але й всього району.
На території селища розміщена міжколгоспна будівельна організація, яка веде будівництво ферм, житлових будинків і шкіл у колгоспах району.
В новій радянській сім'ї знайшли своє щастя і колишні селяни-бідняки. Комуністи робили все для того, щоб вирвати їх з матеріальної нужди. Вони здійснили віковічну мрію знедолених про землю. Радянська влада безкоштовно наділила всіх бідних жителів Волового землею. Наділи одержали також сім'ї червоноармійців і колишніх партизан.
Досвід будівництва соціалізму в Радянській країні показав, що тільки колективне господарювання відкриває шлях до заможного і культурного життя. Парторганізація села розгорнула широку роз'яснювальну роботу серед трудящих мас про необхідність переходу від одноосібного ведення господарства до колективного. У 1948 році 70 господарств селища створили ініціативну групу по організації колгоспу. Ядром цієї групи стали комуністи Й. Скунць, Ф. Пазина, В. Шегда та інші. В грудні цього року і виникла сільськогосродарська артіль «Радянська Верховина», яка в 1960 році злилася з колгоспом «Ленінський шлях» села Лозянського та з колгоспом їм. Івана Франка села Вучкового. Новоутворений колгосп - велике, багатогалузеве господарство. В його розпорядженні є 6944 та земельних угідь, в т. ч.
322 га орної землі, 1446 га сіножатей і 1027 га пасовищ. «Радянська Верховина» якийсь час була економічно слабким господарством. Райком партії вжив рішучих захидів по усуненню недоліків і зміцненню кадрів колгоспу. За рекомендацією райкому головою колгоспу був обраний комуніст Д. В. Маркович. Спираючись на нар гімну організацію, яка нараховує в своїх рядах 47 комуністів, правління колгоспу разом з партбюро висунуло на відповідальні ділянки найбільш здібних організаторів-комуністів, які користуються заслуженою повагою членів артілі. Партбюро посилило організаційно-масову і роз'яснювальну роботу серед усіх колгоспників.
На колгоспних фермах було налагоджено племінну роботу. Поліпшено умови утримання тварин і забезпечення їх повноцінними кормами, проведено роботу по механізації водопостачання ферм і їх очистки. Ширше почали використовуватись органічні й мінеральні добрива. Було введено гарантовану оплату праці та преміальну систему.
Все це дало добрі наслідки. Артіль стала отримувати більш високі врожаї картоплі та інших культур. Так, середній збір картоплі у 1967 році становив 140 цнт з 1 га. На фермах збільшилося поголів'я худоби і знизилася собівартість продукції. На 1 січня 1968 року в колгоспі налічувалося 925 голів рогатої худоби, з них 253 порипи. Ще у 1965 році один центнер молока обходився в 21 крб. 23 коп, а у 1967 році - вже в 14 крб. 96 копійок.
Тваринники «Радянської Верховини» першими в районі рапортували про успішне пнкопання на честь 50-річчя Великого Жовтня річного плану продажу державі про продуктів тваринництва. На приймальні пункти відправлено 932 цнт яловичини (при плані - 520), 3419 цнт молока, 36 цнт вовни. Від кожної корови надоєно по 1735 кг молока.
За досягнуті успіхи голова правління Д. В. Маркович нагороджений орденом «Знак Пошани», бригадир М. І. Красняник - медаллю «За трудову доблесть».
До встановлення Радянської влади у Міжгір'ї не було підприємств державної та кооперативної торгівлі. Вся торгівля знаходилася в руках приватних власників. У 1945 році було організовано Волівське (з 1958 p.- Міжгірське)
Дивиться також інші населені пункти району:
- Лісковець
- Торунь
- Синевирська Поляна
- Синевир
- Річка
- Репинне
- Присліп
- Новоселиця
- Нижній Студений
- Негровець
- Майдан
- Лозянський
- Келечин
- Ізки
- Голятин
- Вучкове
- Буковець
- Пилипець
- Колочава