Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Міжгір’я

Сторінка 6 з 9
Волового) в серпні 1944 року загинуло чотири партизани. Після визволення селища Червоною Армією прах убитих було перенесено у Міжгір'я, де над їх могилою височить пам'ятник, споруджений на кошти трудящих району.
В селі та на його околицях фашистські загарбники спорудили потужні
оборонні скріплення, сподіваючись зупинити наступ радянських військ долиною Ріки у напрямку Хуста. Але радянське командування розгадало намір ворога. Волове було відрізане від шосейних доріг, і ворожі війська опинились у «котлі», вибратись з якого змогли лише через полонинські хребти у напрямку села Кушниці Іршавського району.
24 жовтня 1944 року село було визволене Червоною Армією. Трудящі маси Волового з великою радістю зустріли армію-визволительку. Вони допомагали ремонтувати і відбудовувати підірвані мости, налагоджувати телефонний зв'язок. Молоді, записувалася добровольцями в її ряди.
Віразу ж після визволення комуністи села розгорнули велику роботу по лікві­днії наслідків фашистської окупації. Під їх керівництвом селяни створили Народний комітет, головою якого обрали комуніста В. Шегду, а членами П. Ченька, М. Чепару, В. Менджула, Ф. Пазину, П. Шуберта.
Широко серед волівчан обговорювалося питання про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. Делегатами на Перший з'їзд Народних комітетів жителі села послали М. Ф. Чепару, М. М. Цара, Й. Ю. Рубця, П. І. Ченька, В. В. Шегду, які одностайно голосували за возз'єднання. Прийнятий з'їздом Маніфест підписало ирон. дорослого населення Волового.
Тяжка спадщина минулого утруднювала будівництво нового життя. На все село припадало 77 плугів, 110 борін, 147 голів тяглової худоби. Весною 1945 року Волове було забезпечено посівними матеріалами тільки на 25 проц. (картоплі потрібно було, наприклад, 2500 цнт, а налічувалося її всього 800 цнт, не вистачало кукурудзи).
На допомогу й тут прийшла Червона Армія. Військові частини, які визволили село, передали селянам 27 690 кг гасу, 67 684 кг пшениці, 229 850 кг жита, 18 556 кг ячменю. 10 000 кг мінеральних добрив. І труднощі було переборено. Широким фрон том починають здійснюватися соціально-економічні й культурні перетворення.
Вже 28 липня 1946 року партійні збори Волівського округу могли констатувати: «За рік вільного життя не стало хазяїв-експлуататорів, поміщиків, баронів. Народ взяв управління в свої руки, став справжнім і єдиним господарем всіх його багатств». В 1947 році село Волове було перетворене на селище міського типу. До 1945 року в ньому не було майже ніякої промисловості. Працювала лише невеличка лісопилка. Її продукція в 1946 році становила 900 куб. м ділової деревини.
Після націоналізації лісопилки, проведеної того ж 1946 року, робітники створили на базі неї виробничу артіль «Верховину», яка стала випускати не лише дошки, але й віконні рами, двері, меблі, парти, паркет.
В цьому ж році в селі створено промкомбінат, в цехах якого незабаром було всіаіювлеио фрезерувальний і стругально-свердлильний верстати, стрічкову пилу, а пізніше - рейсмусовий верстат та інше нове устаткування. У 1959 році артіль «Верховина» об'єдналася з промкомбінатом в одне підприємство, на якому в 1962 ропі введено в експлуатацію новий меблевий цех по випуску художніх меблів.
В перші дні після вигнання фашистів у селі організувався лісгосп. В 1959 році на базі його і ліспромгоспів сусідніх сіл утворився лісокомбінат. Він мав 5 лісництв, 3 лісопункти, деревообробний завод, два заготовчі цехи і склад у Хусті. В квітні 1964 року промкомбінат об'єднався з лісокомбінатом. Крім заготівлі і вивезення пнеокоикісної деревини, лісокомбінат тепер спеціалізується і на виготовленні
меблів.
За короткий час на околиці Волового виросло ціле містечко лісокомбінату: кілька житлових будинків, контора, ремонтні майстерні, торговельні точки, пекарня,
лазня, склади. Тут у 1967 році працювали 978 робітників і 91 інженерпо-технічний працівник. Підприємство має потужну економічну базу: 10 пересувних електростанцій, 13 тракторів, 50 бензопил, 2 бульдозери тощо.
Під керівництвом партійної організації, яка нараховує 126 чол., колектив підприємства успішно справляється з виробничими планами, перевиконує їх. Комуністи є ініціаторами боротьби за дальше розширення виробничих потужностей, піднесення ефективності виробництва, освоєння нових видів продукції, підвищення продуктивності праці, руху за працю по-комуністичному. Вони очолюють вирішальні ділянки виробництва, служать прикладом у праці. Колишньому лісорубу комуністу В. І. Вагоричу партійна організація доручила керувати лісопунктом. За сум­лінну працю його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Вучківське лісництво очолює комуніст Й. Д. Лой. Він уміло керує роботою цехової парторганізації, працює пропагандистом, заочно закінчив вуз. Робітника меблевого цеху


Cучасна карта - Міжгір’я